Телетайп. Депутати першими потраплять під роздачу повернулися з війни

На ТЕЛЕТАЙП минулий тиждень потягнула на шість з десяти. Досить високий рівень громадської активності.

Відразу три події виплеснулися через край вируючого політичного казанка, намальованого на старому полотні ... Хоча, про старий полотно і двері на щастя за ним - це інша казка.

Отже, перше - що затяглася констатація смерті парламентської більшості. Відмучився, курилка. А також вопилки, кнопкодавілка, блокіровалка, бюджетопроедалка та інше.

Питання не в тому - чому, а чому саме зараз? Адже навіть один день після інавгурації Президента Порошенко Верховна Рада проіснувала понад необхідне.

Так звана парламентська більшість, дуже важливе в мирний період, на війні далеко не критично. Тому що, з урахуванням настроїв суспільства, з'являються важелі для приведення депутатів до тями.

Знову ж багато з них сідничим - головним своїм - мозком відчувають, що таки припливли. І ніякими мантрами про вікову стабільність або пролетарську свідомість переобрання не добитися. Тому готові скоріше отримувати в недоторканні морди, ніж зустрітися обличчям до обличчя з виборцями. До того дійшло, що самі власний мордобій і провокують - так перед московськими хазяями звітувати сподручнее.

Тобто, якщо на депутатів як слід насупитися з адміністрації Президента, проголосують, як миленькі. Лише б не висовуватися з-під купола.

А тут раптом УДАР потужно перейнявся народною волею насчет оновлення влади. І "Свобода" патріотично згадала вимоги Майдану. Позафракційні рішуче встали в загальний стрій. Кінах, функціональний, як "Андроїд", підвів під розпуск Ради економічну платформу. І навіть "Батьківщина", яка, як баба Яга, завжди проти, забула образи свого лідера і готова знову розкласти електоральний пасьянс.

Що за однодумність, гідне путінської "Госдури"?

Причина в тому ж, що викликало друга знакова подія тижня - трейлер відставки уряду. Або анонс - кому що ближче. Майже як в реалі, відразу й не відрізниш.

Яценюк з трибуни і в телевізорі на зразок причин не приховував. В телевізорі взагалі сказав майже все. І про порожні казначейські рахунки. І про відсутність змін до держбюджету. І про необхідність платити за війну. І про все-все-все.

Але з головної теми пройшовся побіжно. А головне - наша газотранспортна труба. Точніше, створення газотранспортного консорціуму, пріснопам'ятного ще з часів Кучми-Януковича.

Нові позики можуть надійти лише після успішного закінчення АТО. А кошти до зарізу потрібні зараз. Консорціум за участю Європи та США - єдиний варіант. Причому, це ще й осиковий кілок у серце газпромівського монстра.

Але депутати, причому, всіх розмальовок, які повинні за консорціум проголосувати, миттю учуяли не просто грошовий, а багатомільярдний питання. І у них миттєво потекли слинки і потягнулися ручки.

Коротше, без закулісних домовленостей наші славні депутати голосувати за пропозицію уряду застрайкували. Чи не прокатали, коротше. Але показати зарубіжним партнерам, що уряд намагався, треба.

Ось Яценюк, типу, і образився, незрозумілий такий, в найкращих почуттях ображений ... Заодно і про себе нагадав, що він - ух який політик, його враховувати слід. Але ніякої відставки і не планувалося: прем'єр зараз практично незамінний.

А публіка в інтернетах голови ламала, відставний демарш Яценюка - це відступ або атака? На самому, блеф і понти. Блеф - для внутрішнього споживача, решта для американців.

І багато, майже повіривши, що Яценюк подорослішав і виріс в ігрову фігуру, змушені розчаровано знизувати плечима. А Тимошенко, Льовочкін і супутній йому Ляшко - радіти мельчанія конкурентів.

А адже проблема взаємодії гілок влади, підтримки та узгодженості в умовах війни - надзвичайно важлива. Але в черговий раз спрацювала наша одвічна звичка перемагати не за рахунок ворогів, а за рахунок партнерів.

І це - проблема і задача рівня Президента, покликаного згуртувати націю, а для початку - хоча б політиків. Але замість цього він виступає презентора вітчизняних озброєнь на базі Нацгвардії. І це третє знакова подія тижня, що минув.

Воно б і нічого. І камуфляж, і рапорти чіткі. І Президент, грізно мружачи в приціл. Сучасне озброєння потрібно, як повітря потопаючому. Бо зараз воно - життя наших бійців.

Ось і презентувати його слід було в зоні АТО. Найкраще - для прориву до "Південного котлу", де другий тиждень гинуть під перехресним артилерійським вогнем бойовиків і російської армії наші частини.

Терористи вийшли до держкордону, тим самим перерізана остання ниточка постачання, а допомоги - ні. Повітряний міст перекрила російська армія, нахабно і безкарно збиває українські літаки над українською територією. Бракує озброєння, боєприпасів, харчування. І бойовий дух - теж не нескінченний.

Не треба бути стратегом, щоб розуміти - є всього два виходи. Перший: АТО формує ударний кулак, здатний прорватися до оточених частинам і утримати коридор. Другий: починається рішучий наступ на інших найважливіших ділянках фронту, щоб противнику довелося перегруповуватися і розблокувати "котел".

Ні того, ні іншого поки не видно. Зате видно, як виходять з протестами незгодні з третьої хвилі мобілізації. Західні області на Майдані готові були воювати за Київ, але не готові за сепаратистський і мародерства Донбас.

Тому паркетне захід в Нацгвардії - явна штучність і дисонанс. А ось прорив "котла" знаменував би крах останніх надій терористів.

Україна все одно переможе, питання в ціні. І в тому рахунку, який неминуче пред'являть переможці тим, хто послав їх на війну.

Письменник Ян Валетов, який виє на інформаційному фронті, днями надіслав сценарій про цукрозаводчика Терещенко, який, на секундочку, був міністром Тимчасового уряду. Мене вразило, що репліки прошловекових персонажів дивно вписуються в наш час - знахідка автора.

Виявилося, ці репліки ДОСЛІВНО з мемуарів. Не треба придумувати - все вже було.

Уже було в нашій історії, що фронтовики не склали зброю, а прибули до столиці вимагати справедливості. І краще б влада мала виразні відповіді на виразні питання.

Наприклад, чому так багато ворогів Евромайдана продовжують "банкувати" в центрі і особливо на місцях? Чому податківці, прокурори та інші силовики пресують волонтерів, які допомагають армії, а не виключно тих, хто саботує і зраджує Україну? Де обіцяний Закон про люстрацію і результати його виконання? І Закон про екстрадицію - він ох як потрібен для всіх без винятку любителів косметики з неба? І Антикорупційне бюро з нашим комісаром Катанья?

Фронтовики не можуть довго вислуховувати обіцянки - заважають контузії від артобстрілів. Ворог відучив їх довго думати, перш ніж натиснути спусковий гачок. Вони схильні до простих рішень. І "правосекі" поруч з ними - плюшеві Вінні-Пухи.

Країна, яка повернулася з війни і не знайшла себе в мирному житті - ось головна загроза нашому майбутньому. І вже зараз необхідно запускати масштабну держпрограму реабілітації фронтовиків. Після перемоги буде пізно.

Петро, ??Олексійович, Вас же не спокушає доля Керенського? В жіночому одязі він, звичайно ж, нікуди не бігав, але країну дійсно про ... загалом, втратив.