Російський газ, схоже, знову несанкціоновано відібрали

Так, у зв'язку з цим на початку 1999 р. голова правління ВАТ "Газпром" Р. Вяхірєв надіслав прем'єр-міністру України В. Пустовойтенко та голові ВР О. Ткаченко відповідні листи.

У посланні на ім'я спікера, зокрема, говорилося: "ВАТ" Газпром "висловлює серйозну заклопотаність станом справ, що складаються на газовому ринку України, найбільшого споживача російського газу в СНД. У 1998 р. споживачам України поставлено близько 55 млрд. куб. м газу. Свої зобов'язання по подачі газу ВАТ "Газпром" виконало в повному обсязі. У той же час протягом усього року українською стороною постійно порушувалися режими споживання. Понад договорів з газопроводів самовільно вилучено понад 5 млрд. куб. м газу. Тільки в грудні несанкціонований відбір, який до теперішнього часу юридично не оформлений, склав 2,5 млрд. куб. м. Ніяких дієвих заходів з припинення розбазарювання газу українськими керівниками не робиться, безпрецедентна практика грубого порушення договірних відносин триває.

Система газопостачання України працює в некерованому режимі стихійного вилучення українськими споживачами російського газу з транзитних газопроводів, що може призвести до серйозних політичних ускладнень у відносинах з європейськими країнами. В останні роки неодноразово змінювалася схема реалізації газу, що поставляється з Росії. У результаті цього постійно зростала заборгованість України за газ. Станом на 1.01.99 р. борг з урахуванням пені за прострочення платежів досяг астрономічної цифри в $ 1,6 млрд. У 1998 р. він збільшився більш ніж на $ 1 млрд. Оплата газу протягом року практично не здійснювалася. Прийняті у листопаді 1998 р. КМ України та Урядом РФ спільні рішення про погашення боргу України за газ у розмірі $ 1 млрд. поставками продовольства і промислових товарів не реалізуються, що свідчить про відхід України від виконання своїх зобов'язань з оплати боргів за газ. Незважаючи на численні звернення до КМ України, спільні протоколи та рішення, українська сторона ігнорує норми цивілізованої співпраці.

Повна бездіяльність КМ створює умови для руйнування інтеграційних зв'язків Росії і України на газовому ринку, веде до порушення співпраці між нашими країнами в одному з найважливіших секторів економіки. Сформована ситуація не дозволяє ВАТ "Газпром" кредитувати економіку України безкоштовними поставками газу ".

Реакція вищого керівництва країни пішла негайно, в суто українському стилі: указом Президента № 12/99 від 14.01.99 р. А. Голубченко був звільнений з посади першого віце-прем'єр-міністра у зв'язку з переходом на іншу роботу, а указом глави держави № 13/99 від 14.01.99 р. на його місце був призначений голова Запорізької облдержадміністрації В. Куратченко. Підтвердженням того, що зміна куратора ПЕК не привела до викоренення причини ганебного явища, стало те, що наприкінці 1999 р. голова уряду РФ В. Путін направив на адресу Президента Л. Кучми офіційний лист з вимогою негайно вирішити питання про розрахунки за поставлений російський газ , а також зупинити його несанкціонований відбір з експортних поставок Росії країнам Заходу, що проходять транзитом по території України.

За даними уряду РФ, в 1999 р. несанкціоновано було вилучено 2,5 млрд. куб. м газу. Частина якого незаконно реекспортувати в європейські країни (понад 1,4 млрд. куб. М до Угорщини та Польщі).

На початку нинішнього століття українсько-російські відносини в газовій сфері поступово нормалізувалися, що призвело до підписання важливих міжурядових угод, зокрема, про погашення української заборгованості за спожитий російський газ.

Тому повідомлення в російських ЗМІ про те, що ВАТ "Газпром" звинувачує Україну в зникненні з підземних сховищ газу (ПСГ) 7,8 млрд. куб. м природного газу прозвучали як грім серед ясного неба. Про серйозність даного питання свідчить те, що він був торкнуться на зустрічі президента Росії В. Путіна і голови ВР В. Литвиним в Санкт-Петербурзі.

