У Великобританії розгораються запеклі дебати щодо закону про Brexit

Дебати щодо закону про вихід Великобританії зі складу ЄС, до якого вже є близько 470 поправок, перетворюються на широку дискусію про Brexit, повноваження уряду та роль британського парламенту."Ми хочемо додаткової статті, які має законодавчо закріпити Brexit 29 березня 2019 року о 23.00 за Гринвічем", - наполягає британський депутат Франк Філд. "За нашим часом, не за їхнім", - додає він, маючи на увазі решту Європи та ЄС. Невеличка примітка, яка яскраво показує глибину прірви, за якою опинилось чимало британських парламентарів і яка особливо проявилась під час другого читання закону про Brexit.

Союзи на надпартійному рівні

Так склалося, що саме лейбористський бунтівник першим взяв слово на початку дебатів, на які відведено щонайменше вісім днів. Депутат Франк Філд називає себе нерішучим прихильником Brexit. У його виборчому окрузі результат референдуму висів на волоску. Але зараз він повністю підтримує вихід з ЄС і, таким чином, виступає на боці більшості, яку мають правлячі в країні консерватори. Він є прикладом ситуативних союзів, коли проєвропейськи налаштовані політики, прихильники м'якого Brexit та прибічники жорсткої лінії кожен намагається вплинути на центральне законодавство щодо виходу Великобританії з ЄС.

Основним завданням закону про вихід з ЄС є адаптація до британського права європейських норм і законів, за якими жила Великобританія впродовж понад 40 років. Інакше внаслідок Brexit постане юридичний вакуум. Оскільки йдеться про близько 12 тисяч положень, то спочатку хочуть просто перейняти ці закони в цілому. Потім уряд може покроково вносити зміни до окремих законів чи навіть скасовувати їх. Але з початком другого читання вже позначені перші "лінії фронту" для подальшої боротьби.

Так, лейбористська опозиція, наприклад, вимагає, щоб положення про захист працівників та споживачів лишилися недоторканними. Серед консерваторів з боку уряду, навпаки, є депутати, які хочуть знищити більшу частину колишнього європейського законодавства і перетворити Великобританію на свого роду дерегульований "Сінгапур на Темзі". І, знову ж таки, серед торі є жменька бунтарів, які підтримують поправки опозиції.

Про роль і завдання парламенту

Уже в понеділок увечері міністр з питань Brexit Девід Девіс почав поспішний відступ. У питанні, потрібна чи ні ще й згода парламенту стосовно домовленостей досягнутих на переговорах з ЄС про Brexit, поразка уряду була передбачувана. Також прихильники виходу з ЄС були незгодними з позбавленням впливу нижньої палати парламенту. Тож Девіс віддав рішення на розсуд депутатів.

При цьому лишаються відкритими часові рамки і питання про те, парламентарі мають право лише схвалити угоду чи ще можуть внести до неї зміни. Якщо вони отримають її на розгляд, наприклад, лише в березні 2019 року, то це буде щось на зразок випадку "З'їж або помри": відхилення угоди означатиме автоматичний нерегульований Brexit. Це повністю марна поступка, вважає консервативна противниця виходу Великобританії з ЄС Анна Субрі. Тож останнє слово у питанні схвалення ще не сказане.

Одночасно під час призначених до початку грудня дебатів будуть вестися дискусії про те, що багато депутатів називають "захопленням влади" урядом. За правилом, яке походить ще з XVI століття, уряд хоче застосувати так званий "Статут Генріха VIII", щоб пізніше змінювати окремі положення з пакету законів про Brexit без участі парламенту. Чесно кажучи, депутати з обох таборів не уявляли собі, що гасло кампанії за Brexit "Поверніть назад контроль" втілюватиметься саме таким чином. Також щодо цього пункту існує сильний опір.

Який саме Brexit потрібен країні?

Крім суперечки про розподіл влади і співпрацю, точиться також дискусія про спосіб, у який відбуватиметься Brexit. Депутат від лейбористів Чака Умуна, один з провідних противників виходу з ЄС, каже: "В уряду немає мандату на те, щоб взагалі не досягти жодної угоди про майбутнє, яка б супроводжувала вихід з ЄС". Дружній до Європи представник торі Кен Кларк ще раз вказує на те, що на референдумі ухвалили рішення про вихід, але ні про що інше. "Ніхто не звертав уваги на те, що це насправді означало б для торгівлі, інвестицій, робочих місць". Він та інші, як і раніше, борються за те, аби зберегти для Великобританії доступ до внутрішнього європейського ринку та утримати її в митному союзі. Через це вони перебувають у різкому протиріччі з урядом Терези Мей.

До речі, Кларк отримав спонтанні оплески за свою промову проти жорсткого Brexit, у якій він також наполегливо закликав до перехідного періоду на дотеперішніх умовах ЄС. Пропозиція прибічників жорсткого виходу з ЄС за будь-яку ціну - чим швидше, тим краще - виглядає не надто привабливою.

Уряд стоїть перед поразкою

Стаття про дату Brexit, перший пункту у довгому порядку дня, до речі, була розкритикована лейбористами та повсталими депутатами від торі як безглузда та контрпродуктивна. Домінік Грів, колишній генеральний прокурор від консерваторів, назвав її безглуздою та неправильною, тому що через неї може бути виключена можливість подовження тривалості переговорів з ЄС.

Тож закони щодо Brexit стануть для Мей мінним полем, і їй слід рахуватися з можливими поразками під час голосувань, якщо тільки її фракція не піде на розумні компроміси та належним чином не оцінить настрої у Палаті громад. Найзапеклішою при цьому може бути боротьба за майбутні повноваження уряду та повноваження парламенту, який теж хоче зберегти за собою право впливати на процес. Усе це на тлі ослабленої прем'єрки, яка опинилася під тиском, з одного боку, жорстких вимог ЄС, а з іншого - жорстких прихильників Brexit у власній партії.

І настрій у парламенті під час першого кола дебатів відображає, цілком імовірно, настрій у країні: думки глибоко розділені, розбіжності важко подолати, відпускаються образливі репліки, старі та нові неприязні розривають політичне життя. Йдеться про ухвалення найважливіших законів з часів Другої світової війни, наголошує багато промовців, але ці закони формулюються в атмосфері непримиренності й запеклого протистояння.