Україна стає сировинною країною, це потрібно міняти — глава Інтернет асоціації

У новому випуску програми "Євроінтегратори" з Тетяною Поповою на ObozTV Максим Яковер – CEO та Керуючий партнер UNIT.City та Співзасновник і Член стратегічної групи Radar Tech, а також Олександр Федієнко – Голова правління Інтернет Асоціації України, а також кандидат у депутати.

- ПОПОВА: Макс, перше питання до тебе. Що таке взагалі UNIT.City? Який досвід за кордоном ви брали як зразок? Чим взагалі цей об’єкт/інфраструктура відрізняється від звичайного бізнес-центру чи коворкінгу, чи тренінгового центру?

- ЯКОВЕР: Традиційно бізнес знаходиться в бізнес-центрах. Концепція бізнес-центрів закінчила свій розвиток десь в середині 80-х років минулого століття. Паралельно почала розвиватися концепція технопарків. Починаючи з 2000-х почали з'являтися інші інфраструктурні об'єкти. Вони складаються з двох великих частин.

Перша – це інфраструктура, місце, де ти навчаєшся, місце, де ти створюєш, місце, де ти живеш, місце, де ти відпочиваєш. Все в одному. Друге – це екосистема, це співіснування різних, які один одному корисні. Таланти корисні стартапам, стартапи корисні фондам. Корпорації шукають технології у вигляді стартапів і т.д. Це місто в місті. На 27 гектарах, на території старого мотозаводу ми робимо ревіталізацію і трансформуємо занедбану промзону в щось принципово інноваційне, щось нове.

- ПОПОВА: Тобто ви якимось можливим вашим клієнтам навіть відмовляєте в тому, щоб вони до вас заїхали, якщо вам здається, що вони не будуть допомагати зростати іншим бізнесам?

- ЯКОВЕР: Саме так. У нас приблизно три компанії, які хочуть потрапити на одне місце. Ми почали з дуже невеликого простору. У нас був інститут на 300 людей, 35 компаній в одному бізнес-кампусі, тренажерний зал, кафе. Ось ми з цим вийшли на ринок два роки тому. Зараз у нас вже три кампуси. І ми дивимося на те, що ті резиденти, які є, можуть бути чимось корисні йому, а ця компанія нова повинна бути корисна тим, хто вже існує.

- ПОПОВА: От бачите, така заборона комусь в’їжджати. Про заборони. Ви висловлювалися свого часу проти законопроекту 6688 по блокуванню сайтів. Як, взагалі, ви будете працювати далі в інтернет-просторі з сайтами?

- ФЕДІЄНКО: Я поки Голова правління Інтернет Асоціації України і можу відповідати виключно на запитання, які стосуються роботи Інтернет Асоціації України. Тому ми як Інтернет асоціація України виступали і виступаємо, що ми проти всіх технічних блокувань в мережі інтернет, особливо в мережі операторів, тому що у подальшому, на наш погляд, це може призвести до того, що цим можуть скористатися ворожі спецслужби до нашої країни і таким чином можуть паралізувати та заблокувати наше інтернет-середовище. До того ж той законопроект 6688 стосувався виключно питань інформаційного блокування.

- ПОПОВА: І в той же час, ми с тобою неодноразово знаходилися в якихось спільних робочих групах, де обговорювали те, що все-таки існують інформаційні війни, існують фейки, існує в кінці-кінців новий французький законопроект по протидії фейкам в передвиборчий період. Як ти думаєш, яким чином треба далі просуватися Україні в цьому плані?

- ФЕДІЄНКО: Якщо ми кажемо про Україну, це ті механізми, де потрібно все ж таки мати рішення суду. Ми розуміємо, що довіри до суду у нас немає. І будь-яке рішення суду, яке буде від суду, воно буде завжди сприйматись як те, що було кимось куплене для того, щоб щось заблокувати. От це таке замкнуте коло, яке постійно буде нести негатив з точки зору…

- ПОПОВА: Вибач, я нагадаю глядачам, що у французькому законопроекті можливе блокування сайтів, але тільки за рішенням суду і тільки у передвиборчій період. Спочатку штрафи, а потім обмеження.

- ФЕДІЄНКО: І призупинення. Тобто вони не видаляють інформацію, вони обмежують якийсь доступ і перевіряють цю інформацію, і після того тільки роблять якісь відповідні дії. Як від імені Інтернет асоціації України, я можу сказати, що ми проти технічного блокування, але ще раз кажу, що все одно ми зіштовхнулися з тим, що нашій країні потрібно буде своє якесь законодавче поле, яке все ж таки буде профілактувати елементи пропаганди проти країни.

