Дещо про перспективи опозиції

Як би скептично ми не ставилися до Об'єднаної опозиції, ми ні в якій мірі не бажаємо їй поразки. Ми цілком здатні щиро радіти, коли у людей щось виходить, і висловити дружнє схвалення, бачачи осмислені дії, які закладають фундамент майбутнього успіху.

Тепер подивимося, чи дає опозиція нам привід для радості і схвалення?

Акція "Народне Віче" пройшла вже в шести містах - Вінниці, Ужгороді, Львові, Івано-Франківську, Тернополі та Чернівцях.

Немає потреби нарікати Яценюку і Тягнибоку на те, що мітинг в Чернівцях ледь зібрав півтори тисячі чоловік, а в Івано-Франківську - 3000, трохи більше у Львові; в Ужгороді - так і взагалі 500 чоловік. Кличко, який, правда, не надто активний в цьому турне по Україні, воліючи турне закордонні, у коментарі BBC пояснив, що люди не готові виходити на вулиці - мовляв, не всі в захваті від правління Тимошенко. Причому тут екс-прем'єр? За великим рахунком, ні при чому, Кличко просто запозичив у Азарова теза про "папередніков", які заважають не тільки Партії регіонів керувати країною, але, виявляється, і опозиції з Партією регіонів боротися.

Не визнавати ж, справді, одному з членів опозиційного тріумвірату, що Об'єднана опозиція не в змозі залучити на свій бік досить щирих прихильників, щоб провести справді масштабні акції по всій країні! При тому що влада робить все (або майже все) для того, щоб штовхнути на протести якомога більше людей (про цих зусиллях влади, до речі, говорять і опитані "Обозревателем" експрет).

Так що, повторимося, нарікати опозиції за малу чисельність учасників "віче" ми не станемо. Тому що з урахуванням ситуації ці закиди набувають тільки один ущербний сенс: опозиція не змогла купити досить громадян Західної України для організації масовки. Тобто згадувані цифри чисельності учасників - це дані з урахуванням найнятих за 50-100 грн, як це пріоісходіло, зокрема, в Ужгороді й у Львові.

Цікавіше інше. Сам хід і графік турне виглядають так, ніби це не більше ніж рутинні заходи, що проводяться в проміжках між парламентськими тижнями. Акції ніяк не справляють враження заходів, покликаних мобілізувати людей. Тижневі перерви між ними, наповнені вялотекущей парламентської шизофренію, зводять нанівець весь і без того невеликий мобілізуючий ефект. Особливо якщо врахувати, що в парламенті опозиція здає одну позицію за іншою. Компенсувати цю здачу полум'яними промовами на мітингах з частково купленої масовкою навряд чи вдасться.

Далі. Яка інформаційна картинка навколо мітингів? Дурнев з морквою. Яценюк з обіцянками застосувати морквину. Кличко, ржущих з Дурнєвим над морквиною. Дурнєв, якого проганяють з мітингу. Надувний кролик на мотузочці. Переодягнені кролики на мітингу. Міліція , яка чи то стежила, чи то не стежила за Яценюком і яку в порушення всіх законів обшукують опозиційні нардепи ...

Словом, основні поняття, з якими асоціюється нинішнє опозиційний турне, це скандал і клоунада. І в першу чергу це заслуга самих лідерів опозиції. Не потрібно вестися на клоунські провокації, якщо хочеш, щоб тебе сприймали серйозно. А якщо вже взяв ворожу морквину в руки - будь здатний відбутися жартами від провокаторів так, щоб не втратити власної гідності. Але куди там - з Дурнєвим тепер борються так, ніби "бандитська влада" - це він, Дурнєв, а не Янукович з Азаровим. А об'єкт боротьби в першу чергу характеризує борця.

У тому, що Кличко не надто активно бере участь в цьогорічних акціях, ми опозицію теж дорікати не будемо. Адже ми не знаємо подробиць. Може, Кличко дає можливість Яценюку і Тягнибоку виступити перед близької їм аудиторією. А от коли турне виявиться по ліву сторону Дніпра, Тягнибок поступиться своє місце Віталію Кличку, щоб не дратувати жителів Східної України. Може таке бути? Може.

