"План" Анаконда ": названо три складових боротьби Заходу з російською агресією

Захід має чіткий план протистояння агресивній політиці Росії.

Таку думку в інтерв'ю журналу "Країна" висловив політичний блогер Олег Паламар.

"Звичайно, план є. А збитий Boeing-777 або обстріл Маріуполя - причини його прискорити. Я умовно називаю цей план" Анаконда ". Був такий план роботи з СРСР після його вторгнення в Афганістан наприкінці 1979-го. Нинішній, як і той , має три головних складових: втягування Москви в дорогу гонку озброєнь, опускання цін на нафту і санкції", - зазначив блогер.

"НАТО утворює шість командних центрів у Східній Європі і збільшує чисельність американських військових в регіоні. Не слід забувати, що американська армія і російська - непорівнянні. Друге - ціни на нафту. На початку березня президент США Барак Обама полетів до Саудівської Аравії. Тоді Путін відразу подзвонив Обамі. Думаю, запропонував торг за Крим. Але нічого не вийшло. Ціни пішли вниз. Плюс санкції, які відрізають Москву від світових фінансових потоків. Санкції є системними, вони вже апробовані на Ірані, Лівії, СРСР ", - пояснив Пономар.

На запитання, що конкретно хочуть американці, експерт відповів: "Не дати Росії посилитися в Європі, стати полюсом впливу і реалізувати програму переозброєння. Московська пропаганда нав'язує своє бачення конфлікту: мовляв, є або глобальна війна між США і Росією до останнього українця, або громадянська війна в Україні. Про російсько-українську війну намагаються не говорити ".

"З боку України - це війна за незалежність. Визвольна, в якій бере участь весь народ. З боку Москви - це війна за їх імперський проект. Кремль не хоче відпускати Україну, бо це означатиме крах цього проекту. 23 роки після розпаду СРСР ми не були незалежні від Росії. Вона впливала на призначення наших вищих державних менеджерів. Тому як тільки у нас замаячив реальний шанс піти в ЄС - ми отримали війну", - вважає він.

За словами Паламаря, у протистоянні з Росією "наші національні інтереси збігаються з глобальними американців".

Коментуючи позицію Євросоюзу в українському конфлікті, експерт зазначив:

"Франція та Німеччина - ключові країни ЄС - завжди мали добрі зв'язки з Москвою. Вони були б готові враховувати інтереси Кремля в Європі. Навіть визнавати сферу інтересів Росії - тобто нас як буферну зону. Але американці змогли, принаймні на якийсь час, маргіналізувати такі підходи і створити міцний союз з європейців навколо себе. Загроза, яка йде від Росії, змушує країни ЄС бути у фарватері американської політики.

Другий момент - в європейських столицях розчарувалися в Путіні. Тамтешні еліти функціонують за певними правилами. Путін же вдається до дуже викривленої риторики, а то і брехні. Однак те, що підходить у відносинах з електоратом, не годиться для відносин між політичними елітами.

Третє - збитий Boeing-777 і теракти в Україні. Після них проросійські настрої в громадській думці європейців суттєво зменшилися".