Візьміть участь
у розіграші
планшету на Android Взяти участь
Приз
БлогиСвіт

/Політика

Ганебна втеча Януковича була планом Кремля - ​​екс-глава МЗС Литви

6.7тЧитати матеріал російською

Пятрас Вайтекунас - посол Литви в Україні в 2010-2014 роках - друг України, колишній міністр закордонних справ Литви, відіграв велику роль у створенні міжнародної підтримки України під час Революції Гідності і війни за незалежність проти російської агресії. Інтерв'ю з ним публікує Цензор.нет.

- Що ви, дипломате, думаєте про трагічні події на Майдані в Києві 18-20 лютого 2014 го?

- Це величезна людська трагедія, водночас історична подія, яка формує обличчя української нації. Це був перший відкритий етап агресії Росії. Розстріл Майдану був, по суті, початком агресії Російської Федерації (РФ) в Україні та частиною плану захоплення Криму.

Ганебна втеча Януковича була планом Кремля - ​​екс-глава МЗС Литви

- Це була навмисна провокація?

- Не тільки провокація. На мій погляд, по-перше, так Кремль намагався зупинити інтеграцію України в євроатлантичні структури, тобто в ЄС і НАТО. І друга мета Кремля - ​​захоплення Криму і початок агресії РФ на сході України.

Росія зуміла досягти деяких тактичних цілей, а саме, повернути Росії втрачену після розвалу СРСР роль у світових справах. Але, ціна цих "успіхів" така, що стратегічні цілі Росії, а саме знайти своє місце в західній, європейській цивілізації, виявилися повністю зруйнованими. Мої розмови з керівництвом РФ показували, що, після провалу Радянського Союзу в зусиллях створити нову радянську людину, Росія починає новий масштабний соціальний експеримент зі створення власної цивілізації в формі старої імперії, яка, в принципі, неможлива без поневолення України.

- Ви думаєте, ескалація насильства на Майдані - це була російська змова?

- Упевнений, що кров на Майдані, це був план президента Путіна. Прибрати президента Януковича це була обов'язкова, але недостатня умова для захоплення Криму і продовження агресії.

Те, що президента Януковича вивезли з України російські спецслужби - це було частиною операції, щоб він діяв під їхнім повним контролем. Не можна було б починати захоплення Криму і агресію на Донбасі, якби президент Янукович залишався у будь-якій якості в Україні. Розкол політичної еліти був першочерговою метою. Планувалося створити альтернативну столицю у Харкові, але через дії патріотів, не вийшло. Довелося його евакуювати в Росію.

- Путін вирішив почати агресію, коли Янукович виявився у його руках?

- Думаю, що в Генштабі Росії є плани на всі випадки життя, але політично Кремлю було вигідно мати президента Януковича в Росії. Адже він надавав якийсь вплив не тільки на схід України. Будь-яке його слово, сказане з Києва, було б ніяк не на руку Кремлю.

Мені незручно про це говорити, але ганебна втеча президента України, під час якої цілеспрямовано руйнувалися всі силові структури держави, це був план і мета Кремля. Переконати всіх, що немає такої української нації, що Україна - не відбулася, що Україна в Європі - провальний проект і що місце України тільки в співдружності навколо Росії.

- Ви це вже розуміли в той час?

- У загальних рисах, так, але ніхто не міг передбачити деталі. Було ясно, що між трьома лідерами опозиції тодішнього Майдану - Яценюком, Кличком і Тягнибоком - і між владою - Януковичем - вакуум, який не вдається подолати, і в якому вільно діють російські інтереси. Ми багато разів пробували дійти до Януковича, відкрити для нього альтернативні канали інформації, показати, що Росія його обманює, використовує і веде Україну від Європи до катастрофи. Навколо нього створили захист від європейських дипломатів, краще, ніж у банку. До нього нам дійти не вдалося. Як не шкода, президент Янукович став лялькою у руках Кремля.

- Всі силовики, якими він керував, призначалися Кремлем.

