Росія оголосила війну українському зброї

Минулого тижня в. о. секретаря РНБОУ Володимир Горбулін де-факто звинуватив міністра оборони Росії Сергія Іванова в розробці інформаційної спецоперації проти нашої країни: напередодні зустрічі "великої вісімки" пан Іванов заявив, що Україна незаконно продала Ірану і Китаю крилаті ракети.

Kent зацікавив росіян двічі

Наприкінці червня російські ЗМІ розтиражували чергову "сенсацію" про те, що Київ нібито порушив міжнародний режим контролю за поширенням ракетно-ядерних технологій. Тоді журналісти посилалися на віце-прем'єра і міністра оборони Сергія Іванова, який озвучив факти продажу Україною крилатих ракет Х-55 (за натовською класифікацією PAS-15 Kent) Ірану і Китаю (по шість кожному) в обхід прийнятих міжнародних процедур. Це зброя здатна нести ядерні заряди, дальність його дії становить 3 тис. км, причому ракета летить до мети низько над землею, огинаючи природні перешкоди, і її практично неможливо збити засобами ППО. У рамках угоди про ліквідацію стратегічних наступальних озброєнь 480 ракет даного типу були знищені, але в Україні зберігалося ще кілька десятків Х-55, які повинні були бути списані і розукомплектовані з причини закінчення терміну їх придатності. Однак достовірні дані про те, що це було дійсно зроблено, відсутні.

За словами Сергія Іванова, поставки ракет до Китаю та Ірану здійснені в 2000-2001 рр.. українською фірмою "Прогрес", яка є дочірнім підприємством компанії "Укрспецекспорт". Росіянам нібито відомі назва кіпрської офшорної фірми, через яку була проведена нелегальна плата за угоду, і сума. Віце-прем'єр зазначив, що дана операція стала "грубим порушенням режиму контролю над ракетними технологіями" і це єдиний випадок на території СНД.

В Україні черговий скандал називають спланованою акцією з дискредитації нашої країни напередодні саміту "великої вісімки" в Санкт-Петербурзі. Як сказав в. о. секретаря РНБОУ Володимир Горбулін, Росія в даному випадку поводиться так само, як і США в 2000 р. Нагадаємо, тоді Вашингтон на підставі плівок майора Мельниченко звинуватив Київ у поставках систем "Кольчуга" до Іраку. Сполучені Штати так і не змогли підтвердити ці звинувачення фактами і потім самі були змушені визнати їх помилковість. Однак тихе і непомітне вибачення США перед Україною жодним чином не може виправдати Вашингтон за майже два роки найжорстокішого пресингу на Київ по всіх фронтах. Москва, правда, не має таких інформаційних ресурсів, тому акція з ракетами Х-55 навряд чи стане предметом обговорення на саміті "великої вісімки".

Цілі спецоперації

Останнім часом РФ всіляко намагається продемонструвати Заходу, що з Києвом не варто мати справу в сфері ВПК. У цьому зв'язку можна згадати і недавню відмову росіян від співпраці за проектом створення "Ан-70", а також вельми болісне для тамтешніх підприємств згортання виробничої кооперації у ВПК з партнерами в Україні та Білорусі. Уряд Михайла Фрадкова з початку червня виконує вказівку Володимира Путіна про консолідацію оборонних потужностей у самій Росії. Мета - створення в рамках російського ВПК все більшого числа виробничих ланцюжків з повним циклом виготовлення зброї та військової техніки.

Справа в тому, що в останні роки український військово-промисловий комплекс все частіше виходить зі своєю продукцією саме на західні європейські та американські ринки, часто пропонуючи товар, яким росіяни похвалитися не можуть. Київ впевнено відвоював собі кілька ніш міжнародного збройового ринку поставками різних компонентів і систем, електронного обладнання та роботою з модернізації старих радянських зразків. Це добра основа для конкуренції з Москвою. Звідси очевидна стоїть перед російськими стратегами мету: всіляко перешкодити подальшому співробітництву України з Заходом, зокрема з НАТО, і дискредитувати намітилося співпраця з США звинуваченнями в тому, що Київ "нечесно грає" і є порушником міжнародних норм та правил торгівлі зброєю.

Варто відзначити, що Україна сама торік провела розслідування за фактом цих поставок в 2001 р., і винні були притягнуті до відповідальності. Тим більше що, за словами Володимира Горбуліна, Сергій Іванов не сказав всієї правди про те, що вже відомо по справі: до авантюри мали саме безпосереднє відношення громадяни РФ. На початку минулого року Київ, визнавши факт продажу ракет Китаю та Ірану, з'ясував, що посередником в угоді були росіяни. А технічно її виконували льотчики-казахи, які перевезли ракети з України в Китай замість наміченого Хабаровська, а потім і другу партію - в Тегеран. Характерно, що Київ досі боявся дати чітку оцінку участі в угоді "Росвооружения", головного російського торговця зброєю. Адже формально ракети відправлялися з нашої країни в РФ, і засуджений у минулому році генеральний директор ТОВ "УкрАвіаЗаказ" Володимир Євдокимов визнав, що отримав фіктивні сертифікати цієї компанії про те, що вантаж російському одержувачу доставлений.

