УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

У Кремля є одна проплачена агресивна болонка, - Фейгін

132,7 т.
Марк Фейгін

В інтерв'ю "Обозревателю",  повна версія якого буде опублікована вже незабаром , російський адвокат Марк Фейгін поділився способом потрапляти до Криму з території РФ, не порушуючи  при цьому українське законодавство. Також колишній захисник Надії Савченко про розповів про те, яку свиню вона підклала всім українським полоненим і пояснив, чого не вистачає новому поколінню противників Володимира Путіна в Росії.

Про законний шляху до Криму

У мене на кордоні України не виникає ніяких проблем. Ніколи їх і не було. Я їжджу в Крим з минулого року. Причому я поїхав туди вперше тільки після отримання відповідного дозволу. Перед цим я звернувся до міністра закордонних справ Климкіна і чекав кілька місяців. Точно такий же дозвіл отримав мій колега Микола Полозов, а також деякі журналісти, які висвітлюють проблему кримських татар і переслідування українських громадян на території Криму.

Читайте: Взяти під крило: кримський блогер розповів, хто ще не втрачений для України

Ця проблема інспірована штучно таким собі Шаріем. Це абсолютно проплачений кремлівський персонаж, така агресивна болонка, яку випускають з різних політичних приводів через мережевий простір. Було піднято такий собі риторичне питання: "А чому Фейгін їздить напряму?".

Хоча, повторюю, що змушений відвідувати Крим з території РФ напряму, тому що інакше встигнути на кілька процесів вчасно просто неможливо. Потрібно летіти до Мінська, звідти до Києва, потім до Херсона, сідати на машину і їхати через Чонгар. Це хороша доба, а то і півтори. Ясно, що якщо у мене у вівторок вранці процес по Сущенко, а в середу вдень процес по Умерову в Сімферополі, то встигнути скрізь просто неможливо. Хоча мене Крим взагалі не цікавить. Я там навіть до моря ні разу не підходив. 

Про підставу від Савченко

Савченко не треба було займатися практичною політикою. Вона в неї увійшла як слон в посудну лавку, почавши робити речі, які вона не розуміє і не усвідомлює. Наприклад, поїздка в Донецьк - це нормально? Поїздка в Москву, яка була організована Медведчуком - це що? Це все дуже сильно зашкодило історіям про українських політв'язнів. Більш того, знизилася довіра і до таких, як я. Хоча в її вчинках ніяк не винен. Хтось каже, що я несу за цю відповідальність. Багато хто так вважає. 

Читайте: "Чи то буха, чи то під кайфом": Савченко черговий раз відзначилася в Раді. Фотофакт

Я не знімаю з себе відповідальності за те, що я десь штучно підняв її на такий рівень. Це ж моя була ідея щодо висунення її в Раду і наділення імунітетом як делегата ПАРЄ, але ж я це робив не для того, щоб зробити з неї великого політичного лідера, а щоб її відпустили. А тут раптом люди подумали, що з неї намагаються зробити нового лідера України. Та не було такого завдання ніколи! Ніхто не хотів робити з Савченко нового президента. Людям хотілося вірити в щось, що б їх надихало, робило більш осмисленою їх боротьбу. Це треба зрозуміти. 

Я говорив Надії, що їй не потрібно лізти в політику, а займатися практичними речами - звільняти полонених. І у неї був цей інструментарій. Про неї ж говорили лідери країн... У цьому сенсі розчарування величезне, адже вона все це викинула. Але українське суспільство все одно виграло. Тому що людський розвиток, який отримали українці в зв'язку зі справою Савченко, призвів до того, що цінність окремо взятого громадянина була прирівняна до цінності всієї нації. Якою б ця людина не була.

Про блогерів-протестувальників у Росії

Молодь в Росії вже розуміє, що їм нічого не добитися. Вони будуть горбатитися як офісний планктон за десять копійок, але поки що не знають, як їм бути. Ми спілкувалися з деякими з них під час червневого протесту в Москві. Це дуже хороші люди, які мені шалено симпатичні, але я бачу, що в силу політичної недосвідченості - вони швидше вийшли як блогери, а не політичні активісти і бійці. 

Читайте: Революція в Росії: бути чи не бути?

Там не було таких людей, яких я бачив на Майдані. З кам'яними обличчями і дерев'яними щитами, які остаточно вирішили, що помруть, але свого доб'ються. У московської молоді немає цього почуття території, яку їм потрібно захопити. Вони не думають, що їм потрібно захопити Кремль, мерію і т.д. У них є відчуття якоїсь мегагри. А це не гра, тому що коли закрутиться по-справжньому в Росії, то вже з'являться люди середнього віку, які будуть схильні лише до насильства. Без альтернативи. Тому що російська людина так влаштована.