- Мушу вас поправити щодо "керував". До нас дійшли відомості, що він своїм міністрам давав "по морді", любив їх строїти, але силовиками, фактично, не керував. У 2013 році він десятки разів зустрічався із президентом Путіним, але мав поодинокі зустрічі з західними лідерами. Він погано розумів Європу, але парадокс у тому, що, володіючи російською мовою, абсолютно не розумів Путіна, який обвів його навколо пальця, як дитя. Нажаль, в той час з президентів країн ЄС тільки двоє говорили російською, але довірливої ​​розмови не виходило.

- Європейські посли і міністри підштовхували лідерів Майдану до переговорів?

- Звичайно. Три міністра закордонних справ - Франції, Німеччини та Польщі - перед початком розстрілу Майдану приїхали до Києва і почалися переговори за їх посередництвом, між лідерами Майдану і Януковичем. Були підписані документи про майбутню співпрацю і майбутні кроки по врегулюванню кризи.

Але Росія зрозуміла, що настав час пролити кров і домагатися своїх цілей.

- І ця ескалація насильства на Майдані відбувалася для чого?

- Щоб не допустити зближення політичних опонентів в Україні, зруйнувати роль і вплив Європи в Україні, почати операцію по захопленню Криму та поверненню України в зону впливу Росії.

- Посли збиралися і обговорювали те, що відбувається?

- Багато разів, кожного тижня і не один раз.

- Як часто ви зустрічалися з представниками Майдану?

- Майже кожен день.

- Скажіть, як захід реагував на ситуацію 18-20 лютого в Києві?

- Скажу тільки про реакції Литви, ми дуже добре розуміли, що починається агресія Росії, яка виллється незрозуміло в що. Але підтримка України від цього стала однозначно сильніше, більш консолідованою.

- 18-20 лютого ви з представниками української влади не контактували?

- Були якісь зустрічі, але зараз конкретно не назву. Ми проводили зустрічі з усіма політиками, особливо з представниками влади, тому що від них багато що залежало в розвитку подій. У мене склалося враження, що операцію розстрілу Майдану організували російські спецслужби, але виконали руками українських силовиків.

- Чи пам'ятаєте ви 22 лютого, коли зібрався парламент і сформував нове керівництво України? Яка була реакція Заходу?

- Майже 100% підтримка, розуміння, що це тільки початок. Ми розуміли, що президент Янукович втік із країни, що колишня влада самоусунулася, ми спостерігали і намагалися зібрати якомога більше фактів і вибудувати для себе, що відбувається і що буде далі.

- Нікого не збентежило, що Турчинов по суті взяв на себе всі три вищих посади в державі?

- Його рішення змогли стабілізувати ситуацію, усунути анархію і дати Україні можливість підготуватися до війни.

- Але ви підтримали модель, яка була, прийнята 22 лютого?

- Не було інших варіантів, не було часу довго вибирати. Потрібно було швидко скоординуватися, не допустити анархії, яка вже піднімалася. Було багато подій, які викликали тривогу - захоплення будинків, походи по церквах московського патріархату тощо. Президент-втікач був здатний на все, зокрема, підтримати введення російських військ. Рішучість української влади в багатьох випадках врятувала ситуацію. Не дозволили дикого хаосу прорватися насильством. Було важко зрозуміти, де діють провокатори Кремля, а де люди, які хотіли простих рішень і швидких результатів. Можете пишатися, що зуміли впоратися з ситуацією, і це демонструвало життєздатність влади і зрілість суспільства.

- Ви очікували, що Україна буде воювати за свою незалежність?

- Звичайно, я і тоді, і зараз думаю, що Україну можуть зруйнувати тільки самі українці. Немає такої зовнішньої сили, яка могла б зруйнувати Україну. Якщо не перемогти олігархію і корупцію, якщо не буде успішної інтеграції в ЄС і НАТО, якщо українці втратять терпіння на демократичному шляху, то провал України - можливий. У моєму розумінні, успішно воювати за свою незалежність - не означає успіх України.

