Чому Україна повинна провести референдум щодо звільнення від Донбасу

Пройшов рік, як я опублікував статті про доцільність виключення сепаратистських районів Донбасу зі складу України. Єдиною умовою залишення їх у складі України я називав прохання жителів Донбасу на загальних умовах з деякими культурно-мовними відмінностями. Але була й триває війна. Загинули тисячі людей. І гинуть. За що?

За ефемерну "цілісність держави"? Так її де-факто вже немає. І це надовго. І потім, "цілісність" - це з ким, чим? Всі, хто навіть на нюх не сприймає "російський світ", звідти вже на 99% виїхали. Поїхали звідти і бізнесмени. І ті, хто сприймає "особливості" Донбасу, і ті, яким на них наплювати. Бізнес є бізнес. Виїхали, щоб зберегти заробіток собі і своїм родинам. Розбіглася наукова, технічна та творча інтелігенція. Хто куди - в Україну, в Росію, за кордон. Нікого не обдурять липові статті в Інтернеті про те, що ті що залишилися в сепаратистських районах Донбасу і, навіть, в звільнених від сепаратистів населених пунктах жителі масово хочуть залишитися у складі України на загальних з усіма підставах. Ці статті - заказуха у виправдання нікчемної політики української влади. Ну, яка може бути "цілісність", коли Крим пішов з України надовго. Якщо не назавжди.

Читайте: Луценко: референдум по Держбуду і статусу Донбасу може відбутися восени

Гнійний апендицит, якщо вчасно його не видалити, може призвести до смерті всього організму, тим більше не дуже здорового. А Україна не справляє враження здорового організму. До того ж треба чесно і відкрито визнати, що частина Донбасу і в радянські часи контролювалася не тільки радянською владою, а й криміналітетом. А після здобуття незалежності влада там міцно підпала під його вплив. І офіційний Київ закривав очі на таку ситуацію. І сьогодні намагається переконати всіх, що сепаратистська частина Донбасу - це Україна. Але Україна - це не тільки територія, це і люди. Звичайно, є історичний досвід з Вандеєю у Франції. А нам це потрібно?

Треба усвідомити, що величезна і ресурсна Росія в розвитку людства світу значно цікавіше, ніж її деякий недавно виниклий ідіотизм по відношенню до Грузії і України. В якійсь мірі це викликає неприйняття у цивілізованих народів і проти Росії введені санкції, але неадекватна поведінка української влади вже набридла і Європі, і Америці.

Читайте: Російський політолог пояснив, навіщо Путін накопичує сили на Донбасі

Україна не представляє для людства довготривалої цінності. А Росія - представляє. Не Путіним, не її населенням, а територією і ресурсами. І це надовго. Влада США, Китаю, та й Європи мислить не десятиліттями, а епохами. Звичайно, вони не забудуть тактично скористатися ситуацією в тому чи іншому регіоні світу, зокрема - в Україні. Але тільки в своїх стратегічних інтересах. Чи будуть вони з Україною рахуватися в довгостроковій перспективі, коли Крим зданий, на Донбасі - поразка за поразкою, влада ходить по світу з простягнутою рукою нічого не пропонуючи, натомість і нічого не роблячи, щоб стати економічно цікавим сильним світу цього? Ось тому і розпочато пошуки того, як гарантовано зробити далі неможливою непрогнозовану поведінку Росії, що призводить до збитку стратегічних інтересів США, Європи та Китаю. І як тільки ця формула буде знайдена - ізгоєм буде не Росія, а Україна стане депресивним регіоном. Це треба усвідомити і прийняти.

Зараз в України є ще трохи часу, щоб скористатися сформованою ситуацією і світовими емоціями, які ще не пригнічені економічними інтересами. Саме зараз треба вирішити питання відторгнення сепаратистських регіонів Донбасу від решти України. Провести референдум! Поки світова громадськість це ще сприйме, через рік - вже ні.