- ПОПОВА: Давайте повернемося знову до ІТ-бізнесу. Який зараз взагалі в Україні законний ІТ-бізнес є найбільш прибутковим?

- ЯКОВЕР: В цілому в Україні основний бізнес, якщо ми говоримо про ІТ, який в тому числі зареєстрований в Україні – це аутсорсинг. І це те, в чому ми сильні. В 2019 році з 100 сервісних компаній 16 українських. За PricewaterhouseCoopers ми входимо в ТОП-20 сервісних компаній світу. Деякі компанії вже стали єдинорогами. Тобто, вони залучили раунди інвестицій, і капіталізація їх уже перевалила за міліарди доларів. Це поки основне. А по структурі експорту послуг, ІТ-сервіси вже другі.

- ФЕДІЄНКО: Я більше відношуся до телекому. Але я погоджуся з тим, що ми, на жаль, стаємо все більше сир’євою країною з точки зору інтелекту. Ми не так багато виробляємо і впроваджуємо щось в країні. Ми виробляємо і потім все це продаємо кудись закордон, або обслуговуємо закордонні якісь ІТ-проекти. Я вважаю, що нам потрібно в країні все ж таки робити умови, де розроблені ІТ-проекти будуть впроваджувати, і люди, які їх розроблюють, будуть їх обслуговувати і від цього отримувати певну винагороду.

- ПОПОВА: А що потрібно зробити для того, щоб наша ІТ-індустрія розвивалася всередині України? Чи взагалі ще більше розвивалася?

- ЯКОВЕР: Як піти від аутсорсингу до продуктового? Ось це погано, а ось це добре. Ви ж кандидат у кандидати... Зробили політичний такий statement. Відповідно, у вас є за ним якісь policy options, як цього домогтися. Це цікаво.

- ФЕДІЄНКО: Однозначно я впевнений, що потрібно влаштовувати модель "державно-приватного партнерства". Потрібно розбудовувати відповідні прівабліві механізми оподаткування, або можливо взагалі робити якісь зони, де люди будуть комфортно себе почувати без якогось оподаткування.

- ПОПОВА: Ми в судах не можемо себе комфортно почувати в нашій країні, на жаль.

- ФЕДІЄНКО: Суди просто потрібно так – раз… В суди просто потрібно, на мій погляд, заводити, ну, я не кажу, що нових фахівців, да, але все ж таки фахівців, які працюють на наше суспільство, а не працюють на свою кишеню. Але все ж таки щодо ІТ, я все ж таки більше фахівець з боку телекому, але з тими фахівцями, з якими спілкувався, вони всі і працюють, і готові співпрацювати в Україні, і податки сплачувати в Україні, але вони не хочуть, щоб відбувався тиск на них.

Тобто потрібно руйнувати цю систему, коли ми кажемо, що у нас є закони Маски Шоу стоп. Там їх уже один, два, три, чотири… Але вони не працюють. Комусь сподобався якийсь чийсь ІТ-бізнес, вони приходять, починають ламати руки, перетягувати на себе. Це було з фінансовими компаніями, які займаються фондами. От, на мій погляд, такого взагалі не повинно бути.

- ПОПОВА: Нам треба ще досягти цього. А ти як вважаєш?

- ЯКОВЕР: Ну, таких три великі блоки. Перший великий блок – це те, що стосується нормальної держави. І тут потрібно вирішувати базові питання – все, що стосується верховенства права, тиску силовиків, валютне регулювання, то що стосується будь-якого підприємця, взагалі не стосується ІТ. А друга річ, та, якою потрібно займатися – це потрібно стимулювати бізнес. Інвестувати в дослідження і розробку.

І є величезна кількість механізмів, як це робити. Коли це можна робити, щоб вона не обкладалася податками, це залучення сюди великих корпорацій, які будуть займатися. Але якщо ми говоримо глобально про перехід з аутсорсу в продуктову штуку, в продуктовий такий ринок, виробництво товарів, то треба тоді говорити про взагалі екосистему інновацій. Ось екосистема інновацій складається з шести блоків. Перший блок – це який стосується регулювання законодавства.