Брифінг голови правління НАК "Нафтогаз України" О. Івченко не прояснив ситуацію. За його даними, в даний час в ПСГ України знаходиться 7,79 млрд. куб. м газу, що належить "Газпрому". Його закачали в попередні роки. Він використовувався і як неактивний, так званий "буферний" (для підтримки тиску в ПСГ і для викачування газу з трубопроводу), і як активний газ.

І все ж деякі висловлювання О. Івченко заслуговують на увагу.

По-перше, він побіжно зазначив, що в осінньо-зимовий період 2004-2005 рр.. "Газпромом" подавалися заявки на викачування газу з газосховищ, але українська сторона, тобто НАК "Нафтогаз України", не виконала їх, мотивуючи тим, що холодна зима робить технічно неможливим цей процес.

По-друге, в даний час "Нафтогаз України" розглядає варіанти повного або часткового викупу газу Україною.

"Питання про те, викрав чи його хтось, або викрав, не виникатиме. Ми просто в комерційному вигляді визначаємо, за якою ціною нам вигідно викупити, а "Газпрому" продати ", - заявив А. Івченко.

Спробуємо з'ясувати, чи був газ з ПСГ несанкціоновано відібраний чи ні.

Здавалося б, що ідентичні вихідні цифри - вимоги "Газпрому" на 7,8 млрд. куб. м газу і знаходження в ПСГ практично такого ж його кількості (про що представники НАК "Нафтогаз України" і ВАТ "Газпром" підписали відповідний протокол) говорять про абсурдність постановки питання.

Однак справа в тому, що в українських ПСГ (ємністю близько 33 млрд. куб. М) знаходиться близько 4,2 млрд. куб. м "буферного", неактивного газу, який не може бути відкачано з них технологічно. На нашу думку, Україна витратила по максимуму запаси газу в ПСГ, і залишки, до яких формально записали російський газ, не можуть бути викачані з них без загрози подальшого нормального функціонуванні сховищ. Шляхом простого вирахування знаходимо, що в даний час в ПСГ знаходиться близько 3,6 млрд. куб. м російського газу замість закачаних 7,8 млрд. куб. м.

Наші розрахунки підтверджує і угода між НАК "Нафтогаз України" і ВАТ "Газпром" про додаткові поставки в 2005 р. 5 млрд. куб. м російського газу. Сам факт його підписання, та ще в літній період, викликає подив. Адже після підписання в травні 2001 р. президентами України і Туркменістану довгострокового (на 2002-2006 рр.). Угоди про постачання в нашу країну 250 млрд. куб. м туркменського природного газу Україна з 2002 р. не робить закупівель російського газу, а отримує його в якості платиза транзит (23 млрд. куб. м в поточному році). Та й газовий баланс України, затверджений постановою КМ, не передбачає їх.

Вищенаведене красномовно свідчить, що російський газ з ПСГ було відібрано. Якщо додаткові поставки будуть оплачені з розрахунку $ 50 за 1 тис. куб. м, то ціна несанкціонованого відбору складе $ 250 млн.

Черговий обхідний газопровід

Наприкінці 90-х років минулого сторіччя Росія погрожувала побудувати газопроводи в обхід України через її неконструктивну позицію з повернення боргів за спожитий газ. На перший погляд, шкоду інтересам нашої країни могли завдати плани "Газпрому" з будівництва газопроводу-перемички між Білоруссю та Словаччиною через територію Польщі, після реалізації яких близько 30 млрд. куб. м російського газу повинні були транспортуватися в обхід території України. Однак навіть якби "Газпром" здійснив задумане, реальні втрати України були б зведені до нуля, оскільки динаміка зростання європейського газового ринку передбачає нарощування обсягу експорту російського газу. У поточному десятилітті він тільки на підставі вже підписаних контрактів повинен бути збільшений в 1,7 рази, так що мова, навпаки, може йти про максимальний задіюванні існуючої газотранспортної системи нашої держави.

Яка тривала майже два роки галас, що стосується вищевикладених планів "Газпрому", свідчила, що гучні заяви деяких представників російської сторони про майбутнє "спустіння українських труб" не що інше, як елемент свідомої пропагандистської кампанії, спрямованої на створення політичного і психологічного тиску на керівництво України з метою схилити її до проведення, зокрема, м'якої тарифної політики. Що ж до аналогічних висловлювань деяких українських експертів, то, думається, вони випливали з елементарного незнання суті питання.

