Володимир Ар'єв: Освітній закон не проти інших мов, а за українську

121

Суперечливі мовні норми нового українського закону про освіту будуть змінені, якщо цього вимагатиме Венеціанська комісія, запевнив голова української делегації в ПАРЄ Володимир Ар'єв у інтерв'ю DW.DW: Більшість поправок до початкового варіанту резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) щодо мовних норм нового закону про освіту в Україні були прийняті. Завдяки їм текст резолюції став більш критичним і категоричним. На Ваш погляд, чи це поразка України?

Володимир Ар'єв: Ми не розглядали, поразка це чи ні. Я не думаю, що нам потрібно все міряти категоріями "зрада" чи "перемога". У даному разі ми хотіли збалансованої резолюції. Цей баланс трохи зсунули, але не критично. У ній не міститься жодних прямих суджень. Є достатньо м'які формулювання, як-то стурбованість. Але в даному разі найголовніший пункт - це те, що Україна має виконати те, що скаже Венеціанська комісія. Але хто ж тут заперечує? Вчора і президент (України Петро Порошенко. - Ред.) це сказав. Єдине, що ми не підтримали відповідну поправку, адже не було правильного формулювання, і вона тепер фактично є тиском на Венеціанську комісію. Це головний результат того, що відбулося. Решта - політичні моменти, які не несуть за собою жодного юридичного наслідку.

Багато хто з представників румунської делегації закидав Україні, що вона подала закон про освіту на оцінку Венеціанській комісії запізно - тобто коли він уже пройшов через Верховну Раду і був підписаний президентом.

Слухайте, це політичний момент - дорікати. З огляду на практику Венеціанської комісії, не всі закони потрапляють до неї до ухвалення. Є купа законів, які подаються після ухвалення, це абсолютно нормальна річ. У разі, якщо якась сторона висловила стурбованість, тоді країни добровільно чи за рішенням Парламентської асамблеї або Комітету міністрів Ради Європи надсилають їй цей закон.

Зокрема, угорці відмовилися добровільно надсилати свій закон про вищу освіту, який був ухвалений проти університету Сороса (Центральноєвропейського університету в Будапешті. - Ред.) Зрештою, було рішення ПАРЄ у квітні цього року, яке довелося приймати спеціальною резолюцією, щоб недемократичні процеси в Угорщині були вивчені Венеціанською комісією. Це лише один приклад. А таких прикладів - десятки протягом року щодо більшості країн. Адже Венеціанська комісія діє, як такий собі законодавчий суд. У ЄС є для цього Європейський суд. Оскільки ми не є частиною ЄС, для нас таким судом у системі Ради Європи є Венеціанська комісія.

Тобто Ви переконані, що український парламент матиме консенсус, щоб підтримати зміни до закону про освіту, якщо рішення Венеціанської комісії щодо нього буде негативним?

Я думаю, що ми можемо і підтримати, а можемо і щось своє ще додати. Збалансувати, наприклад, пропорції (предметів державною мовою та мовою нацменшин у навчальному плані. - Ред.) Якщо будуть якісь рекомендації щодо пропорцій у середній школі, то ми так само можемо запровадити їх і для початкової школи. Щоб було все по-чесному.

Представник Румунії, який ініціював більшість поправок, закидає Україні, що через конфлікт з Росією вона тепер робить зі своїх західних сусідів цапів-відбувайлів…

Я ще раз кажу, тут політики більше, ніж суті - у цій ситуації, в цих дебатах. Тому що ухвалений закон має одну мету - щоб національні меншини володіли українською мовою. Але, наприклад, угорці взагалі категорично проти збільшення (кількості годин української мови у школах на тиждень. - Ред.) Їх влаштовують дві години мови, їх влаштовує, щоб усі йшли в угорський університет у Береговому (Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ. - Ред.), а не в українські університети, аби створити таку собі замкнуту громаду.

Я впевнений, що Венеціанська комісія добре почитає цей закон, добре подивиться схеми, за якими встановлені права національних меншин. Можливо, будуть корективи, можливо, ні. Я не хочу забігати наперед. Але цей закон був не проти мов нацменшин, а за покращення знання української мови. Статистика останніх двох років за підсумками незалежного зовнішнього тестування показала, що ті, хто може складати інші предмети мовами нацменшин із дуже добрим результатом, абсолютно провалюють тести з української мови. Через це деякі талановиті люди можуть просто не потрапити в університети, бо вони не знатимуть, як вчитися.

Тобто цей аргумент - боротьба з Росією і російською мовою - це не правда?

Ми не маємо боротьби "проти" - ми маємо боротьбу "за": за добре знання державної мови. У Європейській хартії регіональних мов або мов меншин абсолютно чітко вказано, що не може бути вивчення мови національних меншин без вивчання державної мови. Тому тут жодних протиріч немає. Зараз наші колеги шукатимуть політичні виправдання. Ми були відкриті до професійної дискусії, а її замінила політична "тріскотня".

І все ж таки: під час дебатів у ПАРЄ ми мали справу з румунською та угорською меншинами. Але більшість шкіл, які викладають іншою мовою в Україні, - це російськомовні школи. Чи можемо ми казати, що цей закон спрямований на те, аби таких шкіл стало менше?

У законі не сказано, що це спрямовано на російські школи чи на якісь інші школи. Я взагалі вважаю, що треба посилити українську мову. І це нормальна практика - посилення вивчення державної мови. Це робить Франція, абсолютно нормально це робить. Чому вони проти Франції не виступили, яка навіть не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин? Тому в даному разі я вважаю, питання атаки на якусь мову не є предметом для розмови. У нас є посилення української мови - це найголовніше.

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Джерело

Наші блоги