За що зняли Галаку? Таємниця контрабандних баксів з Іраку

Мляве тління контрабандно-валютного скандальчика, пов'язаного з вилученням у наших миротворців трьох сотень тисяч "баксів" в миколаївському аеропорту, завершилося як би грандіозною спалахом - затриманий колишній командувач українським миротворчим контингентом в Іраку генерал-майор Сергій Савченко. До однозначного висновку прийшла Генеральна прокуратура - вона кваліфікувала дії генерала як незаконне переміщення валюти через кордон.

Між часом 13 червня було не тільки оголошено про затримання генерала Савченко, але і підписаний указ Президента України № 945/2005 про звільнення від обов'язків начальника Головного управління розвідки МО України Галаки. А ось про прямий взаємозв'язок цих двох подій і хотілося б сказати пару слів.

Отже, 9 лютого цього року в м. Ель-Кут приземлився транспортний ІЛ-76, який мав забрати в України військовослужбовців українського миротворчого контингенту в Іраку, що підлягають ротації, зношені двигуни бронетехніки, особисті речі солдат і офіцерів і "вантаж-200", тіло полковника Романа Середницького, на якого згодом цинічно буде списана вся комбінація з контрабандними доларами.

Невідомо з якої причини, а швидше за все ніякої об'єктивної необхідності в цьому не було, супроводжувати тіло полковника був призначений аташе з питань оборони при посольстві України в Іраку гребляков Дем'ян Броніславович. Хоча до посольства покійний полковник відношення не мав, а служив в контингенті в Багдаді, за ініціативою, як кажуть злі язики, заступника начальника одного з управлінь ГУР МО полковника Васильченко Олександра Владленовича та за підтримки командувача однієї з окремих механізованих бригад генерал-майора Сергія Лобко, супроводжувати "вантаж-200" був призначений саме аташе. І це при тому, що ІЛ-76 прийняв на борт кілька людей, що мають безпосереднє відношення до тієї службі, до якої належав полковник Середницький. Посередником між зазначеними комбінаторами та аташе був призначений свій для Васильченко і Лобко людина - начальник розвідки тієї ж бригади Олександр Никодимович Баглик. Він то своїм авторитетом прямо перед самим зльотом літака хитрувато обвів навколо пальця і ??переконав аташе взяти з собою в дорогу маленьку таку сумочку і непріметненькую таку записочку з поміткою: Антон Васильович, номер його мобільного телефону та підпис "Від свата".

Сей загадковий Антон Васильович був настільки впливовою людиною, що повинен був пробратися через всі прикордонні та митні кордони прямо до трапу літака і перехопити у аташе злощасну сумочку. Та видно не доля. Заскочили співробітники СБУ "обшмоналі" не тільки кур'єрів генерала Савченко а й дипломатично недоторканного аташе, в сумці у якого і були знайдено 200 тисяч "зелених".

Після провалу операції моторошно розпереживалися не тільки Васильченко з розвідником Багликом, а й начальник військово-дипломатичного департаменту ГУР МО України генерал-майор Глизов Сергій Олексійович, а також заступник начальника ГУР МО хтось Лисненков, які, боже упаси, до контрабанди валюти ніякого відношення не мають , а просто корпоративно згорали від сорому за братів по зброї.

А ще кажуть, що доларові купюри, вилучені у аташе і кур'єрів генерала Савченко, були новенькі-новенькі і за випадковим збігом обставин майже що однієї серії і за номерами в порядку зростання. А вже зовсім злі язики, що порочать миротворчу місію нашого контингенту, шепочуть, що грошики ці таємно "дерибані" разом з місцевими шейхами під невсипущим контролем всюдисущої армійської розвідки, що називається "в половину". А спочатку в наш контингент "бакси" потрапляли від американців для проведення тендеру на відновлення економіки підшефних територій, але витрачання їх завбачливо-підступними "америкосам" не контролювалося, а передавалося по етапу під контроль совісті наших командирів від військової розвідки. Але це тільки так здається, що наївні американці не контролювали витрачання кожного свого цента, бо не закладено це в їхніх скупих характері. Швидше за все, таким чином навмисне розбещував певний керівний склад контингенту, в подальшому, після виведення з Іраку, приречений на отримання вельми солідних командних ключових посад в Україні. Та й вербувальний привід, погодьтеся, при вмілому і конспіративному фіксуванні розкрадань таких коштів досить неабиякий.

Ось така історія, як кажуть, передувала злощасному числу 13, яке позначає день червня цього року, коли затримали генерала Савченко і зняли з посади громадянського начальника військової розвідки всієї України Олександра Галаку. А вже підтвердиться ця байка чи ні - справа слідства, Генеральної прокуратури і совісті тих, хто цинічно намагається списати канал контрабанди валюти на покійного полковника Середницького і лише на одного вже "засвеченного" і зганьбленого генерала Савченко.

(Всі прізвища дійових осіб, крім знятого з посади А.Галакі, змінені, щоб не порушувати вимог Закону України "Про розвідувальні органи України", завбачливо протягненому з ініціативи І.Смєшка для прикриття таких ось випадків).