Візьміть участь
у розіграші
двох квитків на концерт гурту «Антитіла» Взяти участь
Приз
Конкурс
БлогиСвіт

/Політика

Коментар: Євро - єдина реальна альтернативна долару

907

20 років тому була запроваджена європейська валюта. За цей час Єврозона виправила чимало дефектів початкової конструкції, створила механізми фінансової стабілізації, набула досвіду допомоги слабшим.Валюті євро виповнилося 20 років! Йдеться не про банкноти з зображенням різних європейських архітектурних стилів - вони, а також монети з національними символами країн Єврозони, надійшли в обіг 1 січня 2002 року. А за три роки до того, 1 січня 1999 року, грошова одиниця євро в рамках поступового та технічно бездоганно підготовленого переходу була офіційно запроваджена в безготівковий обіг: на неї перерахували курси акцій та облігацій на європейських біржах, банки почали відкривати рахунки та здійснювати грошові перекази в євро.

Підбиваючи підсумки двох минулих десятиріч, треба чітко розрізняти дві речі: євро як платіжний засіб та Європейський валютний союз (Єврозона) як політико-економічне об'єднання країн-членів ЄС, що на неї перейшли.

Безумовний успіх платіжного засобу

У першому випадку успіх повний та безумовний. У другому йдеться про історично безпрецедентний експеримент, що триває та який в цілому можна вважати вдалим, хоч минулі роки й особливо гостра боргова криза останніх кількох років виявили цілу низку кардинальних помилок початкової концепції, виправляти котрі довелося й доведеться вже під час реалізації.

Те, що євро відбувся як платіжний засіб, очевидно і розгорнутих доказів не потребує. Замислена багато в чому як наступниця легендарно твердої німецької марки (символом цього стало розміщення штаб-квартири Європейського центрального банку у Франкфурті-на-Майні, де розташований також Німецький федеральний банк), єдина європейська грошова одиниця відразу стала другою за важливістю після долара США резервною валютою.

Євро охоче зберігають, приймають та обмінюють всюди в світі. Так, обмінний курс європейської грошової одиниці протягом 20 років значно коливався: спочатку євро коштував більше за долар, потім менше, потім набагато більше, зараз - помірно більше. Однак для країн, що перейшли на євро, найбільше значення має не зовнішня, а внутрішня стабільність спільної валюти: низька інфляція. А вона в Єврозоні стабільно низька, навіть мінімальна.

Взагалі головна економічна задача будь-якого валютного союзу полягає в тому, щоб стимулювати торгівлю та виробничу кооперацію між його членами, позбавляючи фірми валютних ризиків та витрат при конвертації експортної виручки. З цією задачею єдиний платіжний засіб чудово порається: країни Єврозони торгують сьогодні переважно між собою.

Неоднозначні підсумки валютного союзу

Більш неоднозначним виглядають двадцятирічні підсумки валютного союзу. З одного боку, число його членів зросло за ці роки з початкових 11 до теперішніх 19 держав ЄС, що свідчить про привабливість проекту. З іншого боку, після 2014-2015 років процес розширення Єврозони загальмував, нових членів поки не очікується.

Це значною мірою пов'язано з важким досвідом боргової кризи, що почалася в Єврозоні 2009 року та тривала кілька років. На межі банкрутства тоді опинилися Греція, Ірландія, Португалія, Кіпр. Їм усім довелося просити допомоги у Євросоюзу та Міжнародного валютного фонду, переходити на режим жорсткої бюджетної економії, у прискореному темпі та під іноземним контролем проводити болісні реформи. Зовнішня допомога, хоч і на менш жорстких умовах, знадобилася також Іспанії. У якийсь момент на межі небезпечної кризи стояла й Італія.

Деяким країнам тверда валюта виявилась не до снаги

Усе це відбулося тому, що ці країни тою чи іншою мірою виявилися не готовими жити з твердою, як німецька марка, валютою. Адже ця твердість, з одного боку, забезпечує (завдяки низькій інфляції) спокусливу дешевизну кредитів, але, з іншого боку, потребує інноваційної економіки, оскільки позбавляє такого легкого інструменту штучного підвищення конкурентоздатності вітчизняного бізнесу, як регулярна девальвація національної валюти.

Європейський валютний союз можна умовно порівняти з європейською Лігою чемпіонів. Грати в цій лізі - справа дуже престижна та, головне, прибуткова, але не кожен футболіст фізично та ментально готовий до тих навантажень і вимог, з якими він тут стикається. Для низки переважно південних країн Єврозони той рівень фінансової дисципліни та економічної ефективності, котрі задали переважно північні країни на чолі з Німеччиною, виявився, особливо спочатку, явно непосильним.

Помилки батьків-засновників

Батьки-засновники Європейського валютного союзу не врахували цього, підписуючи в 1992 році Маастрихтський договір. Вони були надхто захоплені політичною ідеєю єднання Європи та недооцінили фінансово-економічні відмінності між "тевтонцями" та "латинянами". Їм і на думку не спадало, що якась країна може з часом захотіти відмовитися від спільної валюти, і вони не потурбувалися про створення правового механізму виходу. І, звісно ж, припустилися дуже серйозної помилки, прийнявши в Єврозону 2001 року явно не готову до цього Грецію.

Однак зараз міркувати про всі ці помилки - справа чисто академічна і продуктивна хіба що для тих, хто також думає про створення валютного союзу (як-от Росія та країни ЄврАзЕС). Все, проїхали! Єврозона існує вже 20 років і за цей час виправила, часто методом спроб та помилок, чимало дефектів початкової конструкції, створила механізми фінансової стабілізації, набула досвіду допомоги слабшим.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "OBOZREVATEL".

Джерело
0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Блоги / думки