Косово відзначає 10-річчя: як нині живе країна

Десять років тому Косово проголосило незалежність від Сербії. У наймолодшої країни Європи також наймолодше населення. Репортаж DW з північного Косова.На вулиці вже сутеніє, коли невелика група студентів збирається на південному кінці мосту у Митровиці. Тут вони мають зустрітися зі студенткою Лорідою Садіку, яка викладає у них англійську. Садіку - косовська албанка, так само як і решта молодих людей у групі, яким близько 20 років. Таких як вони - переважна більшість у наймолодшій країні Європи, де більша половина населення не старше 30 років. Молоді косовські албанці з Митровиці зустрічаються, аби разом перейти через міст, відомий далеко за межами Косова як "Міст розділення", який поєднує албанську і сербську частини міста. Вздовж річки Ібар на півночі Косова проходить кордон, який розділяє людей за їхньою етнічною приналежністю.

Організований відомою благодійною організацією Community Building Mitrovica (CBM) спільний курс англійської мови для сербів та албанців сьогодні проходить у будівлі приватного університету в сербській частині невеликого міста, яке досі не визнало незалежність Косова. "Звісно, йдеться не лише про вивчення англійської мови, а про те, щоб вони щось робили разом", - каже керівниця проекту Наташа Савельїч.

Разом у розділеному місті

Щотижневі курси проводяться окремо, студенти збираються разом лише тоді, якщо готують спільні акції. Нині, приміром, вони хочуть роздавати квіти на День Валентина. Обидва вчителі стоять перед дошкою: поруч з косовською албанкою Лорідою Садіку - її косовсько-сербський колега Лазар Живкович. Лоріда Садіку - студентка університету в місті Тетово, що в сусідній Македонії.

Тоді як Серб Лазар Живкович багато часу проводить у сусідній Сербії, від якої Косово в односторонньому порядку відокремилося 10 років тому. Саме тому спільна група цього вечора є особливістю для усіх його учасників. Аудиторія приватного університету виглядає сучасно, молоді серби та албанці без особливої метушні починають розставляти стільці та столи таким чином, щоб у кімнаті могли розміститися невеликі змішані групи людей.

Здобута свобода

Перетинаючи міст з албанської до сербської частини міста, албанська група на мить зупиняється. Для викладачки Лоріди Садіку це особливий момент. Її тітка мешкає на сербській Півночі у невеликому албанському поселенні. "Вперше ми відвідали її вдома у 2006 році", - розповідає Садіку.

Це сталося за сім років після війни у Косово, зупинити яку вдалося лише завдяки атаки НАТО на Сербію. "Моя тітка шість років не наважувалася відвідати нас", - розповідає Садіку, адже вона мала перетнути міст. Те, що все це в минулому, для жінки означає "частинку свободи". Її сербський колега - викладач Лазар Живкович слухає історію жінки з деякою недовірою. Адже, за його словами, проблем у албанців у сербських анклавах Косова немає.

Міст для прогулянок

За хорошої погоди на мосту в Митровиці прогулюються літні люди, подекуди у традиційних албанських головних уборах. Євросоюз інвестував чимало грошей, аби перетворити міст на місце зустрічей. Проте авто тут досі не їздять. Праворуч і ліворуч від дороги є велосипедні доріжки, так само як і в інших європейських країнах, але ними ніхто не користується. Користуються лише тротуарами - для прогулянок. І все ж таки люди старшого віку не наважуються перейти на сербський бік, вони розвертаються і йдуть назад. Там збереглися залишки бетонної стіни, зведеної сербською владою. Однак стіна протрималась не довго. На її місці нині гора з уламків, за якою колишню головну вулицю у північній Митровиці перетворили на пішохідну зону.

Гроші від ЄС

Вдалині видно, як майорять сербські прапори. Неподалік мосту звели спортивний центр, поруч з входом до якого висить табличка "Побудовано за рахунок Європейського Союзу". Але басейн так і не відкрився через те, що тече дах. Будівля нового торгового центру є частиною нового ансамблю, але в оренду не здається. "Надто дорого", - пояснює паркувальник. Можливо, за рахунок доходів від оренди планувалось фінансувати спортивний центр. Але сьогодні точно цього не знає ніхто. Усе, що відповідають перехожі, коли їх запитують: "Це побудував Євросоюз". Серед них і Вальдете Ідрізі. Після війни ця косовська албанка заснувала організацію CBM, котра намагається за допомогою різних проектів об'єднати людей. Сама Вальдете Ідрізі виросла в північних регіонах, де домінують серби. Під час війни сербські солдати її депортували. Свою громадську організацію жінка розвивала за рахунок міжнародної допомоги, зокрема, і від ЄС. Торік вона взяла участь у виборах мера міста і лідирувала в першому турі.

Невдача на виборах

Одна з найвідоміших активісток громадянського суспільства у Косовому отримала політичну владу - це було би проривом для взаєморозуміння у Митровиці. Однак напередодні другого туру албансько-націоналістична опозиційна партія "Самовизначення" (Vetëvendosje) підтримала чинного мера. Врешті-решт Ідрізі посіла друге місце. Ідрізі була висуванкою колишньої правлячої партії президента Хашіма Тачі, якого багато хто в країні звинувачує у корупції. Можливо, саме тому мало хто вірив у краще, особливо серед молоді. При цьому Ідрізі стверджує, що вона якраз і хоче навести лад у власній партії.

Деякі з албанських студентів мають раніше піти зі спільного албансько-сербського курсу англійської мови у північній частині Митровиці. "В таких випадках я завжди оплачую таксі для своїх студентів", - каже викладачка Лоріда Садику. За її словами, піші нічні прогулянки до "іншої" частини міста можуть бути небезпечними.