Другий – це доступ до капіталу. Третій – це культура підприємництва. У нас немає рольової моделі підприємництва. А четвертий блок – це інфраструктура. Частково її будуємо ми, але у нас немає акселераторів, інкубаторів. П'ятий блок – це доступ до ринку. Ми всім світом збираємо десяти стартапам гроші, для того, щоб поїхали представили нас в Лас-Вегасі, в Лос-Анджелесі на світових виставках, в Нідерланди, до Португалії.

І останнє – це таланти технічні у нас є, бізнесових у нас зовсім немає, у нас немає людей, їх дуже мало, скажімо так, які розуміють, як будувати глобальну кампанію, як будувати маркетинг на глобальному ринку, як робити продуктовий дизайн. Вирішувати другий блок, який стосується бізнесових талантів. У шести напрямках потрібно рухатися. У нас в чотирьох дуже все погано.

- ФЕДІЄНКО: Я, до речі, ніколи не розумів, чому люди не користуються державно-приватними програмами партнерства. Я, до речі, скидуюся грошима, коли стартап виїжджав закордон, для того, щоб там представляти Україну. Чому Україна як держава не може якимись там двосторонніми угодами відправити цей стартап представляти країну, а потім отримати з цього відповідно якісь дивіденди. Тому що, коли ми скинулись грошима, він поїхав. Він с прапорцем був "Україна", все дуже добре, але потім куди цей стартап? Його там хтось купує, прапорець змінюється, і все.

- ПОПОВА: Про "купує". ООН каже про те, що в нас наступними роками зменшиться ще на 20% кількість населення через, в тому числі, "відтік мізків" за кордон. Як з цим можна боротися, на ваш погляд? Чи потрібно, до речі? І чи можливо?

- ФЕДІЄНКО: Ну, в Україні, на жаль, так. Ми можемо казати виключно про економічні питання і соціальні. Зараз взагалі, до речі, вже знайти працівника – це дуже складно вже стало, при чому ми не кажемо про телеком, я не знаю про IT, але практично всі верстви працевлаштування, в мене є знайомі є в різних галузях – вони шукають працівників, але люди, коли їм називаєш риночну, умовно кажучи, заробітню платню, вони кажуть: "Слухайте, ну, ми не хочемо виходити, ми краще вдома будемо знаходитися". Дві проблеми – по-перше, треба підіймати економіку країни для того, щоб було збільшення заробітної платні.

Але неможливо збільшити просто, знаєте, як у нас буває, "А давайте збільшимо заробітню платню". Це економічна модель, повинно щось прийти, ми повинні напрацювати якісь фінансові кошти, і повинні потім ці кошти витратити у вигляді оподаткувань, на заробітню платню, на інше, інше й інше.

Потрібно, щоб запрацювала економіка, потрібно для цього зробити для цього відповідні умови завдяки IT-сектору, можливо, десь впровадити. Максим каже – ні-ні-ні, у нього своя візія, у мене, можливо, своя. Але що вам скажу, поки ми не зробимо для нашого суспільства відповідні економічні умови – я не бачу, щоб у подальшому люди тут залишалися. Зараз всі вже налаштовані на те, і в них вже закладена парадигма, що вони народились в Україні, навчились в Україні, і вони вже дивляться, куди їм виїхати. Некомфортно вже жити в Україні.

- ПОПОВА: І що треба зробити, щоб було комфортно?

- ЯКОВЕР: Є два великі блоки. Якщо ми говоримо про IT, то в аутсорсі у нас фахівці зараз заробляють, отримують на руки – хороші фахівці – практично стільки ж, скільки в Німеччині. І є вже більше сотні тисяч людей, які тут, з точки зору економіки, відчувають себе комфортніше, ніж вони б почувалися в Європі. Вони задають дуже прості, базові питання. Вони кажуть: "Що тут з безпекою?

Що тут у нас з медициною? Що у нас з освітою наших дітей? Що у нас в тому числі з екологією?". Тобто моя гіпотеза, що у нас айтішники чому вважаються хорошими, і котируються в світі? Тому що їм платять так, як платять у світі. Тобто якщо ми хочемо хороших вчителів, на рівні фінських, на рівні французьких, на рівні американських, хороших – треба їм платити стільки ж. Тоді талановиті діти йтимуть, і ти будеш отримувати і вчителів, і лікарів.

Поки ти їм будеш платити 200-300 доларів – ти будеш і отримувати ту якість, і потім будеш дивуватися, чому твою дитину вчать або лікують погано. Відповідно, для всіх інших індустрій до тих базових речей додається економічна складова. Ринок безумовно регулюється.