А що буде після Сходу? Правильно, після Сходу буде 18 травня. Взагалі, це чорний день календаря - річниця депортації кримських татар. У Криму він саме так і відзначається. У Києві ж у цей день відбудеться фінальна, підсумкова акція опозиції. Чому саме в цей день? Ну, дозволимо собі натякнути, що 2 червня, тобто рівно через два тижні після 18 травня дехто збирався провести київські вибори.

Тобто дуже схоже, що крім усього іншого ці мітинги по всій країні з підсумковим у Києві мали підготувати виборців столиці до передостаннього і рішучого бою за мерське крісло і, якщо пощастить, то й за лавки в Київраді. І в цьому сенсі турне мало сенс. Однак вибори, як та сама навколосвітня регата за участю капітана Врунгеля, "під загрозою зриву". І у опозиції ми спостерігаємо куди як менше рішучості боротися за вибори, ніж у згаданого прославленого мореплавця - рішучості боротися за кубок регати.

А без виборів - що таке акція "Вставай, Україно!"? А нічого. Пар, випущений в свисток. Огляд бойових сил без перспективи бою. Акція закінчується як раз напередодні сезону відпусток, і щоб мобілізувати маси повторно восени, знадобиться починати все з нуля. І, до речі, восени у цих самих мас виникне цілком резонне питання: шо, опять!? І що як "знову" запропонує масам опозиція - крім чергового огляду політичної самодіяльності?

Ці політики представляють ще, що робити з виборцем напередодні виборів, але навіть поняття не мають, на що потрібен електорат в решту, що не виборне час. А дивитися на людей інакше як на електорат вони не в змозі. Навіть у Партії регіонів фантазія розвинена краще - для неї громадяни України це не лише виборці, а й невичерпне джерело податків і зборів. Але мова зараз не про Партію регіонів, а про опозицію, яка, на жаль, не може і не хоче використовувати накопичився у громадян України за три роки неслабкий протестний потенціал. Можна припустити, що примара Майдану вселяє Яценюку забобонний жах. Воно й не дивно - кому охота зіткнутися з прокинулися людьми, котрі взяли в руки що-небудь поважче виборчого бюлетеня ...

Віталій Бала

Технічно, раз опозиція заявила турне довжиною в два місяці, значить, і тривати воно буде два місяці. Влада сьогодні мобілізує своїх опонентів на активні дії. Завдання опозиційних сил - підтримувати цю мобілізацію якими доступними для них методами, посилювати і розширювати це коло людей, незадоволених владою. Все залежить від того, як вони підійдуть до цього питання. Тут питання більше в технологіях, тому що, за великим рахунком, все залежить в даному випадку від них самих. У опозиції, незважаючи на всі мінуси, є плюс - дві нові політичні сили. "Свобода" і УДАР можуть притягнути більшу кількість людей, які підуть за опозицією. І другий плюс - незрозумілі дії влади. Тому, якщо опозиція зможе використовувати ситуацію правильно, результат може здивувати обидві сторони.

Олександр Палій

Ситуація така в країні, що не треба особливо звертати увагу на погоду чи ще на щось. Треба діяти в той момент, коли це необхідно. Якщо говорити про доречність, то, навпаки, є спроба з боку опозиції зробити це в сезон відпусток, щоб підняти градус. Звичайно, протести можуть бути і влітку.

Крім того, думаю, що опозиція спробує восени мобілізувати народ. Але головне тут - реалізація. Чи зуміє опозиція сконцентрувати всі протести проти влади, або ж вони так і будуть виливатися в неформальні протести.

Влада дає приводи для народних хвилювань. Згадати хоча б справу Лозінського, яке було перекваліфіковано у хуліганство. Він бив людини ногами, вбив, а тепер став хуліганом.

У опозиції є свої слабкості і своя сила. Коли вони разом - Яценюк, Кличко і Тягнибок - це добре. Вони не орієнтовані тільки на цю кампанію. Вони всі троє можуть потім зайняти різні місця в Кабміні і в керівництві країни. А більш старші представники опозиції - ті часто сприймають цю боротьбу, як останній шанс, і вони більш егоїстичні. У кожного з них є певні переваги, але поки що вони найкраще виглядають виразно втрьох, це піднімає статус того, що вони роблять.

Що стосується 18 травня - до нього ще далеко. Думаю, що мітинг буде досить великий. Але ще два місяці. Потрібна певна робота, якщо вони її добре проведуть, у них все вдасться. А якщо вони будуть "халявити", то у них нічого не вийде.