- Вас делегували до Криму відразу ж після захоплення Верховної Ради як представника посольств європейських країн. Що ви передавали, які відомості?

- Я був у Криму три тижні, одразу після захоплення Верховної Ради Криму і до 19 березня. Я свідок того, як РФ захопила Крим. Я бачив, що так званий референдум 16 березня проходив під дулом автоматів. Бачив, як півострів наповнювався регулярною російською армією без розпізнавальних знаків. Бачив, як російською армією ізолювались українські військові бази. Як навколо цих баз створювався "прошарок" з цивільних осіб для дуже спеціальних цілей. Бачив, як поруч із кримськими прапорами, піднімалися російські прапори. Такого не було на Донбасі, і це показувало різні наміри щодо Криму і Донбасу. Все це я і передавав в Литву і Європу.

- Як ви думаєте, чи могла Україна врятувати Крим? Що рекомендували європейці в цій критичній ситуації?

- Не буду хвалитися, що хтось у нас розумів відразу що відбувається. Це зараз ми в Європі стали розумнішими, тому що вивчили уроки агресії Росії в Україні, провели навчання у наших країнах за цими гібридним агресіям, за участю зелених чоловічків, по інформаційній війні в нових умовах. Коли відбувалося захоплення Верховної Ради Криму, ви тоді мали в кращому разі 5-6 годин часу, щоб відреагувати.

Але тоді ні у кого не було такого досвіду. У вас не було людських, технічних і матеріальних ресурсів. Верховну раду Криму захопили десь о 4 годині ранку, у вас було п'ять годин до того, як почали збирати проросійськи налаштованих громадян на масовий мітинг. Всі силові дії після 9 ранку були б пов'язані з великими втратами мирного населення. Але для цього у вас не було сил. Більшість силовиків перейшло на сторону окупантів. У містах діяли диверсійно-розвідувальні групи РФ. Я бачив цих людей і знаю, що вони були здатні на все. Бачив їх навколо українських військових баз.

ФСБ вперед пускали цивільних людей, з них просто створювався умовний прошарок гарматного м'яса. Я це все сам бачив. Попереду - переважна більшість - місцеві жителі. А за ними, російські військові - спецназ, ГРУ, ФСБ, снайпери на дахах.

У першу чергу, постраждали б цивільні. Цих людей покосили б по обидва боки. Референдум - це теж була спроба змусити вас діяти, помилитися, спровокувати зіткнення, і захистом мирних жителів виправдати захоплення Криму.

- Для України трагічне питання, чому не почався опір у Криму, що ніхто, навіть жоден вартовий не зробив жодного пострілу. Як ви бачили це з самого Криму, які можливості ми не використали?

- Чого Україні вдалося уникнути, але чим ви не пишаєтеся, і на що ви не звертаєте увагу - так це те, що в Криму не пролилася кров. Вам здається, що ви зробили дуже мало. Ваша армія була занадто слабка. Вона залишалася слабкою навіть через довгий час після початку мобілізації. Крим без крові став успіхом і порятунком для України. Ті, хто керував країною у той період, переграли Путіна, не давши йому можливості розв'язати повномасштабну війну, до якої Україна тоді була абсолютно не готова.

По-перше, ви зберегли людські життя. Думаю, що президент Путін схилявся до кривавого сценарію у Криму - кров дозволила б приховати причини початку війни. Це було б схоже, як у Південній Осетії в 2008 році. Криваві провокації, розділили б кримчан і зробили б неможливим повернення Криму мирним шляхом. Це дало б Путіну підстави до вторгнення на материкову Україну з боку Криму, до якого все у російських військових було готове, враховуючи рішення російського парламенту і звернення Януковича. Замість цього тепер проти Росії маємо потужний фронт Європи і США, які вимагають повернення Криму. Сценарій мирної окупації почав грати вже проти президента Путіна, у нього немає виправдань.

По-друге, в України, на відміну від Південної Осетії, Абхазії, Придністров'я, які зазнали російської агресії, зовсім інший статус. Вперше агресію РФ кваліфікували на міжнародному юридичному рівні щодо України і Криму.