- ФЕДІЄНКО: Я повністю за те, щоб зарплати зросли, але я все-таки дотримуюся тієї думки, що зарплати не можуть просто так взятися. У нас або суб'єкт підприємницької діяльності повинен гроші заробити, продавши свою дуже дорого послугу. А, наприклад, у нас кон'юнктура ринку така, що у нас найдешевший інтернет в світі, і ніхто не хоче платити дуже дорого за інтернет, тому що вважають: "Ну, що таке інтернет?

Він же нічого не коштує. Як можна платити, як в Європі, за інтернет?". Наше населення, наприклад, не розуміє, чому вони повинні платити за європейськими цінами за інтернет. Хоча інтернет у нас купується за валюту, в Україні ж не виробляється Інтернет як такий. Айтішників, на жаль, не такий високий відсоток критичної маси, який може вплинути в подальшому на економіку.

Тому я б, напевно, додав, якщо Максим не проти, що потрібно шукати ті сегменти, які все-таки стануть критичною масою, і які в подальшому будуть впливати все-таки на економічну складову всієї країни в цілому.

- ПОПОВА: Треба базовий спочатку.

- ФЕДІЄНКО: Повинен пройти певний... Ми повинні увійти в епоху – зараз же є ця теорія всесвітньої, умовно кажучи, змови, коли є мілленіали – це покоління, яке вже не має певних цінностей, їм вже не цікава зарплата, машина, такі матеріальні цінності. Вони сьогодні тут, завтра там.

- ЯКОВЕР: Не буває людей, у яких немає цінностей.

- ФЕДІЄНКО: Я з цим дуже часто стикаюся. На жаль, так склалося, що я консультуюся з багатьма містами різними і працюю з містами різної щільності населення. Не можна міряти всіх виключно по місту Києву або по місту Вінниця. Якраз потрібно працювати з містами і з тим населенням, які, я їх називаю найстаріші депресивні міста. Але от якщо ми не буде державними програмами впроваджувати ось ці всі речі – я повністю згоден про спорт, хоча я не згоден за дороги.

Дороги – це ті речі, які дуже великий ключовий фактор, впливають. Але ось культуру в містах потрібно будувати, розвивати, і, на мій погляд, це повинні робити не тільки бізнес, який знаходиться в цьому місті, але і держава.

- ЯКОВЕР: Ми зараз якраз такий проект робимо. Ми експериментуємо з різними містами, допомагаємо їм в частині нової економіки – що потрібно робити. Окремо можемо поговорити якось про це.

- ПОПОВА: Про державні програми. "Держава в смартфоні" – заявив президент.

- ФЕДІЄНКО: Це до Максима скоріше.

- ПОПОВА: Ну, чому? Ви все-таки по спискам "Слуги народу" йдете.

- ЯКОВЕР: Я ж не кандидат у кандидати, Саша.

- ПОПОВА: Крім того, ви бачили, що він залучив Яніку Мерило, яка була останнім часом в Дніпрі і розвивала там діджиталізацію. Я пам’ятаю, що Яніка завжди виступала за голосування через Інтернет, наприклад, на виборах. І пам’ятаємо, що КіберАльянс український завжди був категорично проти. Твоя позиція про це?

- ФЕДІЄНКО: Я як Голова правління Інтернет асоціації України теж можу озвучити думку Інтернет асоціації України, яка на сьогоднішній день виступила із заявою, що ми теж проти електронного голосування в Україні. Це пов'язано з багатьма факторами. Перший і головний фактор – це рівень довіри соціуму, населення до органу, який проводитиме електронне голосування, це найголовніший момент. Друге – це все-таки ми повинні розуміти, що, для того, щоб провелось електронне голосування, кожен громадянин країни у нас повинен бути персоналізований. Тобто не може такого бути, що хтось голосує, неперсоналізований.

Третій момент – це все-таки безпека, незважаючи ні на що. Ось Прибалтика говорила, що у них дуже все круто, але ми знаємо, що у них в цьому році вже зафіксовано факт, коли вже було підроблено електронне голосування в Прибалтиці.

- ПОПОВА: А ти що думаєш про "державу в смартфоні" і про електронне голосування?

