Блог | Перемовини у Мінську: два на два чи один проти трьох?
Був членом переговорного процесу в Мінську з 31 липня 2014 року, коли відбулась перша зустріч в урочищі "Дрозди" (резиденція О. Лукашенка), по 8 січня 2015 року, коли було проведено відеоконференцію між представниками з майданчику ОБСЄ у Києві. Усі знали мою посаду – начальник Головного слідчого управління СБ України, й мої повноваження, які стосувались визволення наших заручників із неволі терористів. Але я займав активну позицію також при розгляді інших питань – військових, політичних, гуманітарних тощо.
Відслідковую й маю інформацію, що відбувалось після мого "відсторонення", та яка обстановка у цих переговорах сьогодні.
Із першого дня за "овальним столом" завжди присутні представники України, ОБСЄ, РФ і ОРДЛО – то чому ТКГ (тристороння), а не чотиристороння? Ще й враховуючи, що на всіх "мінських документах" стоять підписи названих чотирьох сторін?
Але за великим рахунком там діє двостороння контактна група (ДКГ), яка складається із:
1. ОРДЛО і Росія;
2. Україна і ОБСЄ.
Усі п’ять раундів перемовин у Мінську, в яких я брав участь, представником Росії був Михайло Зурабов – тодішній посол РФ в Україні. Він займав місце напроти представників України, зміщуючись у бік представників ОРДЛО, які сиділи праворуч від української делегації. А Хайді Тельявіні (ОБСЄ), яка займала місце навпроти ОРДЛО, зміщувалась праворуч – поближче до України.
Більшу частину часу пані Хайді уважно слухала, й лише епізодично підтримувала розмову, а Зурабов був занурений у свій ноутбук – переписувався із друзями, оглядав новинні сайти, інколи навіть проглядав відеофайли. Періодично він підключався до розмови шляхом надання рекомендацій представникам ОРДЛО або внесення пропозиції щодо перерви, під час якої "креслив" їм відповідні схеми.
Геометричні побудови навколо стола перемовин я зробив для того, щоб було наглядно зрозуміло – там діє дві сторони: Україна – ОРДЛО, а ОБСЄ і РФ – є модераторами відповідно першої і другої. Це правда, й не потрібно її приховувати шляхом маніпуляцій.
Крім того, останнім часом ми споглядаємо дрейф в бік ОРДЛО представництва Європейського Союзу. Й формат, хоча й не втрачає двохсторонності, але приймає вигляд "один проти трьох".
Саме так, на сьогодні Україна залишилась практично одна у "мінському форматі" - їй протидіють і РФ, і ОРДЛО, і ОБСЄ, хоча й у різній мірі. Діють з потужними намаганнями схилити Україну до виконання "формули Штайнмайєра", суть якої поясню просто:
місцеві вибори в ОРДЛО без виведення російських військових, радників, експертів, агентів тощо, й, звичайно, без передачі під наш контроль кордону, захопленого російсько-терористичними військами.
Все інше, що вам, шановні друзі, розказують про цю формулу – окозамилювання.
Останнім часом широко обговорюється створення "консультативної ради", куди увійдуть представники України та ОРДЛО у рівних пропорціях. Чи змінить це сьогоднішню ситуацію "один проти трьох"? Мабуть, ні.
Зовсім недавно збільшено кількісний склад груп "мінського формату" від України із включенням високопосадовців Верховної Ради і Кабміну. Не в образу останнім, поставлю риторичне питання: "чи можливо посилити Леоніда Кучму?".
Й знову ж таки, це не міняє розстановки сил – ми залишаємось одні проти трьох.
Чи не пора переходити до плану "Б", адже всім зрозуміло, що Росія не піде на зміну положень мінських домовленостей, виконати які не у змозі жодна із сторін – ні Україна, ні РФ.