Щось подібне відбувається і в даний час.

У середині 2003 р. міністр енергетики РФ І. Юсуфов і міністр енергетики Великобританії С. Тімз підписали меморандум про розвиток Північно-Європейського газопроводу (ПЄГ).

Документ визначає цілі та шляхи будівництва ПЄГ, який передбачається прокласти від Виборга (Росія) по дну Балтійського моря до Німеччини (район м. Грайфсвальд) з подальшим підключенням до газотранспортних систем Голландії, Швеції і Великобританії. Передбачувана потужність ПЄГ - 20-30 млрд. куб. м газу на рік з перспективою збільшення до 50 млрд. куб. м, передбачуваний введення в експлуатацію - 2007 р., вихід на проектну потужність - 2009 Орієнтовна вартість будівництва - близько $ 7,5 млрд. Для його фінансування передбачається створити консорціум.

Сировинною базою для ПЄГ було визначено Штокманівське родовище в Баренцевому морі. Після підписання Меморандуму деякі українські політологи заявили про будівництво Росією чергового обхідного газопроводу.

У квітні п. р. ВАТ "Газпром" і німецька компанія BASF у присутності федерального канцлера Німеччини Герхарда Шредера і президента РФ Володимира Путіна підписали меморандум про взаєморозуміння в питаннях транспорту і видобутку газу. У документі закріплені три важливих пункти. Перший - BASF (через Wintershall) і "Газпром" будуть спільно освоювати Південно-Російське родовище (Ямало-Ненецький автономний округ РФ). Причому BASF отримує 50% мінус одну акцію в підприємстві, створюваному для розробки родовища, ресурси якого оцінюють у 600 млрд. куб. м газу. Другий - ВАТ "Газпром" у свою чергу отримає активи німецької компанії в трубопровідної системі Німеччини: 50% мінус одну акцію в російсько-німецькому СП WINGAS (дочірнє підприємство "Газпрому" і Wintershall) і можливість брати участь у розподілі газу європейським споживачам. І третій - в меморандумі зафіксовано домовленість про участь компанії WINGAS в проекті створення ПЄГ. Передбачається, що WINGAS буде здійснювати з'єднання ПЄГ з німецькою мережею магістральних газопроводів.

Потужність першої черги ПЄГ складе близько 20 млрд. куб. м газу на рік, довжина - 920 км, вартість - близько EUR5 млрд. Здача газопроводу в експлуатацію запланована на 2010 р.

Після підписання меморандуму багато українські політологи і ряд ЗМІ засурмили, що з введенням його в експлуатацію Україна може втратити частину доходів від транзиту російського газу.

Відзначимо, що наявність економічної доцільності нового проекту фахівцями взагалі не проглядається.

Крім того, ВАТ "Газпром" очікують ті ж проблеми, що і при реалізації проектів "Блакитний потік" і Ямал-Західна Європа. Тоді, почавши прокладку багатомільярдних трубопроводів, "Газпром" виявив, що за їх маршрутом немає великих природних підземних сховищ газу, які необхідні для комерційно ефективного забезпечення підтримки високого тиску в трубах (по шляху проходження російського газу до Європи такі сховища існують тільки в Україні). У випадку з проектом Ямал-Західна Європа в Польщі було вирішено будувати непомірно дороге штучне сховище. Його зводила Gas de France, з якою "Газпром" був змушений ділитися прибутком. З "Блакитним потоком" виникли подібні технологічні складнощі, які призвели до подорожчання поставок газу по дну Чорного моря. "Газпром" запропонував Туреччині нові ціни, та, природно, відмовилася, внаслідок чого "мегапроект" зараз використовується на 15-20% від передбачуваної потужності. Реалізуючи проект ПЄГ, "Газпром" цілком може наступити на старі граблі. Адже ні в Швеції, ні в країнах Балтії, ні в Данії великих сховищ газу теж не існує.

У разі ж реалізації проекту Північно-Європейський газопровід не зможе зіграти значної ролі у транспортуванні російського газу через свою низьку пропускну здатність.