Подивіться, у цих регіонах Росія спровокувала кров. Потім приїжджали комісії з ЄС, ООН, інших організацій, розглядали ситуацію і говорили - є багато цивільних жертв, обидві сторони стріляли, обидві сторони винні, і ми не можемо підтримати тільки одну сторону. З Україною і Кримом вийшла протилежна ситуація. Ви єдині маєте статус, що Україна не винна, РФ однозначно окупувала та анексувала півострів і вона винна, вона агресор. Ви єдині маєте резолюцію ООН А/RES/68/262, за яку не проголосували тільки світові "лузери" на чолі з Росією - Північна Корея, Зімбабве, Нікарагуа, Сирія, Венесуела, Судан та ін. А весь цивілізований світ був за Україну. І це дуже велика перемога. Але часто ви цього не цінуєте. Подумайте, яка могла б бути альтернатива - смерть тисячі мирних людей, загибель не готових до війни ваших солдатів, більшість з яких - вісімнадцятирічні строковики, які практично не вміють воювати, діти. При цьому ви втратили б не тільки Крим, але могли втратити країну...

- Але ж збройний опір змусив би Захід миттєво визначитися - на чиєму вони боці, це було б символом опору?

- Ви самі вірите в те, що зараз говорите? Вашим головним завданням було визнання Заходом нової української влади. А також визнання факту неспровокованої агресії з боку Росії, визнання нелегітимності Януковича, як президента і головнокомандуючого, припинення організованих Росією у багатьох регіонах, сепаратистських заколотів, збереження країни, проведення дострокових президентських виборів. І все це було зроблено. Без вирішення цих політичних завдань ви не змогли б вести війну проти російської агресії на сході і отримати підтримку Заходу, і перш за все, США і Євросоюзу, в якому Росія мала і має дуже сильне лобі.

Зрозумійте, Україна ризикувала опинитися у такій же ситуації як Грузія у 1992-му в Абхазії і в 2008-му в Південній Осетії. Ви не були достатньо сильні, щоб знищити ворога, який перевершував вас у Криму за чисельністю, по озброєнню, за мобілізаційними ресурсами. І в тій ситуації Росія отримала б привід звинуватити вас у загибелі мирних людей і необхідності захищати російськомовних. А загибель російських військових і цивільних, які, на відміну від Донбасу, в Криму були на законних підставах, згадайте Харківські угоди, повністю розв'язали б руки президенту Путіну.

Уявіть, що про те, що вбивства в Криму спровокувала Україна, оголосив би Заходу і всьому світу, чинний президент Янукович? Заступився б тоді за вас весь Європейський союз? У гіршому випадку, ви отримали б війну, атаку з боку Криму і Півночі, і втратили б не тільки Крим. Росія відразу б відсікла вас від портів у південних областях, і Путін взяв би Україну під контроль без особливих зусиль. Швидше за все, до Києва повернули б маріонетку Януковича, який підписав би з Росією будь-які договори і угоди. Цей сценарій Україні вдалося зірвати. Цьому багато в чому сприяли спокій і впевненість, проявлені Турчиновим як виконуючим обов'язки президента України, в екстремальних ситуаціях.

- Водночас ви вже розуміли в якому стані була українська армія?

- За оцінками наших експертів, армія в Україні на початку 2014 року була деморалізована і небоєздатна. Після правління президента Януковича питання стояло таким: наскільки Росії вдалося зруйнувати силові і оборонні структури України. Я думаю, що вдалося в повній мірі. Зруйнували все, що могли. До автоінспекції. Те, що не можна було вивезти, то зруйнували і всюди поставили своїх холуїв.

- Як ви думаєте якби хтось із наших офіцерів все-таки відкрив вогонь тоді, до яких наслідків це б призвело? Це змогло б створити якийсь опір у Криму?

