На троні терору

В суботу секретар українського Радбезу Андрій Парубій офіційно заявив, що вважає президента Росії Володимира Путіна міжнародним "терористом номер один".

Це визначення увійшло в побут з легкої подачі американців, хто охрестив так свого часу лідера "Аль-Каїди" Усаму бен Ладена. Здавалося б, що спільного у ісламського фанатика, що координував дії часто глибоко законспірованих груп бойовиків по всьому світу, і глави солідного держави, що володіє найбільшими в світі запасами вуглеводнів і ядерної зброї?

Тим не менш, багато хто схильний вважати, що аналогії простежуються. В першу чергу в безпринципності і жорстокості обох згаданих діячів. "Слава" терориста закріпилася за Путіним, коли він ще навіть не був президентом. Власне, ту серію терактів, яка потрясла весь світ восени 1999-го року - йдеться про вибухи житлових будинків у Москві і Волгодонську, в результаті яких загинули більше 300 осіб - критики Володимира Володимировича визнали постановкою ФСБ, за допомогою якої майбутній національний лідер прийшов і закріпився в Кремлі.

За офіційною трактуванні вибухи здійснили чеченські сепаратисти, однак існує версія, згідно з якою за терактами стояли спецслужби Росії, в першу чергу ФСБ, керівником якої в 90-х і був Путін. Прихильники цієї теорії, серед яких був і мільярдер Борис Березовський, вказували на те, що Путін прийшов до влади в образі сильного лідера, опинившись затребуваним суспільством, втомленим від бардака 90-х, від нескінченної війни в Чечні і на довершення цього - наляканим розмахом тероризму .

Ця версія отримала розвиток у книзі "ФСБ підриває Росію". Згодом один з її авторів - колишній офіцер ФСБ Олександр Литвиненко - був отруєний в Лондоні полонієм, а другий - Борис Березовський - був знайдений повішеним у тій же столиці Великобританії. І якщо в смерті олігарха-втікача місцева поліція визнала суїцид, то у випадку з Литвиненко мало хто сумнівається, що до його раптову смерть були причетні співробітники російських спецслужб.

Один з них - Андрій Луговий, якого прокуратура Великобританії підозрює до безпосередньої ліквідації Литвиненко, зараз благополучно засідає в Державній думі РФ. З теорією про те, що вибухи будинків здійснила ФСБ, щоб забезпечити виправдання введення військ до Чечні, підняти рейтинг Путіна і забезпечити його обрання президентом Росії, виступав і опозиційний політолог Андрій Піонтковський.

У 2002 році, згідно з опитуванням, проведеним "Левада-центр", тільки 6 відсотків росіян заявили, що вибухи були організовані російськими спецслужбами. Разом з тим ще 37 відсотків визнали, що, нехай причетність спецслужб до вибухів не доведена, виключати її все ж не слід. Тобто через два роки після вибухів майже половина громадян країни допускала можливість безпосередньої причетності Путіна до вчинення прямих злочинів проти свого народу.

Крім вибухів будинків неоднозначну реакцію викликала і політика Путіна щодо Чечні. Саме жорсткість російського президента при придушенні виступів місцевих сепаратистів дала Борису Березовському привід перший раз назвати Путіна "терористом номер один". "Давайте говорити відверто: терор породжує терор, - говорив підприємець в 2004-му році. - А хто несе відповідальність за початок терору в Чечні? Володимир Путін. Володимир Путін - це терорист номер один". І нехай Березовський лукавив, оскільки тероризм у Чечні, причому щодо російськомовних громадян, розпочався задовго до приходу до влади Путіна, все ж дії російської влади в кавказькій республіці, в тому числі килимові бомбардування і каральні операції, неодноразово піддавалися критиці з боку різних міжнародних правозахисних організацій. І не тільки політика щодо Чечні давала привід оцінювати дії російського керівництва як тероризм.

Досить згадати теракти в "Норд-Ості" і Беслані. В 2002-му році французький письменник і філософ Андре Глюксман визнав, що Путін, санкціонували операцію в "Норд-Ості", в результаті якої від отруєння газом загинули більше сотні людей (набагато більше, ніж від рук терористів), діяв саме як терорист.

"Путін вчинив як терорист, що бореться з тероризмом, - зазначав Глюксманн. - Є інші, більш демократичні, способи вести антитерористичну боротьбу!".

Не проводячи ніяких аналогій, слід водночас нагадати, що російська журналістка і правозахисника Анна Політковська, яка піддала Путіна жорсткій критиці за дії в "Норд-Ості" і в Чечні, закінчила, як і багато інших опоненти Путіна. В 2006-му році вона була застрелена в ліфті свого будинку в Москві. У Європі та США багато напряму називали Кремль головним замовником цього злочину.

Власне, і сам Литвиненко, тоді ще здраствувати, заявив після вбивства Політковської: "Тут пролунав пряме запитання: хто вбив Аню? Я даю пряму відповідь: Аню убив пан Путін, президент Російської Федерації". За словами Литвиненка, Політковської, котра цікавилася методами роботи ФСБ, неодноразово погрожували з Кремля, причому одна із загроз була передана особисто Путіним через Ірину Хакамаду, яка дружила з журналісткою.

Через дев'ять днів після цих заяв Литвиненко був отруєний. Крім злочинів проти власного народу не можна не відзначити, що і на міжнародній арені, ще задовго до останніх подій в Україні, Путін розглядався як чи не головний постачальник зброї різним маргінальним державам. У тому числі тим самим, які з точки зору США і Європи формують так звану "вісь зла". Сирія, Лівія, Іран - всі вони ходять, або ходили, в клієнтах Путіна, і всі вони так чи інакше в різний час спонсорували міжнародні терористичні організації.

Але у випадку з Україною Путіну і посередників не знадобилося. Тільки самий наївна людина може припустити, що сепаратистський заколот на сході України не був санкціонований особисто російським президентом. Ось уже кілька місяців через кордон двох країн на Донбас безперервним потоком йде озброєння і жива сила.

Уявити собі, що колишній агент КДБ, керівник ФСБ і авторитарний президент, усмирити Чечню і знищив усіх своїх політичних опонентів, може крізь пальці дивитися на дірки в кордоні власної держави, може тільки, вибачте, ідіот.

Путіну подобається все тримати під контролем, тримає він під контролем і ДНР з ЛНР, а, отже, і тих бойовиків, які в минулий четвер, по всій ймовірності, збили малайзійський лайнер. Разом з ним загинули 298 осіб - майже стільки ж, скільки загинуло під підірваних будинках в Москві і Волгодонську.

Майже стільки ж, скільки загинуло мирних громадян Луганській області тільки за два місяці літа. І якщо це не терор, то що тоді терор?