БлогиСвіт

Чому "Газпром" не зможе відмовитись від українського транзиту до 2021 року

177

Новий газопровід на Балтиці не має сенсу без продовження суходолом. Його прокладатиме дочка "Газпрому" Gascade. Однак замінити транзит Україною цей маршрут зможе не раніше 2021 року.Чи зможе "Газпром" почати експлуатацію "Північного потоку-2" у намічені терміни - до кінця 2019-го року? Це залежить не лише від того, чи вдасться у найближчому майбутньому подолати політичний опір цьому проекту з боку низки країн ЄС. Але й від того, чи побудують на суші своєчасно продовження двох підводних труб.

EUGAL позиціонується як європейський проект

Без такого сухопутного відведення новий газогін на Балтиці з Росії до Німеччини просто не має сенсу. Адже сам він, як і його попередник, закінчиться у німецькому місті Грайфсвальд буквально у кількох метрах від узбережжя - далеко від діючих газотранспортних мереж і потенційних споживачів російського газу. Тож спеціально для "Північного потоку" проклали OPAL і NEL, а "Північний потік-2" матиме EUGAL.

Ця абревіатура розшифровується як Europäische Gas-Anbindungsleitung - Європейський з'єднувальний газогін. Його протяжність складе 485 кілометрів, він проляже з Грайфсвальда на південь територією трьох східнонімецьких земель до кордону з Чехією у районі Дойчнойдорф. Сумарна потужність двох його ниток складе 51 мільярд кубометрів газу на рік. Прокладатиме його компанія Gascade Gastransport GmbH зі штаб-квартирою у Касселі - спільне підприємство Wintershall (частка стовідсоткової дочки німецького хімічного концерну BASF становить 50,02 відсотка) і "Газпрому".

Якщо навколо "Північного потоку-2" вже не перший рік вирують політичні пристрасті, то реалізація проекту EUGAL, який на початку 2018 року увійшов у фазу отримання дозволів від земельної влади, відбувається у спокійній обстановці. Певною мірою це, мабуть, пов'язано з інформаційною політикою Gascade, яка цілеспрямовано позиціонує цей газопровід як європейський проект, покликаний задовольнити потребу в додатковій газотранспортній інфраструктурі, яка зростає у ЄС, а зовсім не як новий маршрут для доставки до Європи газу з Росії.

Дві принципові відмінності від OPAL

Так, на сайтах Gascade і EUGAL згадки "Газпрому", російського газу і "Північного потоку-2" доводиться старанно шукати. Зв'язок з російською держкомпанією, м'яко кажучи, не афішується.

Вельми показовою є відповідь керівника проекту EUGAL Людґера Гюмбса (Ludger Hümbs) на запитання DW про завдання нового газопроводу. "Наше завдання - займатися транспортуванням газу, у тому числі, мабуть, і того, який надходитиме "Північним потоком-2 ". Але не тільки, - наголосив топ-менеджер Gascade. - Ми споруджуємо газопровід, який здатний транспортувати газ з різних джерел, причому в усіх напрямках, оскільки він буде інтегрований в існуючу трубопровідну інфраструктуру".

Ці слова відповідають духу і букві енергетичного законодавства Євросоюзу (Третій енергетичний пакет), що вимагає, з метою запобігання монополізму на європейському газовому ринку, вільного доступу до наявних трубопроводів будь-яких постачальників. EUGAL повністю підпадає під регулювання ЄС, а ось OPAL, паралельно з яким він прокладатиметься, - ні: для нього свого часу були зроблені певні винятки.

Інша принципова відмінність від транзитного газопроводу OPAL полягає у тому, що EUGAL буде з'єднаний на території ФРН у трьох точках (і в кінцевому пункті) з діючими газопроводами. Наприклад, безпосередньо в Грайфсвальді з NEL, який йде до найбільшого у Західній Європі підземного сховища газу (ПСГ) в Редені, а в районі Берліна з JAGAL, за яким у західному напрямку прокачується російський газ, що надходить до Німеччини газогоном "Ямал-Європа". Зазначимо, що і NEL, і Реденське газосховище, і JAGAL тією чи іншою мірою контролюються "Газпромом".

Через Чехію до газового хабу в Баумгартені

Тож EUGAL цілком можна буде використовувати для перекидання певних обсягів газу з "Північного потоку-2" (його проектна потужність 55 мільярдів кубометрів) до Західної Європи. За словами Людґера Гюмбса, до NEL планується спрямувати до 4 мільярдів кубометрів. Однак досить поглянути на карту, щоб зрозуміти: головна мета EUGAL потужністю 51 мільярд кубометрів - це Чехія. Керівник проекту у розмові з DW, не називаючи конкретно "Газпром", підтвердив: основні потужності ще не збудованих двох труб вже довгостроково заброньовані для поставок саме до чеського кордону.