- ЯКОВЕР: "Держава в смартфоні" як концепція – це хороша концепція, питань немає. З приводу електронного голосування – ну, ось, до рівня плінтуса потрібно ще дорости. У нас реєстрів немає в електронному вигляді єдиних, вони розкидані по міністерствам і відомствам. Якщо попросити зробити єдиний реєстр хоча б по пільговикам, це просте завдання, то виявиться, що їх 38, цих реєстрів, які між собою не взаємодіють.

А якщо сюди додати регіональні рівні, обласні рівні – у нас не вирішені ще абсолютно гігієнічні питання. Коли ми говоримо про "державу в смартфоні", там дуже багато знаходиться поза Інтернетом, і воно починається зі стратегії – взагалі які сервіси ми надаємо, і які повинні бути процеси, які це підтримують, тобто взагалі які функції повинно воно виконувати, і яким чином.

І ми зіткнемося, що людям до Інтернет-голосування, яке відбувається раз на скільки-то років, є речі, які важливі, і вони будуть стосуватися простих базових речей – освіти, медицини, стосуватися будуть звернення до органів за якимись довідками і т.д. Тобто це парковка, якщо говорити на рівні міста, електронний квиток, який не можуть толком зробити ні в одному місті. Це прості речі, які вирішені в усьому світі десятки років тому.

- ПОПОВА: Чому вони в нас не вирішуються, на твій погляд? Корупційна складова, бюрократична складова?

- ЯКОВЕР: Це майже політичне питання.

- ПОПОВА: Ну, скажи.

- ЯКОВЕР: Для того, щоб автоматизувати щось, потрібно його спершу з бардаку, з хаосу перетворити в налаштовану систему. Для цього той, хто відповідає за цей процес, повинен бути в цьому сильно зацікавлений.

І він повинен бути на тому рівні, коли він розуміє, навіщо це робиться, і бачити якусь кінцеву мету. В тих органах, де такі люди з'явилися – у нас з'явилися відповідні сервіси. У нас зараз з'явилася нова влада, якщо вона бачить на рівні країни – відповідно, я вірю і сподіваюся, що у нас на всіх рівнях з'являться такі ось люди, які почнуть впроваджувати, з'явиться ця стратегія діджитал-країни, яка визначить шлях, етапність.

Це дуже довгий шлях, його не зробиш ось так, клацанням пальців, його потрібно пройти. Зараз є проекти, які допомагають з єдиними реєстрами, є проекти, які будують загальні шини, до яких все підключаються – це такі дороги електронні, до яких всі сервіси будуть підключатися, щоб зробити це безпечним і т.д.

- ПОПОВА: Ти працював же в державних структурах, ти працював у метрополітені.

- ЯКОВЕР: Так.

- ПОПОВА: Розкажи. Ти, в принципі, описав частково свій досвід.

- ЯКОВЕР: Коли я працював, це було дуже давно, більше 10-ти років тому. Я працював близько 4-х років, ми впровадили десятки сервісів, ми почали з інфраструктури, ці диспетчерські центри, ось ці, до речі безконтактні карти, якими користуються зараз всі кияни для проходу в метро.

Я займався запуском цих карт, ми будували оптоволоконні лінії під тунелем метрополітену. Ми зробили систему електронну, яка підтримала об'єднання всього в єдину систему.

- ПОПОВА: І ще один твій проект "Часопис"?

- ЯКОВЕР: Так.

- ПОПОВА: І ви відкриваєтеся зараз у Варшаві? Чи вже відкрилися в Варшаві?

- ЯКОВЕР: Ні, ще не відкрилися.

- ПОПОВА: Ще не відкрилися, відкриваєтесь. Розкажи, якщо можна, коротко про цей проект.

- ЯКОВЕР: Я 7 років тому створив один із перших коворкінгових просторів. По суті, цим проектом ми запустили ринок коворкінгів у країні. У минулому році ми зробили операцію з німцями, в рамках якого ми отримали фінансування на тиражування цих проектів у Східно-Центральній Європі, і ось першу угоду ми уклали у Варшаві Відкриється цей проект на 4 тис. кв.м. у 2021 році, і зараз ведемо переговори ще кількох проектів.

- ПОПОВА: Як взагалі ви обидва бачите розвиток і телекомунікацій, і IT-технологій в Україні? Ми, в принципі, поговорили про те, що ви хочете, щоб це був менше аутсорс. Мені здається, тебе, Макс, аутсорс як раз влаштовує.

- ЯКОВЕР: Мене особисто?

- ПОПОВА: Судячи з того, що ти казав.

