Блог | Просто Куяльник
Ну що, все як у класика. Не знаєш що робити, не розумієш, що відбувається навколо, раптом втратив зв’язок з реальністю – прикинься хворим на всю голову.
Не треба бути дуже розумним, аби здогадатися. Це ми про нашу Верховну Раду. Парламент воюючої країни, після тижня відпочинку, знову зібрався докупи. Хтось змушував колег по законотворчості дивитися найяскравіші моменти свого виступу на партійному з’їзді. З білими рушниками на шиї.
Хтось робив селфі на фоні пустопорожньої сесійної зали, встигаючи одночасно гризтися з іншими нардепами, позуючи перед телекамерами, при цьому уважно вислуховуючи образи на свою адресу.
Хтось каявся перед журналістами у кулуарах, розповідаючи про своє кнопкодавство. І навіть, прикольно так, намагаючись це виправдати життєвою необхідністю і наявністю якихось там домовленостей.
Хтось привселюдно сумував, що, не дивлячись на титанічні зусилля усіх гілок влади, у когось в країні ще залишилася готівочка.
Читайте: Обіцяю не бешкетувати, їсти манну кашу, не бити свідків
Але то таке. До нульового коефіцієнта корисної дії нашої Верховної Ради ми вже давно звикли. Саме тому, нікого навіть не здивував той факт, що першим питанням порядку денного наш диво-спікер парламенту країни, яка вже другий тиждень перебуває у напіввоєнному стані, поставив питання яке, м’яко кажучи, виглядає ну не зовсім першочерговим.
Ні, я все розумію. Припускаю, що питання зміни статусу Куяльника дійсно важливе. Не виключаю, що таким чином Андрій Парубій хотів продемонструвати суспільству, що парламент чхати хотів на зовнішні загрози, і демонстративно розглядаючи саме такі, звичайні на перший погляд питання, позиціонує себе як острівець стабільності. Так би мовити…
Але, тим не менш, виникає доволі логічне питання. З якою ж тоді в біса метою протягом тижня ви всі разом розжарювали ситуацію? Ну якщо у Вас є час і натхнення займатися створенням курортів на територіях, що офіційно переведені на воєнні ланки, до чого тоді це все було? Ну оце все. Оці емоції, гучні промови, жахливі прогнози, взаємообрази…
До речі. Чого саме я звернув увагу на історію з Куяльником. Зараз спробую пояснити. Протягом останніх кількох тижнів одеські ЗМІ вже реально задовбали глядачів одним джинсовим відеороликом. Ось уривочок з нього.
Впізнали цю людину? Це ж Сергій Васильович, якого багато хто добре пам’ятає ще з часів, коли він очолював Центральну виборчу комісію.
От і виходить, що терміновим голосуванням за питання, яке активно лобіював пан Ківалов, наші депутати фактично надали йому можливість голосно заявити виборцям про виконання своїх обіцянок.
Які домовленості були з тим же спікером стосовно протягування через Раду "куяльникового питання", сказати складно. Але на всяк випадок нагадаю – мова йде про Одеську область. Ту саму Одеську область, відносно якої, за кілька годин до цього голосування, наш поліцейський воєвода Арсен Аваков сказав наступне: "Одесса – столиця розгулу кримінального елементу в Україні".
Читайте: Реформи на марші
Приблизно те саме, але трохи іншими словами, за Одесу трохи раніше констатував генпрокурор Украни Юрій Луценко, котрий впевнений, що одеська мафія вже остаточно знахабніла. І не вона одна.
Здавалося б, хіба це не підстава хоча б обговорити стан справ у місті у Чорного моря на сесії під куполом Ради? Які тут курорти, коли питання держбезпеки під загрозою? Але все відбувається з точністю до навпаки.
Погодьтеся – дивно все це. Щось за цим таки криється. Принаймні мені так здається
