Навіщо Львову травневі свята?

Справді, навіщо? Навіщо травневі свята Івано-Франківську та іншим регіонам, які так активно декларують своє неприйняття цих пам'ятних дат?

З року в рік там місцеві органи влади приймають глибоко принципові рішення про заборону радянської символіки і про те, який вираз обличчя має бути у правильних українців в зазначені дати. Як правило, ці рішення йдуть в розріз з чинним законодавством - але це мало кого хвилює, окрім хіба що тамтешньої прокуратури, та й то з обов'язку служби.

Нинішній рік винятком не став. Івано-Франківськ і Львів прийняли рішення про оголошення 8 і 9 травня днів скорботи і пам'яті жертв тоталітарних режимів і жертв Другої світової війни, а також про заборону радянської, комуністичної і нацистської символіки на території цих міст. Рішення прийнято, зрозуміло, "з метою недопущення виникнення конфліктних ситуацій".

Що характерно, по суті заборона стосується в першу чергу радянської символіки, оскільки саме вона має відношення до Дня Перемоги, і саме її використання передбачається 8-9 травня. Нацистську ж символіку що в ці дні, що в інші таємно малюють на стінах або відкрито носять на футболках, як правило, молоді люди, які разом з Львівським та Івано-Франківським міськрадами вважають, що 8-9 травня не дні Перемоги, а дні скорботи .

Прокуратура вже вирішила , що святковий самоуправство місцевої влади - незаконно. Точніше, "що виходять за межі встановлених законом повноважень" правоохоронці вважають вказівку вивісити державні прапори з траурною стрічкою і заборона на проведення масових заходів 8-9 травня. Прокуратура звернулася до суду з вимогою скасувати ці рішення, а головний міліціонер Львова 1 травня нагадав журналістам, що живуть львів'яни в унітарній державі і повинні виконувати закони про державні свята, а не займатися самоуправством.

Перше Травня, до речі, у Львові теж не надто шанують. Воно й не дивно, місто за 20 років деіндустріалізіровался, про солідарність трудящих поняття там мало хто має, а півсотні членів КПУ під охороною сотні міліціонерів погоди не роблять - хоча, звичайно, червоні прапори вони розгорнули, благо на 1 травня їх ніхто поки не заборонив. В іншому ж Першотравень у Львові - це день шашличної-туристичний.

Повернемося ж до початку нашої розмови і повторимо питання: навіщо Львову травневі свята? Для адекватної відповіді поняття "Львів" доведеться розділити. Є Львів політичний і Львів обивательський. Так от, Львову політичному травневі свята потрібні потім же, навіщо войовничому атеїстові Пасха, а українофобу - День Незалежності України.

Травневі - це шикарний привід на дрібному місці розвести глибокий популізм. Це привід прийняти абсолютно порожнє за змістом, але дуже конфліктне за формою рішення, яке в черговий раз підніме окуляри місцевої влади в її показушному протистоянні з Центром. Обивателі аплодують. Власне, мер Львова Садовий і не приховує своєї мотивації: "Це - позиція громадськості міста Львова. Цю позицію треба поважати". Громадськість, як ми вже сказали, задоволена. Ще б! Окупаційні (в існуючій там розумінні) свята дозволили не відзначати, а купа халявних вихідних - ось вона, в цілості й схоронності. Вихідні-то, на відміну від радянської і нацистської символіки, ні львівський, ні івано-франківський поради не скасовували. Шашлики, відпочинок, ідилія.

Тобто фактично регіон, політичне керівництво якого не сприймає державного свята, має з цього свята неслабкий піар і тиждень травневих канікул. Причому піар нехороший, деструктивний, конфліктний - на ньому заробляють політичний капітал як противники Дня Перемоги, так і політичні сили, які не мають до тієї перемоги ніякого відношення, але дуже люблять рядитися в тогу переможців - це, насамперед, різного роду російські патріоти і інші Маркови. Ці, до речі, дуже схоже поводяться у своїх вотчинах, хіба що свята поки на дні скорботи не замінюють - потреби немає.

Звичайно, поведінка центральної влади і виконавців її волі в особі прокуратури і міліції цілком зрозуміло: Україна дійсно країна унітарна, і державних свят належить бути такими по всій країні. Проте в даному випадку, здається, варто було б піти назустріч побажанням львівських та івано-франківських депутатів і позбавити їх від цього шикарного приводу поскандалити. Адже можна ж на державному рівні прийняти рішення про те, що, наприклад, у Львові та Івано-Франківську святкування Дня Перемоги скасовується. А заодно і святкування Дня міжнародної солідарності трудящих. Нехай у Льво та Івано-Франківську це будуть звичайні робочі дні. Нехай ті, хто не вважає ці дні святом, ударною працею доведуть міцність своїх політичних принципів.

А то шашлики на День скорботи - це як мінімум некрасиво.