- ЯКОВЕР: Ні, ти просто запитала, що у нас зараз розвивається, і де гроші. Ось я поділився тільки цією інформацією.

- ПОПОВА: А що буде далі, якщо можна? Як далі буде розвиватися, на твій погляд?

- ЯКОВЕР: Ну, сценаріїв багато – від песимістичних до оптимістичних. З аутсорсом в найближчі пару років все буде добре, він ріс в останні роки на 20-25%. В принципі, продуктова команда і венчурна індустрія, вона потроху зростає, просто потрібно розуміти, що ми в світовому масштабі займаємо 0,09% – все, що стосується якраз венчурної індустрії. І там без державної допомоги нічого не буде. Відповідно, ми чекаємо, що прийдуть в команду класні хлопці, які розуміють, як це зробити – і так переможемо.

- ПОПОВА: Ваша думка?

- ФЕДІЄНКО: Дивіться, однозначно я впевнений в тому, що ми будемо рухатися в сторону аутсорсу. Компанії вже зараз показують, що їм не вигідно утримувати величезний штат для того, щоб ситуаційно обслуговувати свої напрямки. Тому вони, звичайно ж, будуть залучати на аутсорс, це як елемент економії всередині компанії. Так, до речі, і для аутсорсера це окрема бізнес-економічна одиниця, яка буде створювати, знову ж таки, якісь умови і робочі місця. Ви задали слушне запитання – куди буде рухатися телеком.

Дивіться, однозначно ми можемо говорити, що років через 10-15, може бути, 20, ми увійдемо все-таки в епоху повну бездротових технологій. Це буде 5G, 6G, у нас багато вже плутають ці терміни. Чомусь 5G – всі вважають, що це швидкий інтернет, хоча я всім намагаюся пояснити, що це машина-інтелект. Але однозначно потрібно говорити про те, що епоха ось цих бізнес-одиниць, яка існує в Україні фіксованого доступу, вона вже почала йти вниз. Коли це відбудеться? Ну, це не завтра, на це повинні піти роки, роки, роки...

Але це станеться, і ми увійдемо в епоху, коли у нас буде все-таки один смартфон з дуже швидким інтернетом, з тієї ж "держави в смартфоні", з усіма електронними сервісами, пов'язані реєстри. Зараз у нас є така штука – "Трембіта", вони намагаються якраз зв'язати – якраз те, про що говорив Максим. Але однозначно ми станемо...

- ПОПОВА: Естонці, здається, допомогли.

- ФЕДІЄНКО: Європа починала як раз з бездротових. Зараз вона займається фіксованим зв'язком, а ми, навпаки, почали з фіксованого, а тепер ми починаємо будувати більш такі бездротові мережі. І в майбутньому це буде все бездротовий простір, з машинним інтелектом, з IoT-рішеннями, коли вже машина буде думати, умовно кажучи, приймати рішення за вас. Це, до речі, спричинить зростання економіки.

- ПОПОВА: Дякую, цікаво.

- ФЕДІЄНКО: Якось я так здалеку.

- ПОПОВА: Ні, абсолютно, цікаво. Ти погоджуєшся, до речі?

- ЯКОВЕР: З чимось так.

- ПОПОВА: Ну, скажи останнє слово, якщо можна, про майбутнє.

- ЯКОВЕР: Давайте поговоримо про майбутнє України, остання теза дуже важлива. У світі 150 компаній зараз, які, в принципі, будуть драйвити весь бізнес і всі галузі. В Україні таких компаній немає, в Європі їх мізер. В основному вони на полюсах знаходяться – Азія і Штати. Будуть сегменти, тобто будуть, там, безпілотні автомобілі, будуть великі дані, буде медицина, будуть роботи, і в живих залишаться ті країни, в яких є центри знань в цих сегментах.

Тоді вони зможуть взаємодіяти з цими гігантами і бути всередині глобальної екосистеми. Тому що всі інші – у них туманне майбутнє. Тому для України дуже важливе питання – це відповісти на питання: "А де наша компетенція і де наш центр знань в економіці майбутнього?"

- ФЕДІЄНКО: А не тілько створювати технології і продавати їх.

- ПОПОВА: Дякую, Макс...

- ЯКОВЕР: Створювати технології – це теж добре.

- ПОПОВА: Дякую, Максе, дякую, Олександре, що завітали до нас у студію. Було дійсно цікаво. Дякую всім, хто дивився нас. Побачимося за тиждень.