- Не думаю. Не було таких, хто міг би виконати такий наказ. Скрізь стояв проросійськи налаштований прошарок цивільних - навколо військових баз, навчальних закладів, аеропортів. Я зустрічався і розмовляв з цими людьми. У разі відкриття вогню жертви були неминучі, а це був би привід до війни, до якої РФ була готова, а ви - ні. Відмитися від цивільних жертв було б вам неможливо. І тоді б комісії сказали б - жертви серед цивільного населення, обидві сторони стріляли, обидві сторони винні, ми не можемо підтримувати тільки Україну.

Тоді було ще не ясно, що почнеться агресія і війна РФ на Донбасі. Швидше за все, Кремль постарався б зробити вас країною, яка не має виходу до моря, а територією, яка залишилась, керував би маріонетковий режим. Я думаю, що такий план і був, але він захлинувся майже відразу. Повторюся, але, на мою думку, президент Путін схилявся до кривавого сценарію, тому що це відкривало б можливість використовувати регулярні сили російської армії як на півдні, так на півночі і сході України.

- Як думаєте, а якби ми оголосили війну РФ, які були б наслідки?

- Оголосити війну ядерній державі? Я не зможу вам відповісти, до чого це могло призвести. Це ваша країна, це ваша земля, це ваші люди і ваше майбутнє. Відповідальність за країну, землю, людей, на вас лежить, і ви, українці, приймаєте рішення. А ми, дипломати, ваші друзі, намагаємося зрозуміти, що і навіщо. Чи можемо поділитися нашим досвідом. Ми не можемо взяти таку відповідальність за вас. Ми не поїдемо, якщо війна прийде в ваші міста, а ми залишимося із вами. Реальних наслідків прорахувати ніхто б не зміг ні тоді, ні зараз.

- Чи є ефективною стратегія Євросоюзу у відносинах з Росією і Україною?

- І так і ні. Послідовної стратегії щодо Росії не було і немає. Наше загальне суперзавдання - знайти Росії місце в новому світі залишається не вирішене. Помилка багатьох країн Заходу і Європи була в гаслі "Russia - first". Через це ми прощали Росії те, що прощати було ніяк не можна. Наприклад, масове і вкрай жорстоке знищення чеченців під час двох чеченських воєн. Європа, Захід закривали на це очі. Росія зрозуміла, що для неї існують подвійні стандарти і вона може робити все, що хоче. Це призвело до відродження імперських амбіцій і відповідної поведінки на міжнародній арені. Сьогодні вже стало ясно, що стратегія "Russia - first" була помилкою і повинна бути замінена новою стратегією - створення успіху в Україні, Молдові, Грузії. Успіх в Україні для росіян буде явним і зрозумілим сигналом, що успіх можливий і в Росії.

Санкції Заходу щодо Росії - ефективні і повинні зберігатися, а при нових агресії і провокації, повинні посилюватися. Але санкції - це ні разу не стратегія. Ми вже зараз повинні думати про стратегію з постпутінською Росією.

Західна допомога Україні критично важлива, але недостатня. Захід дає гроші на макроекономічну стабільність, але їх недостатньо для реформ. Так, ваша влада упускає масу можливостей і робить безліч помилок, не розуміє, що були десятки ситуацій, коли вона могла переграти президента Путіна, і вона його не обіграла.

На мій погляд, інша помилка українських політиків, образно кажучи, вони стукають у високі європейські двері, а потрібно стукати в серця 500 мільйонів європейців засобами культури і мистецтва, громадянського суспільства, від серця до серця. Але Україна майже не працює з простими, маленькими європейцями. А Європа буде робити так, як будуть думати її громадяни, а їм зараз втовкмачують у голову, що вони втомилися від України. Якщо європейці думають, що вони втомилися, то значить, вони втомилися. Але це потрібно і можна змінити. Україна - дуже креативна країна, дуже могутня і сучасна. Потрібно, щоб ви повірили в себе. Щоб у вас повірили в світі. Ви здатні здивувати Європу. Я вірю, що ви здатні змінити не тільки Україну, а й Європу.

Читайте всі новини по темі "анексія Криму" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги