Єдиний Пояс замість Великої Стіни: оновлення можливостей для України в КНР

Читать на русском

Київ – Пекін – Сіань – Гуанджоу – Київ

"Єдиний Пояс": дружба для обраних

Потужний економічний розвиток Китаю впродовж останнього десятиріччя вражає. Найвищий у світі темп зростання ВВП у цей період вивів Китайську Народну Республіку на друге (після США) місце в світі за розміром економіки. І хоча цей лідерський темп сповільнюється (у 2016р. ВВП Китаю зріс на 6,5%), поки що цілком здійсненною видається суперамбіційна задача Пекіна – подвоїти розмір ВВП за одне десятиліття – до 2021р.

Такий стрімкий економічний розвиток неминуче (Мао Цзедун сказав би – діалектично) зумовлює перегляд геополітичної місії КНР. Гігантські інвестиції (як залучені, так і власні) не дають шансу традиційному ізоляціоністському сценарію розвитку. До речі, прямі іноземні інвестиції в Китай щойно побили символічну позначку в 1 трільйон юаней (що складає близько 147 млрд. дол. США). Однак – що більш важливо – КНР офіційно схвалила експансіоністську економічну політику – з поправкою на політичні пріоритети. За час лідерства Си Цзиньпіна інвестиції китайських компаній за кордон підтримуються на рівні держави, однак йдеться про інвестиції, найперше до Африки та Південно-Східної Азії, а також до тих країн, які Комуністична партія Китаю визнає за дружні. Так, на зміну концепції "Особливого поступу" приходить ідея  "Єдиного поясу – Єдиного шляху".

Глобалізація – річ невблаганна, її поступ змінює архітектуру світу. Підтвердженням, що це добре розуміють "товариші з ЦК", є відносно нещодавній вступ КНР до Світової організації торгівлі, що обійшлося Піднебесній недешево. Окрім must have на зразок вступу до СОТ,  Пекін вже не перший рік шукає друзів або хоча б партнерів, з якими можна побудувати бодай частково прогнозовані взаємини – дуже спрощено це і є змістом нової державної концепції "Єдиний пояс – єдиний шлях".

Те, що Китай уміє бути надійним другом не підлягає сумніву – як постійний член Радбезу КНР стоїть на позиції безумовної територіальної цілісності України. Варто врахувати, що, зайнявши таку чітку позицію щодо Криму та Донбасу, китайці мимоволі пішли в фарватері США (а таких співпадінь в Китаї дуже прагнуть не допускати). Прикметно, що Китай пішов на такий крок відносно Росії на фоні відвертого підлабузництва Путіна перед КНР, яке триває з часу запровадження американо-європейських санкцій проти РФ.

Повноцінно використати можливості дружби з Китаєм для України надзвичайно цінно. Пекін на різних рівнях демонструє готовність до поглиблення співпраці. Одним з прикладів цього стало запрошення делегації БПП "Солідарність" до Пекіна, Сіаня та Гуанджою 19-27 квітня цього року, у складі якої побував і автор.

Що будує КНР?

Дешева робоча сила та дешеві товари відносної якості вже давно не розглядаються Пекіном як вартісні козирі у конкуренції глобального світового капіталу. КНР робить ставку на інтелект та високі технології: технопарки в Пекіні та, особливо, у Сіані вражають своїм гігантським розмахом. Але працюють у них не лише транснаціональні компанії на зразок іноземної Sumsung, чи власне китайської Huawei, але й сотні незрівнянно дрібніших підприємств, що орієнтуються на власні ідеї та науково-технологічний прогрес (НТП).

Зрозуміло, що сотні мільйонів китайських селян все ще займаються доволі примітивним сільським господарюванням. Однак йдеться про те, на що робить основну ставку влада КНР, і успішна ставка на НТП показує, що в стратегічній перспективі роль Китаю у світі лише зростатиме. У той же час, саме аграрна галузь та пов’язана з нею переробна промисловість можуть стати "точками зістикування" України та КНР.

