УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Ми бачимо прогрес'': глава Центру інформації НАТО про членство України і майбутнє Альянсу

14,2 т.
'Ми бачимо прогрес'': глава Центру інформації НАТО про членство України і майбутнє Альянсу

НАТО для українців є символом не тільки безпеки, а й стабільності. Саме з цим Альянсом приблизно у половини населення (як свідчать соціологічні дослідження) асоціюється майбутнє України. При цьому, як засвідчує реальність, не всі до кінця розуміють, чим живе Альянс і яка його мета.

Саме тому до річниці створення НАТО OBOZREVATEL вирішив поспілкуватись з Директором Центру інформації та документації Альянсу в Україні Барборою Маронковою. Говорили як про історію організації, сьогодення, виклики з боку Росії, так і про майбутні перспективи нашої країни.

У квітні 2019 року НАТО виповнюється 70 років. Це досить пристойний вік для організації. Як ви оцінюєте її роль у ХХ столітті?

— За сімдесят років зв'язок між Європою та Північною Америкою зробив НАТО найсильнішим альянсом в історії. Він пов'язаний спільною історією, цінностями та цілями. Це також організація колективної оборони — її відданість кожній країні полягає в тому, що напад на одного союзника є нападом на всіх нас.

НАТО тримав увесь цей час країни-члени та їхнє населення у безпеці, постійно адаптуючись до нових викликів безпеки. Сорок років НАТО успішно стримував Радянський Союз від агресії проти Західної Європи. У 1990-х роках він зіткнувся з новими викликами безпеки у Європі і допоміг припинити конфлікти на Західних Балканах через свою роль у керуванні кризою.

Читайте: У заяві генсека НАТО про Грузію побачили сигнал для України

Це допомагало консолідації Європи після розпаду Варшавського договору, реформуючи країни. Цього місяця ми відзначали 10-ту, 15-ту та 20-ту річниці розширення НАТО. Це було не так просто, насправді це було досить суперечливо у 1990-х роках. Багато членів Альянсу були невпевнені, невизначені, і не було жодної гарантії, що НАТО зможе відкрити двері для такої кількості нових членів.

Барбора Маронкова

Після 11 вересня 2001 року в Афганістані була створена міжнародна місія. Ми продовжуємо тренувати місцеві сили, щоб вони не дали країні стати притулком для міжнародного тероризму. Так, ми постійно адаптуємось до середовища безпеки, що швидко змінюється.

Чи можна з певністю сказати, що завдяки політиці НАТО вдалося уникнути ядерного протистояння і всесвітнього конфлікту?

— Активна політика у сфері контролю над озброєннями, роззброєнням та нерозповсюдженням зброї є невід'ємною частиною внеску НАТО у безпеку та стабільність з часів Звіту Армеля 1967 року. Альянс в односторонньому порядку зменшив розмір своїх наземних запасів ядерної зброї більш ніж на 95% після закінчення холодної війни.

У декларації Варшавського саміту 2016 року керівники НАТО заявили, що "після закінчення холодної війни НАТО радикально зменшив кількість ядерних озброєнь, розташованих у Європі, і перестав покладатися на ядерну зброю у стратегії НАТО. Ми залишаємось готовими взяти участь у створенні умов для подальшого їхнього скорочення на основі взаємності, визнаючи, що розвиток контролю над озброєннями і роззброєння має брати до уваги міжнародне середовище безпеки. Нам прикро, що умови сьогодні не сприяють досягненню роззброєння".

Що робитиме НАТО, коли Договір про ліквідацію ракет малої та середньої дальності (ДРСМД) перестане діяти остаточно?

— США та інші союзники вже кілька років обговорювали з Росією дотримання ДРСМД, зокрема й на засіданнях Ради НАТО-Росія. На жаль, Росія не виявила бажання повернутися до його дотримання. Договір, який поважається лише однією стороною, не є дієвим і не може гарантувати нам безпеку. Ось чому США, за повної підтримки всіх членів НАТО, оголосили про свій намір вийти з нього.

Читайте: Війна в Югославії знову посварила НАТО з Росією: деталі міжнародного скандалу

Вихід з договору триватиме до серпня 2019 року, тому Росія ще має шанс повернутися до виконання Договору. НАТО і наш Генеральний секретар закликають Росію скористатися цією можливістю. Всі члени Альянсу готові до подальшої співпраці, як ми це зробили, наприклад, у Раді НАТО-Росія. Але ми також готуємося до світу без ДРСМД і розглядаємо наступні кроки.

"Ми бачимо прогрес'': глава Центру інформації НАТО про членство України і майбутнє Альянсу

До 1990 року Радянський Союз був головною проблемою для НАТО. Після 11 вересня це був тероризм. А які виклики сьогодні, Росія?

— Ми стикаємося з найбільш непередбачуваною ситуацією протягом багатьох років: Росією, що стає все більш напористою, гібридні загрози та загрози у кіберпросторі, нестабільність на Близькому Сході та у Північній Африці, а також загроза тероризму. У відповідь НАТО знову активізувався, відповідаючи на багато викликів одночасно.

