Синьо-жовтий у зірочку "Картковий будиночок": навіщо українська еліта наймає лобістів у США

15.7тЧитати новину російською

Вартість їхніх послуг вимірюється від декількох десятків тисяч доларів на місяць. Їхнє завдання - вплив на можновладців для отримання потрібного рішення, законодавчої ініціативи або розташування для свого клієнта і створення належного іміджу за кордоном. Вони - агенти національного впливу, професіонали зі зв'язків з органами влади. Вони - лобісти.

У Сполучених Штатах Америки, які є форпостом світового лобізму, оборот індустрії такого роду послуг щорічно складає близько 3 млрд доларів. Бажаючі замовити слівце на Капітолійських пагорбах або в Білому домі є як серед американців, так і іноземців. Серед клієнтів - уряди країн, політичні партії, окремі політики, парламентарії, корпорації, бізнесмени.

З моменту утвердження незалежної держави робляться спроби підгортати політичну арену США і з боку України. Правда, новина про те, що той чи інший український політик заручився підтримкою лобістів за океаном часто викликає у пересічного обивателя засуджуючу реакцію поряд із корупцією та договорняком. Але попит на послуги американських "агентів" в Україні тільки зростає.

У чому секрет затребуваності лобістів у США, хто серед українського істеблішменту вдається до їхніх послуг і чи варто асоціювати лобізм із чимось протизаконним - у матеріалі "Обозревателя".

У передпокої влади

З огляду на геополітичну кон'юнктуру США на сьогодні - не тільки один із провідних гравців на світовому зовнішньополітичному полі, а й вагомий учасник внутрішньополітичних розкладів у багатьох державах. У зв'язку з чим політична і бізнесова еліта з різних країн шукає підтримку саме у владних колах Сполучених Штатів. Іншими словами, орієнтир - на США.

Сама етимологія значення слова "лобі" (від англійського lobby - кулуари, фойє) криється в текстах англіканської церкви від XVI століття і означало місце для прогулянок священнослужителів. За однією з версій, в 1640 році "лобі" називали коридор для прогулянок членів Палати громад в Англії, а "лобістами" - людей, які збиралися в приймальні або лобі парламенту, щоб звернутися до законодавців зі своїми проханнями та пропозиціями. Потім у кінці 1820-х із Англії терміни асимілювалися у США, перейнявши політичне забарвлення.

Деякі літературні джерела свідчать, що вживання цих виразів в американському суспільстві пов'язано з улюбленим проведенням часу президента Улліс Гранта. Він після роботи мав звичку засиджуватися зі своїм оточенням у фойє одного вашингтонського готелю. Незабаром у ці кулуари взялися ходити бізнесмени, щоб у невимушеній обстановці "виторгувати" для себе потрібне рішення в будь-якому питанні.

Вперше вживання слова "лобі" на законодавчому рівні датується 1808 роком у протоколах Конгресу США.

У період свого формування лобізм був обплутаний мережею закулісних угод і таємних переговорів. Найбільш поширеним прийомом просування тих чи інших інтересів у ті дні був тривіальний підкуп - за допомогою хабарів вирішувалися багато питань у Сенаті. Часом хабарі носили досить фривольний характер - пропонувалися навіть дівчата легкої поведінки. А один із лобістів, за розповідями, влаштував навпроти Сенату казино, і ті, хто програв у карти з представників влади просто відпрацьовували йому борги своїм впливом.

Демократична система управління в Штатах, стрімке економічне зростання і збільшення повноважень федеральної влади лише сприяли процвітанню лобізму. Система стримувань і противаг у здійсненні влади в США задавала потребу в регулярному діалозі між різними гілками влади, виборцями, зокрема підприємцями.

З роками інструменти впливу відточилися і часто стали носити більш цивілізований і дипломатичний характер.

70-і роки XX століття позначилися тим, що все частіше для просування інтересів до послуг американських лобістів стали звертатися клієнти з-за кордону.

