УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Політ-байка. Міжсесійний ломка

Політ-байка. Міжсесійний ломка

Одного разу лідера опозиції Арсенія Петровича Яценюка морозило. Він кутався в плед, але зігрітися не міг. Настрій був гірше нікуди, нестерпне занепокоєння опанувало душею політика. Час від часу він виходив зі свого кабінету в Раді і за системою підземних коридорів переміщався в будівлю під куполом. Там він піднімався на другий поверх і в розпачі безуспішно ломився в замкнені двері сесійної зали.

Очі сльозилися, пробиває холодний піт, і від кулаків Арсенія Петровича на полірованому дереві важких парламентських дверей залишалися вологі сліди.

Яценюк повертався у свій кабінет і метався від вікна до дверей, немов тигр у клітці. М'язи зводило в судорожному напрузі, суглоби ломило. Арсеній Петрович хапався за телефон, набирав номер спікера Рибака і питав:

- Є че?

- Дивлячись че ... - байдуже відповідав Рибак.

- Мені б позачергову сесію ... - швидко промовляв Яценюк. - Треба ... блокірнуть б ... А то ламає ...

- Сто п'ятдесят! - Так само байдуже відповідав Рибак.

- Я принесу! - Обіцяв Яценюк .

- Ось принесеш - тоді і поговоримо.

- Але мені зараз треба! - У розпачі кричав Яценюк.

- Я благодійністю не займаюся! - Відповідав Рибак. - Або сто п'ятдесят підписів, або кокетуй далі.

Яценюк ще намагався вмовляти, але Рибак просто клав слухавку.

Ставало все гірше.

Заходив Княжицький. Яценюк кидався до нього з питанням:

- Княжцкй, ти ПРНС? - Але той негативно тряс головою, і в його очах Яценюк дізнавався власний голодний кумар. Потім зайшли Іллєнка з Мірошниченко. Потім ще хтось. Всі один одного добре розуміли, у всіх була ломка - організмам не вистачало блокування сесії парламенту. Всі вони підсіли на це справа досить щільно. Яценюк - вже давненько, а Княжицький і "свободівці" - всього півроку як, але звикання не змусило себе чекати, і тепер, коли Рада розійшлася на канікули, за це доводилося розплачуватися жорстоким абстинентним синдромом.

І коли світло, здавалося, вже зовсім померкло, а продовжувати існування вже не було сил, задзвонив телефон, і екран висвітив номер глави фракції "Батківщина" в Київраді Тетяни Меліхової.

- Є! - Її голос пролунав музикою.

- Що? Де?! - Телефон, здавалося ось-ось хрусне в судорожно стиснулися пальцях Яценюка.

- Сесія Київради. - Коротко проінформувала Меліхова. - У принципі, блокувати можна. Тільки майте на увазі - вона прострочена. Так що якщо щось не так - я не винна.

- Мужики, сесія Київради! - Повідомив друзям Яценюк, і в його очах світилася надія.

- Та ну ... - промовив Княжицький. - Це ж лажа повна, там і зал інший, і народу менше, і прихід слабкий. Он, УДАР від цього вже не пре, я знаю ...

- УДАР на замісній терапії, я сам бачив - Кличко під Врадіївку поїхав, йому лікар прописав! - Визвірився Іллєнко.

- Та мені по барабану! - Закричав Яценюк. - Мене ламає, я їду в Київраду! Буду блокувати, все одно гірше ніж зараз не буде! Якщо ви залишаєтеся - мені більше дістанеться!

Він відкинув плед і рішуче вийшов з кабінету, мало не виламавши ручку дверей. За ним кинулися товариші по нещастю ...

... Через деякий час лідер опозиції у супроводі соратників покидав отблокірованную по саме "не хочу" сесію Київради. На зміну ломці прийшло стан ситості і спокою. Але Яценюк розумів, що це ненадовго, і що доведеться-таки нашкребти 150 підписів для позачергової сесії парламенту. Або сподіватися на те. що Герега знову спробує провести сесію Київради.

- А раптом вона не спробує? - Запитав Іллєнко, немов прочитавши думки союзника.

- Скуштує! - Зловісно посміхнувся Яценюк. - Вони ж тут в Київраді на земельному питанні системно сидять - щільніше, ніж ми на блокуванні сесії. Ти бачиш, Герегу вже зараз ламає.

Герега дійсно нервово розповідала журналістам про те, що київська міська влада не може працювати без вирішення земельних питань. І вголос не виключала нової спроби проведення сесії.

Яценюк хотів ще щось сказати, але в цей момент Іллєнко смикнув його за рукав і кивком вказав кудись вправо. Праворуч стояла головред "Лівого берега" Соня Кошкіна. Вона широко розкритими очима дивилася на бійців "Беркута", що пересуваються вздовж мерії і, ні до кого не звертаючись, монотонно говорила :

- Бетонна скоба примножити чорні спини! ... Начебто смердючий гній сочиться з пащі недобитого дракона! .. Спини все множаться - тротуар стермітельно чорніє - потоки гною НЕ січуть! .. Дракон хрипить, корчиться, але не здихає! ..

Яценюк та Іллєнко мовчки переглянулись. В очах один одного вони прочитали неприховану заздрість: про такий прихід їм обом навіть мріяти не доводилося.

А Україна в цей час теж ламало. Країні гостро не вистачало адекватної політики. Але скільки вона не питала у свого народу і його обранців: "Є че?" - Ніхто не міг їй запропонувати нічого втішного ...