Ми зміцнили нашу оборону і механізми стримування. Ми вже підвищили готовність наших сил і стійкість до гібридних загроз і загроз у кіберпросторі. Посилили роль у боротьбі з тероризмом, сприяючи Глобальній коаліції, щоб перемогти ІДІЛ, здійснюючи спостережні польоти та навчання в Іраку.

Я вже згадувала нашу навчальну місію в Афганістані. Ми продовжуємо працювати в Косово через КФОР. Ми співпрацюємо з Європейським Союзом на безпрецедентних рівнях. Ми відчинили двері для нових членів, які прагнуть приєднатися до нашого Альянсу.

Читайте: Трамп виступив за розширення НАТО: названо країну

Ми також продовжуємо співпрацювати з Росією — зберігаючи сильну оборону та стримування, ми, водночас, продовжуємо підтримувати діалог із Росією. Під час засідань Ради НАТО-Росія, де обговорюються такі важливі теми, як Україна та ДРСМД, а також на двосторонніх заходах — наприклад, Генеральний секретар НАТО зустрівся з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим у кулуарах Мюнхенської конференції з питань безпеки цього лютого.

Наш світ змінюється, і НАТО змінюється разом із ним.

Чи є проблеми в організації роботи Альянсу? Ми бачимо суперечливі заяви Дональда Трампа про роль Сполучених Штатів.

— НАТО було створено у 1949 році для того, щоби ніхто з нас ніколи не жив під час іншої світової війни. Результатом цього був безпрецедентний період миру та безпеки для громадян Північної Америки та Європи. Ні для кого не секрет, що існують розбіжності між країнами НАТО щодо таких серйозних питань, як торгівля, кліматичні зміни та іранська ядерна угода. Але нам завжди вдавалося подолати наші розбіжності, бо ми сильніші, коли єдині.

"Ми бачимо прогрес'': глава Центру інформації НАТО про членство України і майбутнє Альянсу

Щодо позиції Сполучених Штатів — наш трансатлантичний зв'язок є міцним. Наприклад, статтю 5 колективної оборони було застосовано в історії НАТО єдиний раз: після нападу на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року. Крім того, США не зменшують свою присутність у Європі, вони фактично збільшують її. Йдеться про більше військ, навчань, фінансування, а також інвестицій в інфраструктуру.

У квітні, на запрошення Держсекретаря США Майка Помпео, всі члени Альянсу побачаться у Вашингтоні на зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО у Вашингтоні. У 1949 році міністри закордонних справ підписали Вашингтонський договір. І це доречно, що у 2019 році глави МЗС зберуться разом у тому самому місці, щоби відзначити цей історичний момент.

Чи готові держави-члени платити 5% ВВП для оборони?

— По-перше, рекомендації НАТО щодо витрат на оборону становлять 2% ВВП. Справедливий поділ тягаря лежить в основі всього, і ми робимо значний прогрес, зокрема чотири роки поспіль триває зростання інвестицій в оборону. Після багаторічного спаду ми змінили тенденцію в оборонних витратах. З 2016 року європейські союзники та Канада витратили додатково 41 мільярд доларів на оборону. І ми очікуємо, що ця цифра зросте до 100 мільярдів до кінця наступного року.

Читайте: Інструктори НАТО в Україні: військовий експерт розкрив деталі

У 2018 році 7 країн-членів досягли 2% витрат на оборону, порівняно з трьома союзниками у 2014 році. А Румунія майже (1,92% — Ред.), але їхній ВВП зростав занадто швидко. І на основі своїх національних планів ми очікуємо, що більшість союзників досягне 2%. Це 17 країн.

Отже, траєкторія зрозуміла, і ми рухаємося у правильному напрямку. Союзники також більше інвестують у сучасні можливості, надаючи більше сил нашим місіям і операціям.

"Ми бачимо прогрес'': глава Центру інформації НАТО про членство України і майбутнє Альянсу

Ми розуміємо, що держави-члени захищені 5-ю статтею. Але певні експерти, зокрема і українські, вважають, у випадку атаки Росії на Балтійські країни, НАТО не зможе їх захистити. Умовно кажучи: не захочуть німецькі чи американські військові воювати з Росією, бо вона може використати різну зброю, зокрема і ядерну.

— Стаття 5 працює і це є одним з основних аспектів НАТО. Це те, що нас об'єднує та захищає останні 70 років. Якщо ми говоримо про Балтійські країни, то з 2016 року там є військові формування країн НАТО: і з Німеччини, і з США, і з Іспанії та інших країн. Ці люди допомагають як країнам Балтії, так і Польщі потенційно захищатись від будь-яких загроз. Саме тому це і демонструє реальну силу 5 статті.

Які перспективи Альянсу на наступні 10-15 років?

— У грудні глави держав і урядів НАТО зберуться в Лондоні — першому домі НАТО, на саміт. Це буде гарною можливістю подумати про те, що ми зробили за 70 років та проаналізувати те, що будемо робити зараз і у майбутньому.

Сьогодні у 2019 році, як і у 1949 і 1989 роках, НАТО пристосовується до більш складного і непередбачуваного світу. Кожен період був по-різному складний, але НАТО завжди адаптувався.