Сьогодні для гри на цьому для багатьох підкилимному ринку вироблені ретельні правила - у США лобізм жорстко регламентований законодавством як на федеральному рівні, так і на рівні більшості штатів. А лобісти в обов'язковому порядку реєструються і звітують про свою діяльність. Зокрема, схвалений у 1938 році Конгресом Закон про реєстрацію іноземних агентів (FARA, Foreign Agents Registration Act) зобов'язав організації, які діють в інтересах інших держав, реєструватися в Міністерстві юстиції США і регулярно звітувати про свою діяльність і джерела фінансування.

Трактування того, хто такий лобіст, також закріплено в американській законодавчій площині - це людина, яка або сама, або через своїх агентів або найнятих осіб, прямо чи опосередковано займається збором подарунків, пожертвувань або інших надходжень, які потім використовуються, перш за все, для прямого впливу на законодавчий процес у Конгресі США.

Над лобістськими компаніями й агентами в Сполучених Штатах існує і цивільний контроль, яким займаються, серед інших, Центр відповідальної політики (Center for Responsive Politics), Громадський спостерігач (Public Citizen), Захисники споживачів (Consumer Watchdog).

У Вашингтоні, що є осередком світового лобізму, "торговці впливом" лише посилюють свою могутність. За підсумками 2016, річна виручка індустрії лобізму в Штатах склала 3,15 мільярда доларів, згідно з даними Центру відповідальної політики (Center for Responsive Politics, USA). В цьому році за станом на 7 серпня на оплату послуг американських фахівців зі зв'язків з органами влади вже було витрачено 1,67 мільярда доларів. Не те, щоб обсяг галузі стрімко зростав, але за останні двадцять років він виріс більш ніж у 2 рази.

Цілком передбачувано, що лідерами за витратами на лобізм у США виступають найбільші корпорації і комерційні об'єднання. Наприклад, так виглядає умовний рейтинг донорів із 1998 по 2017 роки:

- Американська торгова палата (США) - 1,37 млрд дол;

- Національна асоціація ріелторів - 437,2 млн дол;

- Американська медична асоціація - 363,7 млн ​​дол;

- General Electric - 350,3 млн дол;

- Американська асоціація лікарень - 337 млн ​​дол;

- Асоціації дослідників і виробників фармацевтичної продукції США - 324,8 млн дол;

- Асоціація Блакитного хреста і Блакитного щита - 308 млн дол.

Абсолютну першість за видатками з року в рік утримує Торгова палата США, спустивши на лобістів тільки за сім місяців 2017 майже 40 млн дол. Водночас в останній рік ставку на "агентів впливу" зробили і такі великі компанії, як Alphabet Inc. (до складу входить Google), Boeing Co, телекомунікаційна компанія AT&T Inc, міжнародна хімічна компанія Dow Chemical.

Послуги з просування інтересів у США надають як цілі компанії, так і окремі особи. Топовими лобістами, виходячи з прибутковості в 2017 року, є:

- Akin, Gump et al - міжнародна адвокатська компанія, дохід від діяльності якої від початку року станом на 7 серпня 2017 року склав 19,2 млн доларів.

- Brownstein, Hyatt et al - із доходом 13,4 млн доларів.

- Squire Patton Boggs - 11,83 млн доларів.

- Podesta Group - компанія керівника виборчого штабу Хіларі Клінтон Джона Подести, дохід - 11 млн доларів. Ця ж компанія у 2012 році працювала з некомерційною організацією "Європейський центр сучасної України", створеною в Брюсселі на підтримку екс-президента Януковича. До складу правління "Європейський центр сучасної України" входили депутати Верховної Ради від Партії регіонів. Примітно, що контракт про ці послуги з'явився в базі даних Мін'юсту США лише в квітні 2017 року.

- BGR Group (Barbour, Griffith&Rogers) - заснована колишнім главою Республіканського національного комітету Хейлі Барбур, дохід - 10,6 млн доларів. На початку цього року українські ЗМІ гуділи про те, що компанію найняла Адміністрація президента. Але як пізніше роз'яснили в АП, в якості консультантів американську BGR Group для просування інтересів України в США та залучення інвестицій в українську економіку привернула Національна рада реформ за сприяння Українського фонду підтримки реформ в Україні.