А оскільки маленькій Чехії стільки газу не потрібно (у 2017 році вона придбала у "Газпрому" 5,8 мільярда кубометрів), вона виступатиме здебільшого транзитною країною. Кінцевою метою стане Баумгартен на сході Австрії. Саме цей газовий хаб прописаний у багатьох довгострокових контрактах "Газпрому" як пункт передачі того газу, який зараз надходить транзитом через Україну. Звідси він йде, зокрема, до Словенії і далі на вельми великий італійський ринок.

Таким чином, чисто газпромівський газопровід "Північний потік-2" і формально загальнодоступний газопровід EUGAL, потужності якого "Газпром", проте, вже завчасно забронював на відкритому аукціоні, здатні замінити до 55 мільярдів кубометрів з українського транзиту. Його обсяги досягли в рекордному для російського газового експортера 2017 році 93,5 мільярда кубометрів, роком раніше вони становили 82 мільярди кубометрів.

Іншу частину транзиту через Україну обсягом 31,5 мільярда кубометрів зможуть замінити дві нитки "Турецького потоку" - кожна по 15,75 мільярда кубометрів. І "Північний потік-2", і "Турецький потік" "Газпром" прагне здати в експлуатацію до кінця 2019 року. Причина такої синхронності двох мегапроектів легко вгадується: саме на цей термін припадає закінчення дії десятирічного газового контракту з Україною - й у Росії з'явиться цілком законний привід відмовитися від подальших послуг оператора української газотранспортної системи "Укртрансгазу".

"Газпром" не зможе відмовитися від українського транзиту

Однак уже зараз можна сміливо припустити, що цього не станеться і "Газпрому" принаймні у 2020-му році ще доведеться в певному обсязі продовжувати користуватися українським транзитом - і, відповідно, якось домовлятися з Києвом. І перепоною є не "Північний потік-2", якому у Євросоюзі все ще не дали зелене світло, що щодня знижує ймовірність прокладки двох його ниток до кінця 2019-го року. І навіть не "Турецький потік", друга нитка якого цілком встигне до зазначеного терміну підійти до кордону Туреччини та Греції, але з того боку їй потрібно продовження, а поки про спорудження якогось "грецького EUGAL" нічого не чути.

Ні, справа у самому EUGAL: він до кінця 2019 року буде готовим тільки наполовину. І зовсім не тому, що вибився з графіка. Керівник проекту Людґер Гюмбс запевнив DW, що все йде за планом: у березні очікується дозвіл на спорудження приймального терміналу в Грайфсвальді, після чого у другому кварталі почнеться його будівництво, а в серпні - очікуються дозволи власне на трубопровід. Видаватимуть їх у трьох федеральних землях. Це в їхній компетенції, письмово підтвердило DW Федеральне агентство з мереж (Bundesnetzagentur).

Проблем з фінансуванням теж не повинно бути. У жовтні 2017-го року до проекту EUGAL приєдналися три великих німецьких газотранспортних оператори: Fluxus Deutschland та Gasunie Deutschland Transport Services (німецькі дочки бельгійської і нідерландської компаній), а також ONTRAS. Кожен з них отримав по 16,5 відсотка у проекті, Gascade залишила за собою 50,5 відсотка. Таким чотирьом партнерам цілком до снаги проект вартістю від 1 до 3 мільярдів євро. Gascade такий порядок цифр, що з'явився у ЗМІ, не спростовує, однак точних даних не дає.

Отже, EUGAL до кінця 2019-го року готовий тільки наполовину просто тому, що так спочатку планувалося. До цього часу заплановано прокласти першу нитку. Друга - згідно з графіком - повинна бути введена в експлуатацію до кінця 2020 року. Тож навіть якщо "Північний потік-2" з двома його нитками в грудні наступного року буде повністю зданий в експлуатацію, він протягом року зможе працювати тільки упівсили.

Якщо ж, навпаки, "Північний потік-2" загальмується, а EUGAL запрацює, то "Газпрому" доведеться платити повну ціну за порожню трубу. "Клієнт зобов'язаний оплачувати законтрактовані газотранспортні потужності. Використовуються вони при цьому чи ні, для нас питання другорядне", - наголосив у розмові з DW керівник проекту Людґер Гюмбс. У цьому-то і полягає особлива привабливість EUGAL для іноземних інвесторів: газпромівська стратегія довгострокового бронювання забезпечує їм безпрограшний варіант.

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Джерело

Наші блоги