10 грудня • оновлено в 16:21
МоваЯзык
Блоги Світ

/ Політика

До ср*ки "реформи", якщо будуєте тюнінговану Росію під назвою "братня Україна" – Дроздов

58.3т
Читати матеріал російською

Президент Росії Володимир Путін може стати гарантом лихварського заробляння грошей від Сяну до Дону для українських олігархів. Якщо вони на це погодяться – Україні можна зливати воду, сказав у інтерв'ю OBOZREVATEL український тележурналіст Остап Дроздов.

– Монолітна сила "Слуга народу", яка взяла більшість на виборах до ВР, дала тріщину. За останній тиждень – скандал за скандалом. В чому небезпека?

– Не така вона вже й монолітна. Отара баранів теж зовні виглядає непробивною – допоки перші барани не почнуть з'їжджати з глузду. А особливо коли деякі з їхніх баранів зайшли до Ради як слуги дещо іншого господаря (і це не гравець на піаніно).

Я був серед тих, хто просив своїх чокнутих співвітчизників не давати повноти влади зеленим пройдисвітам. Хай би були собі у парламенті як виразники модерної неовати, хай би були там як символ електоральної непокори перед системою – але ж не повнота влади! Не послухали. Із задоволенням, під хі-хі-ха-ха, вони цю зболену країну вручили аматорам, дилетантам, приколістам, пострадянським вискочкам, попросту малоросам, для яких усе питомо українське є або смішним, або простакуватим, або ворожим.

Це не монобільшість тріщить по швах – це країна гепається об чергове дно. Небезпека всіх процесів полягає не в тому, чи втримає Зеленський контроль над своїми баранами, а в тому, чи країна остаточно не ляже в русскій мір. Питання стоїть так: або ми перетворимося на афілійоване квазідержавне утворення під покровом Росії – або проукраїнська меншість все ж таки заштопорить цей курс.

– Тому Коломойський і роздає зараз інтерв'ю, в яких схиляє владу і українців помиритися з Росією? Хоча у 2014 році він відкрито виступав проти російського вторгнення.

– Ці заяви Коломойського якраз і є ключовими (якщо не визначальними) в повномасштабному розвороті України в напрямку Росії. Коли у 2014 році багато українських патріотів пісяли кип’ятком стосовно "видатного жидобандерівця", я запитував: а чо ви тішитеся? Просто-напросто на той час ситуативно інтереси Коломойського збіглися з інтересами України. І не більше. Минуло 5 років – і ось маєте справжнє нутро. Гроші і тільки гроші. Країна – не цінність, а територія заробітку. Це стосується всіх тополігархів. Їм байдуже, де заробляти надприбутки. Буде це Україна – добре. Підкупить їх Росія і компенсує втрати – ще краще. Інтерв'ю Коломойського в NYT я розцінюю як офіційний сигнал усім реальним власникам України (це не народ!!) ухвалити для себе вигідне рішення.

Умовно: якщо Коломойський, а за ним Ахметов, Льовочкін, Фірташ та інші реальні власники цієї країни ухвалять солідарне рішення розвертатися у бік Росії під особисті гарантії Путіна – то фактично можна зливати воду. Війна довела: Путін не може взяти народ – але він може купити його власників. Тому я не здивуюся, якщо Коломойський візьме на себе функцію координатора усіх проросійських процесів від імені українського олігархату. Визначальними тут стануть особисті гарантії Путіна. Тому я прогнозую початок титанічної боротьби Росії за українських олігархів. Бо саме вони можуть реалізувати остаточне й безповоротне перетворення України на синьо-жовту Росію. Зі збереженням усіх своїх впливів і схем, ясна річ.

Саме Путін може стати для них гарантом їхнього лихварського заробляння грошей на території від Сяну до Дону. Це накладається на проросійськість наших олігархів. Зауважте: усі тополігархи попри те, що все майно і статки тримають у Європі, ментально вони все одно є проросійськими. Для них цей простір "азіопи" є набагато зрозумілішим і ріднішим, аніж чужий, іншомовний, занадто зарегульований і розрегламентований простір Європи. Для них це не агресія Росії, а громадянська війна, яка заважає нарощувати статки.

– Наскільки Коломойський загалом впливає політику, на Зеленського і на топчиновників?

– А це дуже цікаве питання. Я не вважаю, що Зеленський є безпосередньою маріонеткою Коломойського. Припускаю, Коломойський виставив перед ним низку ультиматумів, і основна інтрига полягає в тому, чи здатен Зеленський тримати удар. Якщо він дасть задній хід щодо особливому статусу Донбасу, де прописані всі вигоди Росії, а також щодо ключових питань в енергетичній та банківській сферах, то очікуйте, що весь медіа-холдинг Коломойського піде вогняною вендетою проти "нашого мальчіка". Це також стосується енергетичної сфери, де інтереси Коломойського найбільше виражені.

Якби Зеленський був мудрим, він би мав розіграти антиросійську карту. Мав би показати, що навіть попри свою недолугість він не допустить втягування України в русскій мір – але невже таке можна вимагати від ментального малороса? Він бачить Україну в тісних і мирних взаєминах із Росією, а це – фатальний самообман. Бо Україна має сенс лише тоді, коли вона буде антиросійською, повністю вирваною з російської орбіти. Зеленський через свій бекграунд не може цього зрозуміти.

В його уяві присутня мальовнича, заквітчана, райська Україна з російською мовою на кожному кроці, з безлімітною присутністю російського контенту, з дружбою народів та іншою ахінеєю. Це – типова маячня малоросів зразка ХХІ сторіччя. Вони носять модні джинси, їздять на ленд роверах, мають дорогі смартфони, але мізки їхні – з епохи Кобзона.

– Як загалом оцінюєте піврічну роботу Зеленського? Де є успіхи, а де очевидні провали?

– Це навіть не провали. Це – катастрофічні процеси, генератором яких мимоволі (чи свідомо) став Зеленський. Повзучий демонтаж української державності – ось що відбувається. Я зумисне кажу "демонтаж", а не втрата. Тут заритий диявол. Путіну не потрібно, аби Україна формально втратила державність. Йому достатньо, аби Україна була незалежна, суверенна, самостійна, легітимна – але проросійська держава. Злочин Зеленського полягає в тому, що він на порядок денний вивів проросійський вибір. Він став агентом внутрішньоукраїнської вати, безкаркасного насєлєнія, яке спить і бачить себе в русском мірє, на ювілеях Надєжди Кадишевої, на російських фестивалях, у російському кіно, російському театрі, у серіалах про Підмосков'я, в обіймах із братнім народом.

Будьмо чесні: ось ці люди – ядро Зеленського. "Мы устали, надо прекратить стрелять". Можливо, Зеленський щиро любить Україну, але його Україна – зросійщена. Так, вона може існувати сотні років. Так, вона навіть може бути усміхненою й вишиваною. Але не має ніякої цінності така Україна, де нівечать українську мову, висміюють українську пам'ять, нищать український дух. Відтак немає сенсу бабратися в тому, які він допустив провали, а в чому демонструє успіхи. Все генерально зводиться до одного-єдиного питання: до сраки всі ваші "реформи", якщо ви будуєте покращену, тюнінговану, лібералізовану Росію під назвою "братня Україна". Цьому немає прощення.

– Зеленський здає Донбас?

– Якраз навпаки – Зеленський не здає Донбас, а силоміць пропихає інтерес Путіна. Мене часто критикують за надмірно гострі висловлювання на адресу українофобів, які в кількості 64% від населення окупованих територій хочуть до складу Росії. Якщо вам не подобаються мої гострі епітети, то прошу запропонувати свої. Порадьте не лише мені, але й мільйонам притомних українців: як маємо називати тих, хто нас називають хунтою, фашистами, майданутими, а також хоче увійти до складу держави-агресора?

Якими ніжними словами маємо називати тих, для кого трійку моральних авторитетів становлять Путін-Соловйов-Скабєєва? Запропонуйте мені милозвучні слова на позначення тих, хто вважають Україну і США винуватцями війни, наполягають на неприпустимості вивчення української мови їхніми дітьми, заперечують декомунізацію і вимагають легітимізувати всіх ополченців. Яке лагідне слово підібрати до 40 тисяч людей, які вже отримали в ОРДЛО російські паспорти, а ще 60 тисяч очікують на отримання?

– Що тоді робити з Донбасом? Відгородитися?

– Я вважаю, що далі не можна тягнути з цим. Настав час визначатися. Що робити не лише з територіями, але насамперед із населенням, чия свідомість глибоко уражена російськими пропагандистськими ідеями. Допоки ми ще не Росія – має відбуватися загальнонаціональна дискусія на цю тему. Адже втрата територій – це не якась супер-пупер-унікальна історія суто України. Через це проходило багато країн у різний час, відтак існує розмаїття варіантів. Кожен із них може й має бути обговорений: від максимально неприємного (втрата територій, стіна, демілітаризована зона розмежування) до максимально приємного (повне відновлення контролю). Є ж купа питань і купа іноземних досвідів.

Чи потрібен закон про колабораціонізм, який би карав за співпрацю з окупаційною владою? А може навпаки – повна амністія і "нульовий" вихід із ситуації? Повірте, в суспільстві присутні дуже різні думки, і не треба боятися всіх їх обговорювати. Натомість що я бачу? Імплементацію всіх російських сценаріїв без обговорення. Маніпулюючи поняттям "мир" (а миру ж дійсно хочуть усі без винятку українці!), все підводиться до російського сценарію м'якої капітуляції. І це після 13 тисяч жертв.

А хто принаймні відверто пробує рефлексувати на тему подальшої долі мордору – тому тулять тавро "розпалювачів ворожнечі", бо, бачте, не можна криве слово сказати про тих, хто відверто ненавидить усе українське. Я би казав забрати емоції вбік і лишити просту істину: якщо ми не пропишемо своїх вимог до реінтеграції проблемного у всіх питаннях населення ОРДЛО, то готуймося цілу країну перейменувати на "ДНР".

– Зеленському під силу завершити війну на Донбасі і повернути Крим?

– Цього ніхто не знає. Ця історія завершиться лише тоді, коли світові гравці знайдуть консенсус стосовно нашої війни. І тут у мене погані передчуття. Вони хочуть відновити торгівлю з Росією, бо зазнають збитків. А якщо ще й Україна демонструє млявий проросійський вектор, то чому Європа має стояти на сторожі наших інтересів? Уже не стоїть питання "мир чи перемога". Стоїть питання "просто мир". Навіть на умовах, які є не зовсім прийнятними. Європейці зараховують нас до проросійського простору. Досі. Бо наше насєлєніє дуже старається в цьому плані. Плюс наш президент теж хворий на ілюзію про добросусідство з Росією. І нема кому йому пояснити, що дружба з Росією – це і є неодмінна умова перебування в русском мірє. А звідти вже нема вороття. Проросійська Україна – це і є Росія з тризубом на чолі. Тому якщо Європа нас віддасть, то, чесно кажучи, в українства перспектив жодних.

– 9 грудня Зеленський має зустрітися з Путіним. Йому вдасться продавити проукраїнську позицію на переговорах?

– Прямі переговори з Путіним – це авантюра. Це буде дивовижний двобій: КВН проти КДБ. Хороший хлопчик, який хоче миру, прийде до людожера й проситиме його перейти на рослинну їжу. Це безумство. Я уважно послухав відео зустрічі Зеленського з "азовцями" у Золотому. Він там чітко каже, що відведення військ придумане для того, аби вийти на прямі переговори з Путіним, і там уже по ходу (наголошую – по ходу!) шукатимуться способи припинення війни.