Між іншим, компанія вкрай затребувана серед офіційних властей держав. У різні роки до BGR зверталися посольства Азербайджану, Казахстану, Катару, Таїланду, Еритреї, Мексики, Південної Кореї, Болівії, Польщі, Гондурасу, уряду Бангладешу, Індії, Сербії, Гамбії, Екваторіальної Гвінеї, Республіки Китаю (Тайвань), Маврикія, Македонії, демократичної республіки Конго. У 2003 році послугами BGR користувалася також українська корпорація "Антонов".

- Holland&Knight - 10,3 млн доларів.

Цілі, з якими влади держав вдаються до послуг американських лобістів найрізноманітніші, але переважно - для створення позитивного іміджу своєї країни у США і залучення зовнішніх інвестицій.

Для прикладу, у 2001-2002 роках МЗС Естонії заплатило лобістській фірмі Downey McGrath Group, Inc. 360 тис. доларів для просування країни в НАТО. А в 2007 році уряд Естонії зареєстрував власне підприємство "Естонія" в Сан-Хосе, Каліфорнії як лобіста для збільшення іноземних інвестицій, експорту, туризму і впровадження інновацій у країні. Щорічно до лобістів звертається й уряд Грузії.

Більше того, до їхніх послуг вдаються не тільки невеликі країни, а й великі держави, такі, наприклад, як Китай, який у 2004 році найняв Hogan&Hartson для сприяння ефективній діяльності КНР у Світовій організації торгівлі. А в кінці червня цього року посольство Китаю в США уклало річний контракт із лобістською фірмою BLJ Worldwide для підтримки діяльності посольства, включаючи медіа-моніторинг, кризовий менеджмент, підтримку в соцмедіа. Простіше кажучи, для отримання повного набору послуг піар-менеджера.

In USA we trust

З моменту формування України як незалежної держави надії на посередників з владою США покладали багато українських політиків, бізнесменів, партій, компаній і органів влади. За даними сайту відділу реєстрації іноземних агентів (FARA) мін'юсту США, з 1992 року з українського боку було укладено 96 контрактів на отримання лобістських послуг.

Серед них Віктор Пінчук, Дмитро Фірташ, Володимир Литвин, Віктор Янукович (будучи прем'єр-міністром), Раїса Богатирьова, Андрій Артеменко, Едуард Прутнік, Юрій Іванющенко (в 2011 і 2013 роках), чоловік Юлії Тимошенко Олександр, компанії Trident Foundation і Aveiro LP в 2014-2016 роках (які, за інформацією ЗМІ, найняли лобістів в інтересах "Батьківщини"), Блок Юлії Тимошенко в 2006-2007 роках, "Партія регіонів", "Нафтогаз", ДП "Антонов", адміністрації різних українських президентів, Міністерство фінансів у 2015 році, Кабінет міністрів в 1992, 2001, 2014, 2015 і 2016 роках.

Мета, на яку в більшості випадків спрямовані ці контракти - просування особистих інтересів, просування інтересів країни в цілому, пошук інвестування для країни, підтримка серед американського політичного істеблішменту і керівництва країни, в деяких випадках - уникнути санкцій і кримінального переслідування.

Раніше "Обозреватель" писав про те, що 6 липня контракт про отримання лобістських послуг у США з якимсь Тедро Дж. Боннером уклали позафракційний нардеп Сергій Тарута і його радник - дипломат Олексій Чалий.

Починаючи з 2011 року, карту лобізму розігрує український олігарх Віктор Пінчук, незмінно користуючись підтримкою американського лобіста Дага Шона, якого називають одним із найбільш впливових консультантів Демократичної партії США. Свого часу Шон консультував подружжя Клінтонів.

Правда, така підтримка у формуванні свого іміджу в США щомісячно обходиться Пінчуку в 40 тис доларів. У 2016 році бізнесмен заплатив Шону за організацію низки зустрічей із сенаторами, конгресменами, іншими політиками і чиновниками у США для нардепів Ольги Белькової і Павла Різаненка.

Слід зазначити, що Ольга Белькова є членом комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, компетенція якого пов'язана якраз таки зі сферою інтересів Пінчука.

З березня цього року в інтересах українського бізнесмена спільно з Дагом Шоном почала працювати і медійниця Моніка Кроулі, кандидатура якої розглядалася в спікери Ради безпеки при президенті США Дональду Трампу. Серед іншого, завдання Кроулі полягало в запрошенні американських посадових осіб для участі в різних заходах, організованих за сприяння Пінчука, включаючи Мюнхенську конференцію.

Крім цього, Віктор Пінчук і безпосередньо підсапував американських топ-політиків. Виходячи зі звітності фонду Клінтонів, станом на червень цього року український бізнесмен пожертвував подружжю більше 10 млн дол.

У лютому - березні 2017 року, згідно з реєстром FARA, американську лобістську компанію ValueBridge через бельгійську компанію CabinetDN найняв і НАК "Нафтогаз" - для просування своїх інтересів і надання допомоги в питаннях комунікації і зв'язків з громадськістю у США.

Поряд із цим за контрактом лобісти зобов'язуються сприяти "успіху корпоративних реформ ("Нафтогазу") і повідомляти, як ці реформи дозволять Україні забезпечити енергетичну безпеку Європи". Причому в договорі прописана і політична активність менеджерів "Нафтогазу".

Як зазначено в угоді, ValueBridge також повинна організувати для української делегації від "Нафтогазу" зустрічі з американськими бізнесменами в рамках енергетичної конференції CERAweek в Техасі на початку березня 2017 року "для обговорення майбутнього українського газового ринку й американських можливостей інвестування".

У складі делегації значаться нардеп Наталія Кацер-Бучковська (яка, до речі, була учасником проекту фонду того ж Пінчука WorldWideStudios і яка, як і Белькова, входить у парламентський комітет з питань паливно-енергетичного комплексу), глава "Укргазвидобування" Олег Прохоренко (втім, і в самій "Укргазвидобування" також працюють люди, близькі до Віктора Пінчука, наприклад, заступник голови компанії Олександр Романюк, який раніше був радником гендиректора групи Пінчука East One) і уповноваженим по роботі з органами державної влади НАК "Нафтогаз України" Вадим Гламаздін. Всі троє також виступали спікерами на заході.

Як уже зазначалося, часто новини в ЗМІ про те, що той або інший український політик, бізнесмен або навіть офіційна влада звертаються до американських професіоналів зі зв'язків з органами влади, піднімають неабиякий галас у силу існуючого громадського стереотипу, коли лобізм ототожнюють з чимось протизаконним і корупційним. Відповідь: ні, звернення українських представників влади та бізнесу до лобістів у США повністю легальне.

У цивілізованому світі лобізм позиціонується як один з інструментів піару і публічної дипломатії.

Інша, більш гостродискусійна сторона питання - які цілі переслідують замовники таких послуг. Одна справа - коли лобізм націлений на інтереси і благо держави, розвиток регіону. І зовсім інше - коли політики і бізнесмени витрачають десятки тисяч доларів для задоволення свого его, самозадоволення політичних амбіцій або просто на створення іміджу.

Що ще істотніше: якщо в Канаді і США лобістська діяльність жорстко регламентується законом, у Європі регулюється в рамках м'якого права, то в Україні ж інститут лобізму і зовсім офіційно відсутній. Хоча подібного роду послуги надаються і є досить затребуваними, при цьому завуальовані під більш гармонійне і не настільки страшне для українців "консалтинг" і "government relations" (GR).

Закріплення лобізму на законодавчому рівні в Україні могло б вирішити проблему відсутності професійної сполучної ланки між бізнесом і державою, плідного діалогу між бізнесом і владою. І більше того - стало б регулюючим аспектом, задаючи розмежування між політичною корупцією і легальними діями. Якщо чесно - це було б чесно.

Читайте всі новини по темі "Боротьба з корупцією в Україні" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини