Блогосфера.UA: брудні ігри

Українська блогосфера - досить специфічна середу. У ній, наприклад, значно складніше зробити собі ім'я, ніж у сусідній Росії, і навіть Білорусії. Хоча це говорить, скоріше, про більшої відкритості українських ЗМІ. У нас блогер, що вміє тримати публіку, майже напевно піде в журналістику. При цьому, щоб не говорили (ті ж журналісти) про якесь адміністративному тиску, політичний спектр видання для вітчизняних журналістів залишається найрізноманітнішим. Так, існує свій ранжир тиску влади (при цьому особливо немає відмінності, яка влада в даний історичний період засідає на Банковій). Найбільш сильно тиснути ТВ, значно слабкіше друковані ЗМІ і практично повністю вільні від тиску ззовні інтернет-видання.

У таких реаліях блогери працюють виключно у вузьких специфічних напрямках, які більше цікаві не широкої громадськості, а певному колу осіб. Наприклад, у того ж Навального в Росії практично немає можливості відкрито працювати з такими популярними новинними виданнями, як gazeta.ru або lenta.ru. Це не означає, що Навальний з ними не співпрацює, більше того, та ж lenta.ru в тонкій завуальованій формі дуже потужно підтримує розкрутку молодого амбітного політика. Проте повною сфері, без купюр, Навальний може самореалізовуватися в Росії виключно через свій блог.

З урахуванням того, що в Україні, як уже було відзначено вище, більшість тлумачних блогерів працюють в журналістиці, сама блогосфера у нас з одного боку менш професійна, а з іншого (з урахуванням її майже повної нецензурірованності) брудніша. Втім, навіть в таких умовах у нас є свої зірки, а також є свої неписані правила. Ось про останніх і поговоримо.

Відразу відкинемо певні структури, які використовують сама наявність блогу, як засіб "зливу" якогось компромату. Так, наприклад, надійшли з Ляшком (відоме відео його одкровень початку 90-х перед слідчим) або з Тимошенко (її перебування в камері ув'язнення). У кожному з перерахованих вище прикладів блог був первісної стартовим майданчиком, яка призначалася в першу чергу для ЗМІ. Ми ж візьмемо в розгляд "живих" блогерів, які реально існують, і які самостійно пишуть свої послання в мережу. Відразу зазначу, що правил у порядної блогера не так вже й багато. Якщо ви думаєте, що для блогера "неприйнятно" вживання нецензурної лексики, погроз, образи близьких і т.д. - Ви глибоко помиляєтеся. Україна вже давно породила таке явище, як "хохлосрач", в якому анонімне образа опонента є своєрідним індивідуальним релаксом, способом життя, а іноді навіть, і способом компенсації власних нереалізованих амбіцій. Це те саме що онанізму або перегляду фільмів жахів - не те, щоб "по-джентльменськи", але цілком прийнятно при дотриманні головного постулату - анонімності. Власне, це головне правило всієї нашої блогосфери.

А тепер уявіть собі ситуацію, коли в "хохлосрач" беруть участь, скажімо, лікар-венеролог і його пацієнт. І ось під час суперечки лікар починає у форумі повідомляти спочатку ім'я свого опонента, потім викладати його телефон і фотографію і, нарешті, повідомляє діагноз свого пацієнта. Приклад гіпертрофований, бо на щастя хороші лікарі на форумах не сидять, у них на це елементарно не вистачає часу. Однак під час розбирання контентів популярних форумів, мені довелося наштовхнутися на такі приклади "спілкування в мережі", які таким одіозним фігурам, як Унгурян, відкривають всі можливості для обгрунтування введення в інтернеті цензури.

Як приклад, історія з форумом ресурсу "Українська правда", на сторінках якого час від часу з'являються відомі українські блогери, на кшталт Олександра Чаленко (який все-таки більше журналіст) або Давида Сарія. Останній є досить публічною персоною, і одночасно блогером зі специфічною (можна навіть сказати, скандальної) репутацією. Наприклад, минулого року в блогосфері стався вельми гучний скандал, суть якого зводилася до того, що Сарія нібито "відметелили битою" одного зі своїх опонентів з мережних спорам. Послідував вал бруду, в якій взяла участь навіть редактор УП власною персоною. Правда, після розгляду, початого столичною прокуратурою, з'ясувалося, що все було зовсім інакше. Але ніяких вибачень, зрозуміло, ніхто не приніс. Втім, це цілком звичне явище. "Падре, Ваша дочка повія! Як Ви можете читати проповіді? - Але у мене немає дочки, у мене тільки син! "Реальний стан вже не важливо. Важлива зруйнована репутація.

Виявилося, що це далеко не перший випадок з публічною особою, коли популярний форум намагався зруйнувати чужу репутацію. Трохи раніше на тій же "Українській правді" якийсь користувач під ніком Турчінофф, почав чат із заданою темою "Ну що падонки, потанцюємо?". Події відбувалися 25 серпня 2010. Загалом-то, майже нічого примітного на форумі, крім добірної матірщини, і виділити не можна було б, але є там свої нюанси. Анонім під ніком "Турчінофф" називає свого опонента "Спортсмена" по імені - "Давид Сарія", та до того ж заявляє, що у нього є записи його телефонних розмов. Цитата з форуму: Re: Ну що падонки, потанцюємо? Турчінофф 25 Aug 2010 20:11 IP / Host: ---. pool.ukrtel.net Чисто потусити ... Ти ж знаєш я тут тільки Сарію переслідую .... Поспішаю скоро здивувати вас друзі мої!! ... У мене навіть запис є розмова спортсмена і павер ... Ги ги лошара .... Всі перипетії давнього форуму можна подивитися за посиланням , та й зацікавити це може дуже обмежене коло осіб. Але от є тут одна особливість. Яка, трохи нижче. Для початку я зв'язався з Сарія, процитував йому витяги з форуму півторарічної давності і Давид підтвердив, що під ніком "Спортсмен" пише саме він.

На моє запитання про прослуховування його розмов із загадковим "Павер", Сарія мені відповів, що під ніком "Турчінофф" пише хтось Безбородов Максим Юрійович. А основна діяльність Безбородова / Турчіноффа - компанія ТОВ "Пан-Телеком", в якій той працює генеральними директором. Виходить, що у Безбородова є всі технічні можливості дійсно прослуховувати телефонні розмови своїх опонентів.

У розмові вже з самим "Прослуховувач" Безбородовим трапився цікавий казус. Почалося все досить дружньо:

- Максим Юрійович?

- Так.

- Здрастуйте, мене звуть Ігор Лесів, "Обозреватель". Я займаюся дослідженням української блогосфери. У вас можна взяти короткий коментар?

- Так, а що вас цікавить?

... Але відразу після згадування форуму від 25 серпня 2010 року біля пана Безбородова почалася справжня істерика, і він чомусь став уточнювати у мене свою ж прізвище. Надалі Максим Юрійович підтвердив, що він таки Максим Юрійович, але зовсім не Безбородов, і що я дуже сильно помилився і обов'язково пошкодую, що йому подзвонив, і що йому немає діла, і, загалом, поки що.

А тепер пропоную прояснити ситуацію. Хтось "Турчінофф" заявляє на "Українській правді", що він прослуховує телефонні розмови своїх опонентів по форуму (при цьому, скидає в мережу їхні мобільні телефони і прізвища). Два незалежних джерела дають інформацію, хто пише під ніком "Турчінофф" - хтось Максим Юрійович Безбородов, директор ТОВ "Пан-Телекому" і "САТТРАНС". У свою чергу, після дзвінка Максиму Юрійовичу, він категорично заперечує ... своє прізвище. Щоб підтвердити або спростувати цю інформацію, ми розміщуємо фотографію "людини, схожої на Максима Юрійовича Безбородова".

Людина, схожа на Безбородова, зліва

На завершення піднятої теми, хочеться відзначити, що такі ось Безбородова - це не проблема того ж Сарія. Питання стоїть кілька глобальніше. З одного боку, позиціонує себе, як вільно-демократичний інтернет-ресурс "Українська правда", допускає на своїх форумах відверту позацензурна бруд, яка за певних умов може коштувати кар'єри, а іноді й життя форумчанина. А з іншого боку, ми бачимо повне ігнорування конкретного кримінально-караного події з боку правоохоронних органів.

Повторюю, глава телекомунікаційної компанії відкрито заявляє в інтернеті, що він прослуховує розмови своїх опонентів. Наведений приклад, безумовно, не самотній і відрізняється тільки тим, що в скандалі задіяні не зовсім рядові персонажі. Однак все це говорить, що сучасна українська блогосфера вже зараз потребує кардинального внутрішньому самоочищенні. Інакше прийдуть ззовні панове Унгурян, і почнуть адміністративними чобітьми "правити" вітчизняний інтернет за своїм релігійно-розумовому розсуд.