Турецька акт

Заява російського міністра - далеко не перше свідчення інформаційної війни, розпочатої РФ проти українських продавців зброї. Останній з численних прикладів, які можна було б привести в даному випадку, - скандал, пов'язаний із затриманням в середині червня в турецькому порту Дериндже шести бронемашин, які за контрактом з американською фірмою компанія "Укроборонсервіс" відвантажила для міністерства оборони Іраку. До місця призначення вони не дійшли і були конфісковані Туреччиною. Причина в тому, що постачальники з незрозумілих поки причин намагалися приховати угоду і провезти бронемашини з кулеметами через Босфор без відповідного повідомлення. Згодом Київ визнав, що в документах з оформлення вантажу, можливо, були допущені помилки. Тоді галас зам'яли, бо, згідно з документами, покинувши Україну, зброя вже належало фірмі-покупцеві, яка сама вирішувала, яким чином його доставляти.

Слід звернути увагу на одну обставину - арешт нашого вантажу в Туреччині проведений за наводкою неназваною іноземної спецслужби, яка заздалегідь попередила турецьку митницю. Навряд чи варто гадати, хто стоїть за зривом цього контракту: російські ЗМІ висвітлювали даний інцидент куди більш активно, ніж всі західні разом узяті. У підсумку в черговий раз була підмочена репутація України. Генеральний директор державної компанії "Укрспецекспорт" Сергій Бондарчук заявив в недавньому інтерв'ю, що ринок зброї є сферою не тільки шпигунства і конкуренції, а й великої політики.

Наприкінці червня колишній радник Володимира Путіна Андрій Ілларіонов визнав, що в РФ проводиться цілеспрямована інформаційна кампанія проти України. За його словами, мета її - змусити Київ рахуватися з думкою Кремля при виборі подальшого курсу розвитку країни. Зокрема, при прийнятті конкретних рішень у внутрішній і зовнішній політиці. Зрив навчань "Сі-Бриз" в Криму, прийняття постанови Держдуми 6 червня про заклопотаність російських парламентаріїв планами вступу України в НАТО - ланки кампанії, які в очах, насамперед, росіян позиціонують нинішню нашу країну як недружню Росії держава, що стало сателітом Сполучених Штатів в їх боротьбі за світове панування, в тому числі і на просторі СНД. Тільки 10% росіян вважають Україну дружньою державою, в той час як 27% зараховують її до "ворогів Росії". Ці дані соцопитувань стали сенсацією навіть для пана Ілларіонова, який зауважив, що "це результат пропагандистської кампанії російської влади. Але якщо офіційна пропаганда дійсно виявилася настільки впливовою, то ситуація ще гірша, ніж могло здатися раніше ". "Проблема - не в системній кризі відносин між двома країнами, а у злочині проти обох народів тих політичних діячів, які розпалюють ненависть між ними", - додав радник. Втім, ряд російських експертів вважають кампанію проти нашої країни направленою не стільки зовні, скільки всередину РФ для, так би мовити, "внутрішнього споживання". Дискредитуючи в очах росіян Україну та її нинішню владу, Кремль тим самим хоче уберегти себе від посилення тих опозиційних Путіну сил, які бачать перспективи в подальшому зближенні Росії з рештою світу, більш плідній співпраці з європейськими, у тому числі євроатлантичними структурами. Дана кампанія має приціл на намічені на кінець року парламентські вибори і є одним з проектів з консолідації та мобілізації суспільства. Для Володимира Путіна важливо саме зараз не виглядати слабким лідером. А вже саміт "великої вісімки" напевно покаже, чи зможе він конвертувати накопичений антиукраїнськими і антинатовськими акціями капітал у реальні геополітичні вигоди для РФ на світовій арені і в посилення внутрішньополітичних позицій для себе особисто.

Україні не вистачає прозорості

Всі вищеописані події практично збіглися з іншим найважливішим, але залишилися непоміченим вітчизняними ЗМІ подією. 7 липня в Нью-Йорку завершилася міжнародна конференція ООН щодо запобігання незаконної торгівлі легкою стрілецькою зброєю. У цьому контексті Україна звинувачували в причетності до нелегальних постачань зброї на Балкани в період воєн, що послідували за розвалом Югославії. Тому свого часу українські арсенали стали предметом пильного вивчення ООН. Тепер Київ хотів скористатися даними форумом, щоб хоч якось уберегти себе від можливих звинувачень з боку Росії і низки інших країн в "чорній" збройової торгівлі. Заступник міністра закордонних справ Андрій Веселовський, який виступав з трибуни ООН, зазначив, що на країнах - одержувачів зброї лежить левова частка відповідальності за те, що продане цілком легально зброю потім виявляється в країнах і регіонах, яким не призначалося. Тому запропонував встановити таку систему торгівлі, при якій відповідальність за кінцевий пункт поставки зброї несе покупець. Але навряд чи один цей крок, навіть якщо він в майбутньому і буде прийнятий ООН, убезпечить нашу країну від всіх "збройових" скандалів. Адже за роки незалежності Київ зайняв провідні місця за обсягами продажів продукції свого ВПК і зброї зі складів Радянської Армії. Однак прозорість таких операцій все ще не дотягує до рівня, прийнятого в світі. Причому українські торговці зброєю приховують навіть ті угоди, якими цілком могли б пишатися і які могли б ще більше підвищити довіру до України як країни, з якою можна мати справу в цій специфічній сфері.