Наші партнерські відносини відіграють все важливішу роль — з Україною, Грузією, а також із далекими країнами, наприклад, з Колумбією, де ми співпрацюємо з питань гуманітарного та оперативного реагування.

В українській Конституції встановили курс на НАТО і ЄС чи буде практичний ефект? Чи отримає Україна ПДЧ (План дій щодо членства) до 2025 року?

— Ми визнаємо прагнення України приєднатися до Альянсу і солідарність НАТО з Україною є твердою. Ми вітаємо прогрес, досягнутий у здійсненні реформ, і закликаємо Україну продовжувати шлях реформ. Це має вирішальне значення для процвітання та миру в Україні та для стабільності в євроатлантичному регіоні.

План дій щодо членства є невід'ємною частиною процесу. Перш ніж країна може приєднатися до НАТО, Альянс має ухвалити консенсусне рішення щодо ПДЧ. Ми не спекулюємо на термінах. Тут і реформи мають важливе значення, і стандарти.

Читайте: У НАТО приготувалися до розміщення російських ядерних ракет у Європі

Очікуємо, що Україна зміцнить верховенство права, забезпечить права меншин, розвиватиме оборонну спроможність згідно зі стандартами НАТО і активізує боротьбу з корупцією.

Барбора Маронкова

Немає прискореного членства в НАТО. Керівництво України зосереджене на реалізації ключових реформ, і ми надаємо підтримку цим зусиллям, зокрема через наш комплексний пакет допомоги.

Будь-яке рішення щодо запрошення країни приєднатися до Альянсу ухвалюється Північноатлантичною радою на основі консенсусу всіх союзників.

Чи може Альянс взяти країну, яка має територіальні проблеми?

— Стаття 10 Вашингтонського договору зазначає, що сторони можуть за одностайною згодою запросити приєднатися до цього Договору будь-яку іншу європейську державу, здатну втілювати у життя принципи і сприяти безпеці у Північноатлантичному регіоні

Крім того, дослідження НАТО з розширення, проведене у 1995 році, дає дуже детальні вказівки щодо підготовки країни до членства та умов, за яких країни приймаються до організації. Статті 5 і 6 цього дослідження стосуються питань територіальних суперечок і чітко передбачають, що держави повинні вирішувати ці суперечки мирними способами згідно з принципами ОБСЄ.

Але ще раз хочу наголосити — остаточне рішення запросити країну приєднатися до Альянсу, ухвалюється Північноатлантичною радою на основі консенсусу.

Деякі експерти стверджують, що Росія може безпосередньо впливати на рішення НАТО не приймати Україну до своїх лав. Це так?

— Будь-яке рішення щодо членства стосується виключно України та 29 країн-членів НАТО. Ніхто інший не має права намагатися втрутитися або накласти вето на такий процес. У НАТО — політика відчинених дверей — два роки тому, ми прийняли Чорногорію, а зараз проходимо через процес вступу Республіки Північна Македонія.

Читайте: Військові літаки Росії і НАТО "зіткнулися" в небі: що відомо

Чи готова українська армія прийняти стандарти НАТО?

— Загалом з 2014 року Збройні Сили України пройшли довгий шлях. Їхні тактичні та технічні можливості значно зросли, і вони продовжують користуватися програмами підготовки та оснащення низки країн-членів НАТО.

Ми спостерігаємо прогрес у деяких сферах оборонної реформи, таких як планування на основі спроможності, впровадження Єдиного медичного командування, розвиток боєздатності, помітне покращення підготовки та розвитку сержантсько-старшинського складу. Позитивні кроки були зроблені також у сфері логістики та стандартизації. Але для того, щоб Україна стала безпечнішою, основну увагу слід приділяти системним, комплексним, інституційним підходам, необхідним для того, щоб зробити реформи сталими та незворотними.

Як ви оцінюєте обізнаність українців щодо діяльності Альянсу? Чи працює Центр з південними та східними регіонами країнами?

— Рівень суспільної підтримки НАТО зріс із 2014 року на всій території України, включаючи південь і схід. У цих регіонах підтримка нижча, ніж у середньому по країні, однак істотна різниця існує у порівнянні з тим, якою була підтримка 10 років тому назад. Ми спостерігаємо ще багато стереотипів про НАТО і його функціонування.

Центр НАТО активно працює в різних регіонах України

Важливо, щоб люди знали основні факти — наприклад, що Альянс є політико-військовою організацією, яка охоплює також невійськові аспекти безпеки; що ми приймаємо рішення консенсусом тощо. Отже, має бути багато роботи, але ми бачимо прогрес, і продовжуватимемо підтримувати цю позитивну тенденцію і в нашій роботі.

Якщо ми колись проведемо референдум для подачі заявки на членство в Альянсі, і ухвалимо рішення вступити до організації. чи НАТО сприятиме інтеграції?

— Проведення референдуму є національним рішенням. Це важливий крок для країни-кандидата для створення і демонстрації громадської підтримки членства. Кожна країна відрізняється і має різне внутрішнє законодавство з таких питань, як участь у міжнародних організаціях. Деякі країни проводили референдуми, деякі ні.