Це означає дуже просту річ: Зеленський не має плану переговорів. Він діє наосліп. У КВНі це називається "капітанська імпровізація". Можливо, в КВНі це проходить. Але коли проти тебе світовий монстр, якого ти власноруч вивів з-під удару отим відведенням військ і домовлялками з "Л/ДНР", то я не очікую нічого хорошого. Путін тепер з’явиться в подобі "голуба миру" й "миротворця". Цілком виграшна позиція. Нашому президентові порадять напряму домовлятися з сепаратистами і негайно виконувати взяті на себе зобов'язання в частині особливого статусу. Тому паризька зустріч, якщо вона й відбудеться, стане хіба що фіксацією нашої поразки. Я хотів би помилятися.

– У своєму нещодавньому інтерв'ю голова Офісу президента Андрій Богдан натякнув на емоційну втому їхньої команди. А минуло лише півроку. Чи добудуть вони до кінця свою каденцію?

– Кулька здувається. Це прогнозовано. Бо коли ти їздив лише на скутері, то пізніше дуже важко бути за кермом автобуса, в якому 40 млн пасажирів. Від мене це буде дивно почути, але я насправді розумію драму Зеленського. Він цілком щиро хоче увійти в історію. Мабуть, сам по собі він дуже непоганий хлопець. Проте його візія успішної проросійської України разюче конфліктує з візією успішної української України. Ці ножиці ніколи не зійдуться. Тому в нього два шляхи. Або стрімкими темпами здати Україну в русскій мір, як у ломбард. Або все ж таки вийти з власного тіла і глянути на проєкт "Україна" зовсім іншими очима. Для цього потрібні надзусилля. Треба вичавити з самого себе всю оту російщину. Можливо, є й третій варіант – гонорово піти геть. Чесно сказати, що я керувався щирою мотивацією змінити країну і принаймні спробував. І піти.

– Якою вам видається ситуація в країні на найближчі років 5?

– Це найважче з усіх запитань. Відповідь залежить від наступного року. Повернення в лоно Росії – це фундаментальна загроза. Ми можемо тут до нескінченності долати корупцію, електронізувати бюрократичний апарат, реформувати всі галузі життя – це насправді похвально, але вторинно. Зараз я уважно приглядаюся до власної країни з надією зрозуміти, чи хоче вона в русскій мір, чи ні.

Коли почалася війна, я сприйняв її як історичний шанс нарешті вирватися, з м'ясом, з кров'ю, з отієї російщини, яка так глибоко засіла в людях. Мушу визнати: я помилявся. Я наповал вражений кількістю вати всередині країни. Не очікував. Зараз на поверхню виліз колосальний обсяг нелюбові, ба навіть ненависті до всього українського. Мене завжди дивувало, невже аж так можна ненавидіти мову, історію, культуру землі, на якій ти живеш? Зараз настає час ікс. Він полягає в тому, хто переможе: громадянин чи насєлєніє? Притомні чи непритомні? Українське чи ватне? В Україні відкрито внутрішній фронт, і вже він стає номером 1. Від того, яке начало переможе всередині суспільства, залежатиме відповідь, де ми опинимося в майбутньому і взагалі чи є воно в нас.

Ти ще не читаєш наш Telegram? А даремно! Підписуйся

Читайте всі "Новини Росії" на OBOZREVATEL.

101
Коментарі
98
108
Смішно
121
Цікаво
352
Сумно
58
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Lavrynovych Oleksandr
Lavrynovych Oleksandr
Пан Дроздов не орієнтується у проблемі Донбасу, а схематично коментувати свої "відчуття" у стилі "всьо пропало" не варто!
Показать комментарий полностью
Стрелков Иван
Стрелков Иван
В Одессе открыли курсы по вязанию петли,коптить нынче ватный скот не кошерно!
Показать комментарий полностью
Михайлов Сергей
Михайлов Сергей
До чего же бесят порохоботы своим лицемерием! Да откуда бы вообще взялся этот Зеленский с его сбродом, если бы не пять лет подготовительного пеце-периода?!
Показать комментарий полностью

Новини політики

Топпублікації

Топблоги