Коментар: Дональд Трамп перетворює G7 на G6

Щойно здавалося, лідери G7 змогли погодити спільне комюніке і уникнути відкритого розколу, однак Трамп відкликав підпис під документом шляхом різкого Twitter-розвороту. Але, мабуть, це на краще, вважає Міхаель Кніґґе.Іноді відірвати пластир - добре. Саме так і вчинив президент США Дональд Трамп, коли відмовився від нібито узгодженого спільного комюніке лідерів країн G7 , зробивши це в останню хвилину через Twitter, вже перебуваючи у літаку на шляху до Сінгапуру.

У своєму твіті він звинуватив прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо у неправдивих заявах на заключній прес-конференції і сказав, що "проінструктував американських представників не підтримувати комюніке".

Якщо він справді відкликає свій підпис з цього документа, то це не перший його розворот. Насправді, Трамп - майстер виходів і відкликань. Він вивів США з Паризької кліматичної угоди, з ядерної угоди з Іраном, з Тихоокеанського торговельного партнерства, з ЮНЕСКО - це тільки кілька прикладів.

У порівнянні з виходом з іранської угоди, прямі наслідки відмови від підтримки комюніке будуть невеликими, адже це не зобов'язуючий і за змістом доволі широкий документ. Однак символічна шкода - надзвичайна. Це перший випадок, коли країни Великої сімки не змогли погодити спільну заключну заяву саміту.

Порушуй і підривай

Однак напевно це і на краще, Фундаментальний розкол уже не можна було прикрити жодними паперами - настільки очевидним він був.

Виступ Трампа у Квебеку ще раз підтвердив, що саме він думає про найближчих союзників Америки і повоєнний міжнародний порядок, який був створений Вашингтоном: до цих речей йому немає діла. Більше того, Трамп активно намагається порушити і підірвати цей порядок.

Спільна заява лише пом'якшила б цей удар, оскільки опубліковане комюніке передбачає, що всі підписанти поділяють віру у "вільну, чесну і взаємновигідну торгівлю", і зобов'язуються боротися із протекціонізмом. Але ж це неправда.

Видання бажаного за дійсне

І запеклий протекціоніст Дональд Трамп надмірно чітко показав за той нетривалий час, що він перебував на саміті, що яким би не був остаточний документ, він не має жодного наміру відступати від своєї політики "Америка передусім", яка так глибоко розділяє США та союзників. Очікування чогось іншого від цієї зустрічі і від Трампа було нездійсненним бажанням.

Зневага Трампа до Великої сімки була явно відчутною. Здавалося, він дивився на зустріч, як на коротку перерву з набридливими партнерами перед його більш важливою мирною місією у Сінгапурі. Зарозумілість, яка сочилася у Квебеку з самого його вигляду, важко переоцінити.

Трамп запізнився і залишив захід раніше - але ж не без своїх типових тирад на імпровізованій прес-конференції: знову читав проповіді мас-медіа, погрожував союзникам паралізувати торгівлю, якщо вони не припинять митний розбрат, та атакував свого попередника Барака Обаму.

І насамкінець він повторив уже озвучену ним пропозицією наново запросити Росію, яку виключили з групи через незаконну анексію Криму. Такий собі публічний випад щодо інших лідерів, які (за винятком італійського прем'єра) цю пропозицію публічно відхилили.

Бомба-несподіванка

Нарешті, Трамп, чоловік, чиї єдині глибоко укорінені політичні переконання - це грубий протекціонізм і навіжена антиіммігрантська позиція, - перед відбуттям кинув у Велику сімку свою типову трампівську бомбу-несподіванку. Він запропонував, щоб група G7 перетворилася на зону безмитної торгівлі.

Трамп залишив партнерів спантеличеними у намаганні розгадати, що він мав на увазі і чи треба це сприймати всерйоз. Якщо судити за минулим, то напевно, ця заява нічого не означала.

Трампівська риторика "крутого хлопця" була підкреслена кількома промовистими фото. На одному з них він сидить склавши руки з легкою посмішкою дивлячись прямо на німецьку канцлерку Анґелу Меркель (Angela Merkel) та французького президента Еммануеля Макрона, які стоять за столом і, здається, вмовляють Трампа. На іншій картинці Трамп виглядає невдоволеним, з'явившись із запізненням на сніданок лідерів, присвячений темі гендерної рівності, поруч - знову Анґела Меркель та глава МВФ Крістін Лагард. Але важливо наголосити, що все це - слова Трампа і його поведінка - не є нічим новим. Це просто ще один типовий виступ тирана, який сидить у Білому домі, - просто цього разу він виступав не в США, а в Канаді.

Це не означає, що на поведінку Трампа слід закрити очі. Це означає, що уже давно треба звикнути до факту, що відносини між Трампом і його союзниками не покращуються. Трамп справді вірить, що, як він сказав у Квебеку, Сполученими Штатами "користувалися впродовж десятиліть, і ми більше цього не дозволимо". Відкликанням підпису він ще більше прояснив свою позицію.

"Так звані союзники"

Те, що цей президент справді не розуміє важливості трансатлантичних відносин і традиційного порядку, підкреслили повідомлення його команди, яка опиралася включенню усталеного словосполучення "заснований на правилах міжнародного порядку" у спільну заяву G7, і те, що Трамп продовжує називати партнерів Америки "так званими союзниками".

У той час, як інші шість країн, як і очікувалося, не змогли побороти протекціоністські імпульси Трампа і переконати його скасувати мита, було важливо і правильно, що вони стояли на своєму. Це не вирішує питань по суті, але здаватися перед Трампом - означає, заохочувати його вимагати ще більше. Окрім того, важливо, що європейці щонайменше намагаються взяти на себе роль захисника, заснованого на правилах міжнародного порядку, допоки Вашингтон, будемо сподіватися, приходитиме до тями.

Ймовірно, це триватиме довго, але не обов'язково. Розплата для Трампа може настати вже цієї осені, коли американці голосуватимуть на виборах до Конгресу. Якщо республіканці втратять більшість у одній чи навіть двох палатах Конгресу, новообраний парламент зможе принаймні ускладнити реалізацію небезпечних протекціоністських планів Трампа.

Конгрес у американській політичній системі керує торгівлею, але передав це право значною мірою президенту. Та він може собі це право повернути. І це знаково, що полегшення вульгарного протекціонізму Трампа відбудеться завдяки голосам американців. Зрештою, саме вони створили цей безлад - обравши його президентом.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.