Прийшов час для Нової Конституції України
Спусковим гачком до початку системних реформ має стати конституційна реформа. Без зміни основного закону ми не можемо розраховувати на успіх реформ. Чинна Конституція зіграла свою безумовно позитивну роль в історії української державності, в першу чергу зафіксувавши незалежний статус України.
Але вона була прийнята в певний історичний період і має недоліки, властиві для того етапу і які зумовлені тим, що еліти і суспільство багато в чому були детерміновані радянським минулим. Тепер минуло майже 30 років, на часі – системні зміни. Виросло нове покоління громадян, які дивляться на світ іншими очима, навіть люди старшого віку за роки незалежності змінили свої погляди. Тому вкрай важливо саме тепер здійснити системну, цілісну реформу Конституції, а не вдаватися до напівмір і “ретушування” окремих статей і положень.
Сьогодні Конституція містить лише загальні декларативні норми, під які потім приймаються відповідні закони і підзаконні акти. Надто часто це спотворює, власне норми, прописані в Основному Законі.
Щоб змінити цю ситуацію, потрібна зміна принципу побудови Конституції. Потрібна нова парадигма, яка зафіксує законодавчі механізми, які забезпечать реалізацію декларованих норм. Наведу приклад. Державний бюджет, по суті, є короткостроковою фінансовою конституцією країни. І якщо в бюджеті не прописані витрати під конкретну статтю, то, як правило, все так і залишається порожньою декларацією.
Саме тому і за таким принципом в Конституції необхідно прописати детальні механізми реалізації заявлених принципів, які виключатимуть розширене тлумачення і різні прочитання положень основного закону. На моє переконання, найефективнішою моделлю і формою державного устрою для України сьогодні є сильна президентська республіка.
Кращий із прикладів – політична система Сполучених Штатів Америки, де кожна з гілок влади має чітко окреслену сферу компетенцій і повноважень, але при цьому президент завжди залишається ключовою фігурою владної конструкції держави. Сьогодні нам вкрай важливо, щоб кожен громадянин знав і розумів, хто відповідає за ситуацію в країні. У кожної проблеми і у кожної перемоги є свій конкретний "автор і виконавець". На жаль, в Україні еліти досі культивують принцип розмитої колективної відповідальності. В результаті ніхто ні за що не відповідає.
У підсумку в такому штучно створеному хаосі держуправління неефективне, а держава деградує. Трансформація в парламентську республіку тільки посилить ці негативні тенденції. Президентська модель сьогодні, як ніколи, затребувана саме в контексті стратегічних загроз, які постали перед Україною - зовнішньої агресії і наведення ладу всередині країни.
Люди повинні знати і розуміти, хто відповідає за все, що відбувається в країні. Президент повинен представляти всі кандидатури міністрів парламенту, який розглядає і затверджує їх. Немає ніякої раціональної необхідності сьогодні віддавати право формування уряду, призначення глав обласних адміністрацій і багато іншого в руки Верховної Ради. Все це остаточно розбалансовує непросту політичну ситуацію.
Сьогодні вкрай небезпечно піти хибним шляхом реформ державного устрою. Потім нас з цих нетрів не виведе ніхто, і цього точно не зроблять іноземні партнери. Ми самі повинні змінити країну, визначити, куди ми хочемо йти і для чого. Ми самі маємо зробити вибір і відповідально прийняти рішення, як ми житимемо далі. Маємо колосальний потенціал, який ми накопичили за роки незалежності. Час діяти. Залучати молодь до процесу визначення майбутнього країни, до формування стратегії розвитку країни і окремих регіонів, міст, галузей. За цим наше майбутнє, і тільки так ми зможемо дійсно в корені змінити ситуацію на краще.