Блог | А ось і перший ''неочікуванчик''
Ну от і почалось. Перші найспритніші кандидати в кандидати вже добігли до ЦВК, аби віддати документи на реєстрацію себе у головнокомандувачі воюючою країни. Сезон великої метушні навколо найсмачнішого бюджетного крісла держави офіційно оголошено відкритим.
І одразу з’явилася перша несподіванка. Раптом з’ясувалося, що навіть така розпіарена нашим диво-спікером енд компані декомунізація на повірку виявилась гібридною.Скільки вони не перейменовували міста, села та селища, скільки не зносили монументи комуняцьким ідолам, скільки не грюкали рученятами по трибуні скільки не верещали в Раді… А воно – бац, та й у січні 2019-го з’ясувалося – діяльність компартії в Україні насправді і досі не заборонено. А ото рішення, яке прийняли наші парламентарі, а потім завізував Парубій – типове фуфло на потребу плебса.
Номінальний лідер КПУ Петро Симоненко днями зібрав до купи свій підстаркуватий партактив і висунувся у президенти України. Все як і має бути – заборонена символіка, Симоненко за столом, Ленін на стелі.
Коли широкому загалу стало відомо про наміри півзабутого вже усіма Петра Миколайовича поборотися за крісло головного керманича країни, пролунало доволі логічне питання у бік діючої влади. І особисто спікера парламенту.
Парубій разом зі своїми хлопцями як завжди врубив дурника – мовляв, ми тут не при справах.
Читайте: Рік Піару – позаду. Рік Великого Піару – попереду
Майже всі здивовані такою лажою. А з’ясувалося буквально наступне – після прийняття Радою відповідного рішення про заборону діяльності більшовиків в Україні, їхні більшовистські юристи направили до суду заяву про оскарження цього рішення.
А згідно з Законом, спірні постанови, що оскаржуються в суді, тимчасово припиняють свою дію.
Судова тяганина триває вже понад три роки. І, за фактом, маємо наступне – поки дядька в мантії не оголосить вирок, КПУ має всі законні підстави не лише висувати своїх кандидатів до влади, а й сама брати в них участь.
Особисто мені глибоко чхати на тих більшовиків з їх мумією. Але як можна було примудритися за три роки не завершити цю справу? Я вже мовчу про обіцяний суд над комуняцькою ідеологією, про який було стільки балаканини. Вже скоро завдяки нашим бовдурам знову будемо спостерігати компартію на всіх телекранах країни…
Ні, я звісно маю глибокі сумніви в реальності такого повороту. Просто цікаво по приколу спитати у наших керманичів – а ви хоча б щось з розпочатого в змозі доводити до логічного фіналу?
Хоча… Є у мене одна думка з цього приводу, яка має всі шанси на життя. А якщо припустити, що цей крок було зроблено навмисно? Ну, аби просто позбавитися від певного відсотку виборців, 70-80 плюс, які, почувши про відродження вірних ленінців, обов'язково попруться на дільниці для голосування, аби подарувати їм шанс.
Голосів для перемоги, звісно, не вистачить, але хоча б якийсь відсоток у декого буде забрано. Тому не поспішаємо з висновками і не шиємо передчасно політтехнологів влади в дурні. Вони також недарма свій хліб з ікрою їдять.