Відмовившись від ортодоксально-марксистської економічної доктрини, Компартія Китаю досягла розквіту ринкової економіки в промисловості. Однак на селі подібне диво навряд чи відбудеться – і через специфічно китайські масштаби села, і через непрогнозованість соціально-політичних наслідків, які виникатимуть у випадку гіпотетичної "капіталізації" аграрного ринку. Під час візиту до КНР нашій делегації було продемонстроване одне із "нових зразкових" сіл неподалік Пекіну: з двоповерховими котеджами, будинком культури, якому б позаздрили деякі українські обласні центри, фонтанами, бронзовими скульптурами і т.д. Схоже, це поселення символізує готовність китайської влади дотувати селян більше, ніж здійснювати реформи на селі.

І ще один аспект – 26 квітня 2017р. Китай урочисто спустив на воду перший авіаносець власного виробництва (на додачу до придбаного раніше в Україні недобудованого "Варяга"), цій події було приділено велику увагу в ЗМІ. Зведення корабля такого високого класу заслужено подавалось як відображення загального успіху КНР в перетворенні з країни товарів "ширпотребу" на країну передових технологій. Цей авіаносець – свідчення не лише поваги до Збройних сил в КПК, але й того факту, що Піднебесна не має наміру відмовлятись від найбільшої у світі сухопутної армії, яку, серед іншого потрібно годувати.

Чверть століття надій та розчарувань

Під час зустрічей у Міжнародному відділі ЦК КПК (дублюючий орган МЗС), з керівництвом міст та провінцій найвищої ланки, відчувалась готовність китайців до наповнення двосторонніх відносин реальним змістом. Цьогоріч Україна та Китай відзначатиме 25-річчя дипстосунків, й, окрім того, восени відбудеться ХІХ з’їзд КПК, на якому планується переобрання лідера Китаю Си Цзиньпіна. Вже самі ці події створюють гарний контекст для того, щоб нинішній рік став нарешті проривним у двосторонніх відносинах. Чому такого прориву не сталось раніше, китайці не пояснюють, але чомусь запитують про успіхи в боротьбі з корупцією в Україні, за яку в Китаї розстрілюють.

Не думаю, що є сенс переповідати тут огидні історії про "розчинення у повітрі" мільярдів китайських юаней за часів В.Януковича. Під час візиту ми не раз чули від приймаючої сторони, що з "Президентом Порошенком ми розпочинаємо співпрацю з чистого аркуша". Безумовно, дипломатичний хист Петра Порошенка за всіх обставин відіграв чи не вирішальну роль в його успішній зустрічі на Всесвітньому економічному форумі в Давосі з главою КНР Си Цзинпінь. Тепер політичну волю потрібно наповнити реальним змістом.

У квітні 2017 року посол КНР в Україні пан Ду Вей заявив про позитивну перспективу в двох вагомих питаннях українсько-китайського партнерства. Йдеться про можливість укладення зони вільної торгівлі та про запровадження безвізового режиму. Обидва питання є ключовими для входження в Україну китайських інвестицій – у китайських, знову ж таки, масштабах. Окрім того, українські товаровиробники зможуть – буквально сторицею – компенсувати збитки від припинення торгівлі з Росією. І Китай, на відміну від Росії, сам надзвичайно зацікавлений у сталому постачанні українських продуктів харчування.

… Вважаю за необхідне передати тут резюме своїх вражень від візиту до Піднебесної. Певен, що Китай, хоч і не може опиратися глобалізації, однак зберігатиме свою унікальну самобутність – включно з однопартійною системою, тотальним контролем та бюрократією. Попри взаємні симпатії наших народів, навряд чи доцільно "забувати" про наші відмінності  – від філософсько-етичних, державно-правових до геополітичних. Однак, саме відмінності, за умови взаємної поваги, й роблять дружбу людей і націй міцною та плідною. "Нехай розквітають усі квіти", – говорив Мао Цзедун, який, керуючись цим принципом, об’єднав найбільшу національну державу в світі.

Павло Тарасюк, перший заступник голови Київської міської організації партії "Блок Петра Порошенка "Солідарність"

Автор висловлює вдячність Надзвичайному та Повноважному Послу КНР в Україні пану Ду Вею за дієву особисту участь в підготовці візиту української делегації до КНР.

Приєднуйтесь до груп "Обозреватель" на Facebook і VKontakte, слідкуйте за оновленнями!

Наші блоги