Читайте: На Донбасі вбили ватажка терористів Мозгового: всі подробиці

Українська влада повинна, нарешті, перестати думати про свої політичні вигоди, а подумати про інтереси всього населення країни надовго. Відвоювати сепаратистські регіони навряд чи вдасться. Коли народ України сприймав війну на Донбасі як мету - не пустити сепаратистів далі, був підйом, допомога бійцям звідусіль хто і чим може. Зовсім інша річ - це відвойовувати мало кому потрібні території, та й ще населені недоброзичливими жителями. А потім ще їх відновлювати за свій рахунок. І не просто відновлювати, а ще й модернізувати. Думаю, охочих не знайдеться серед більшості громадян України.

Вже зараз ніхто не розуміє, за що платяться пенсії та соціальні виплати сепаратистські настроєним жителям Донбасу. Що, серби платять пенсії боснякам, хорватам, словенцям? Якщо жителі Донбасу проголосували за ЛНР і ДНР, то нехай і організовують самі собі пенсійний фонд.

Для України це літо 2015 - момент істини. Адже цілком очевидно, що США, Європа і Росія вишукують варіант політично-економічного бартеру, де товаром для розміну служать Україні, Іран, Сирія з доважками типу Придністров'я. Наша ж влада видає перл за перлом дурніше дурного. У Європі хихикають, мовляв стародавні китайці будували Велику Китайську Стіну для захисту від ворогів, а українці для захисту від Росії копають "Велику Українську Яму". Яка, до речі, долається за лічені хвилини. Останній перл - Турчинова. Про створення системи протиракетної оборони для захисту від ядерного нападу Росії на Україну. Сам-то хоч зрозумів, що сказав? Адже час підльоту до Києва тактичної ракети з ядерною боєголовкою, пущеної з території Росії, значно менше швидкості реакції будь-яких ПРО. Я вже мовчу про економічні проблеми.

Читайте: Хто і на які гроші відправляє російських найманців на Донбас: розслідування

Все це говорить про гнітючий непрофесіоналізмі нинішніх можновладців. І ніяк не завадить сильним світу цього торгувати Україною до своєї користі.

Зірвати партію гри в політичний покер можуть тільки сильні ходи української влади. Наприклад, референдум про тимчасове виключення сепаратистських регіонів Донбасу з-під юрисдикції України . Це хід потужний - він позбавляє Росію тузів і козирів, а Україна отримує тривалий перепочинок для наведення порядку в країні. Безумовно, іншим складом влади.

Я не виключаю, що можуть бути й інші способи вийти нам з гідністю із становища, але не очікую їх від нинішньої влади.

Ті ж Мінські угоди. Ну, припустимо, провели вибори, надали якісь ніякі додаткові права сепаратистським регіонам Донбасу, отримали нову легітимну місцеву владу, оголосили амністію і т.і. А кілька сотень одиниць бронетехніки, сотні систем залпового вогню, гармати, гаубиці та іншу військову хрень куди дівати? Росія візьме назад? Але, тоді, вона прямо і офіційно визнає, що озброювала сепаратистів. Все це буде здано в арсенал української армії? Щас, тут губу розкачати. Буде оголошена розпродаж на весь світ? Ну, як варіант. Але Путін же говорить, що озброєння куплено в російських супермаркетах шахтарями і трактористами. Тобто, це чиясь власність. Як пилосос, наприклад. Так як бути з озброєнням і військовою технікою, що в руках сепаратистів?

Сумно і смішно. Біда, коли "пироги почне Пектен швець, а чоботи Точа - пиріжник".

І зовсім не даремно західні ЗМІ рясніють статтями про те, що у нас влада не відповідає ні сподіванням народу, ні європейським цінностям.

PS. Якщо редакція погодиться опублікувати матеріалу річної давності, докладаю ці статті Що нам робити з Донецьком і Луганськом? , Як Україні вийти з Донбасу з мінімальними втратами , Як справедливо вчинити з Донбасом?

Володимир Рижов, "Хвиля"