Владики реальні і номінальні

Минуло вже більше тижня з моменту проведення Синоду Української православної церкви Московського патріархату - але пристрасті за його мотивами все ще не вщухли. Правда, найсміливіші припущення коментаторів - на зразок того, що знаходиться в лікарні глава УПЦ митрополит Володимир (Сабодан) дезавуює рішення вищого постійно діючого колегіального органу своєї церкви, не виправдалися. 30 січня про це недвозначно заявили два високопоставлених церковних представника - Керуючий справами УПЦ архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан та офіційний прес-секретар митрополії протоіререй Георгій Коваленко. З урахуванням того, що останній з них став одним з "постраждалих" (о. Георгія разом з арх. Олександром (Драбинко) звільнили від обов'язків керівництва будівництвом кафедральним собором у Києві), дана думка видається особливо об'єктивним.

Поки митр. Володимир (Сабодан) перебуває в лікарні - реальна влада в Церкві перейшла в руки трьох указаних митрополитів. При цьому "акції" колишнього "спадкоємця престолу" - арх. Олександра (Драбинко) знизилися майже до нуля.

Втім, на перший погляд, у нинішнього особистого секретаря глави УПЦ зберігаються певні шанси на реванш. Наприклад, дочекатися розпаду коаліції своїх недоброзичливців - що здається неминучим, як тільки справа дійде до боротьби за вищий пост в Церкві. Адже останній, як відомо - всього один, а ймовірних кандидатів - рівно в три рази більше.

Що Москві добре - то для Києва смерть?

Дійсно, всі "антідрабінковскіе" митрополити в тій чи іншій мірі мають шанси стати наступниками Володимира. Одеський Владика Агафангел - найстаріший за часом рукоположення в архієрейський сан і неофіційний лідер "проросійського" крила в українському Православ'ї. Він може заручитися ще й підтримкою московського патріарха Кирила. У той же час, він вже зараз піддається жорсткій критиці націонал-патріотичних кіл за своє "москвофільство".

"Проросійськими" певною мірою можна назвати і двох інших "колег" Агафангела - настоятеля Києво-Печерської Лаври, митрополита Вишгородського Павла та митрополита Донецького Іларіона. Владиці Павлу, як кажуть, ще минулого літа, після нашумілого скандалу на Соборі пропонував стати предстоятелем відомий прихильник українсько-російського церковної єдності, донецький мільярдер і видний меценат Віктор Нусенкіс.

Однак печерський настоятель ось уже кілька років є улюбленою "мішенню" ЗМІ за свої часом зайво прямолінійні висловлювання. Зрозуміло, мало хто з вищого священноначалія відмовиться їздити на комфортному автомобілі від щедрот високопоставлених прихожан, а також від можливості повернути Церкви вилучену більшовиками власність. Але заявляти у всіх інтерв'ю, що немає нічого соромного для учня Христа їздити на "600-м Мерседесі" зі спецномерами або вимагати, щоб з належних Інституту інфекційних хвороб лаврських корпусів виселили пацієнтів з ВІЛ - це, мабуть, занадто.

Донецький львів'янин - або львівський донеччанин?

Взагалі, Віктор Нусенкіс - найщедріший церковний меценат. Він займає 6-е місце в ТОП-100 рейтингу найбагатших людей України. Однак не слід забувати, що на Донеччині є й інші мільярдери. А архієрейства у цій найважливішій єпархії ось уже 16-й рік митрополит Іларіон (Шукало). В силу свого рангу він обріс потрібними і важливими зв'язками з сильними світу цього. Власне, обрання владики постійним членом Синоду влітку 2011 року стало зайвим цьому доказом. Тоді ж його призначили і головою найважливішою синодальної комісії з підготовки нової редакції Статуту УПЦ. Тим самим, побічно, церковний Собор висловив "недовіру" аналогічним спробам архієпископа Олександра Драбинка.

До речі, Іларіон в такій же мірі "донецький", як і ... "львівський"! Саме в колисці українського патріотизму народився майбутній архієрей, там же закінчив сільгоспінститут. Та й перша єпархією, яку він очолив, стала Івано-Франківська.

А це дуже неоднозначний фактор для Московської патріархії - перед очима приклад митрополита Володимира Сабодана. Адже він теж народився на Західній Україні, і хоча митрополитом став з подачі Москви, на схилі років явно схилився до ідеї української автокефалії.

"Король" хворий - хай живе тріумвірат?

Так що, однозначного фаворита серед архієрейської трійки немає. І не виключено, що, покінчивши з впливом Драбинко, вони почнуть шукати компромат вже один на одного - намагаючись зменшити шанси суперника, збільшуючи свої власні. А там, дивись, і сам молодий архієпископ послідував би приміром мудрої мавпи зі східної притчі, яка з висоти дерева дивилася на битву тигрів - щоб після її закінчення взяти верх над змученому від ран переможцем сутички.

Але чи справді "тигри" розраховують на швидку виборчу кампанію в УПЦ? Для її старту необов'язковий навіть фатальний результат хвороби митрополита Володимира. Адже ніхто не забороняє йому "піти на спокій" за власним бажанням - в силу дійсно дуже поганий стан здоров'я. Церковна історія знає чимало архієреїв на спокої - широко відомих і навіть зарахованих до лику святих. Таких, як, скажімо, святителі Тихон Задонський або Феофан Затворник.

Додатковим фактором на користь відставки нинішнього глави УПЦ може стати і скандал навколо нецільового використання пожертвувань на будівництво кафедрального собору в Києві. Саме з цієї "статті" був зміщений Алекаендр Драбинко. Прихильники опального архієрея в блогах виправдовували його, вказуючи, що все це було санкціоновано самим владикою Володимиром. Але ж те, що здається друзям Драбинко "пом'якшувальною обставиною", насправді може послужити звинуваченням у фінансових зловживаннях проти самого предстоятеля! Чим не "козир" для того, щоб примусити його до "добровільної" тихою відставку?

Тільки от чи потрібна всім діючим особам цієї історії така різка "перезавантаження"? Цілком можливо, що набагато більш бажаним варіантом для них є нинішній стан речей - хворий митрополит Володимир, який "царює, але не править" - і реально правлячий "тріумвірат". Кожен з членів якого має свою вагому частку церковної влади, без необхідності негайної боротьби з конкурентами з сумнівним для себе результатом за єдине "головне крісло". Чимось це нагадує нинішню ситуацію в Києві, яким керує призначений президентом голова держадміністрації Попов при номінальному мера Черновецького. Тим більше, що за умови якісної меддопомоги, турботливого догляду та відсутності навантажень 76-річний предстоятель може прожити ще чимало років - дай Бог йому здоров'я. Ну а коли ці роки минуть, розклад сил в УПЦ може і змінитися ...