Варіанти розвитку економічної ситуації в Україні
Цей матеріал готувався за кілька днів до виборів, коли ще не було відомо, ні які партії та блоки пройшли до Верховної Ради, ні, тим більше, скільки місць у парламенті матиме та чи інша політична сила. Проте, багато що було очевидно вже тоді. Ясно, наприклад, що навіть після оголошення підсумків виборів з упевненістю оголосити коаліційні розклади і, тим більше, ім'я майбутнього прем'єра буде неможливо. А в найближчі два-три місяці нас чекає непростий процес формування спочатку парламентської коаліції, а потім уряду. Але незалежно від результатів виборів і переговорів всередині нової ВР, вже зараз можна проаналізувати можливі варіанти розвитку економічної ситуації в Україні, визначити ризики і застерегти владу від деяких дій (або бездіяльності). Безумовно, думка редакції не в усьому збігається з думкою автора. Проте, головний висновок у нас однаковий, хоча і дещо несподіваний. Незважаючи на противагу провідних політичних сил і різницю в їхніх підходах до управління економікою, незалежно від складу парламентської коаліції, в осяжному майбутньому радикальних змін у вітчизняній економіці очікувати не слід. А нинішній рік і зовсім при будь-яких розкладах можна вважати втраченим.
ДЕКЛАРАЦІЇ
Очевидно, що розвиток української економіки в 2006 р. буде визначатися існуючими тенденціями, рівнем інвестицій 2005 р. і зовнішніми чинниками (ціна на імпортний газ і зовнішньоекономічна кон'юнктура на метал і хімію). У наступні роки економічна ситуація залежатиме від здатності нової влади проводити реформи і від спрямованості цих реформ.
Парламентська коаліція буде формуватися навколо одного (двох) з трьох парламентських лідерів - "Партії Регіонів", "Нашої України" і БЮТ. Чи не аналізуючи ймовірність виникнення тієї чи іншої коаліції, розглянемо подібності та відмінності економічних програм і фактичної економічної політики цих трьох сил. Як не дивно, але суттєвих відмінностей на рівні програм (декларацій) між ними майже немає:
· У регіональній політиці всі виступають за посилення ролі місцевого самоврядування та надання регіонам більших повноважень;
· У податковій політиці - за зменшення податкового навантаження і спрощення податкового адміністрування;
· У соціальній політиці - за соціальну справедливість і доведення розмірів мінімальних зарплат і пенсій до прожиткового мінімуму;
· В інвестиційній політиці - за захист прав власності і стимулювання інвестицій за допомогою всіляких пільг і преференцій (податкові та митні пільги, створення бюджетних і позабюджетних фондів для інвестицій);
· У сфері малого та середнього бізнесу - за спрощення процедур реєстрації та оподаткування, а також за доступність кредитів.
Симптоматично, що ніхто в своїх програмах не визначає приватизаційну політику. Політики обмежуються лише публічними заявами про те, що рецидив спроби повального перегляду приватизації не повториться.
РЕАЛЬНІ ДІЇ
Однак декларації часто не відповідають фактичним діям.
БЮТ декларує звільнення на п'ять років від оподаткування ПДВ імпортного обладнання, яке не виробляється в Україні. Фактично уряд Юлії Тимошенко розробив Закон, згідно з яким ПДВ став нараховуватися на все обладнання, а можливість вносити обладнання до статутного фонду підприємств без сплати цього податку була скасована.
"Наша Україна" декларує участь в ЄЕП. Фактично процес заморожений.
"Партія Регіонів" декларує більшу самостійність регіонів. Фактично в 2003-2004 рр.. частка трансфертів з держбюджету в доходах місцевих бюджетів зросла з 32,7% до 42,9%, тобто збільшилася централізація бюджетних коштів.
Важливо також відзначити, що, будучи при владі, жодна з цих політичних сил не займалася судовою реформою, без реалізації якої неможливо стабільний розвиток економіки країни.
Враховуючи таку невідповідність між деклараціями і фактичними діями, економічну політику можливих політичних коаліцій потрібно розглядати не з позиції програм, а виходячи з реальних дій у момент знаходження політичних сил при владі.
СЦЕНАРІЇ
Цікаво, але аналіз показує, що при будь-якому варіанті об'єднання радикальних змін в економічному розвитку очікувати не слід.
1. Комплексна податкова реформа в 2006 р. не відбудеться. По-перше, тому, що ні в однієї з сил немає стратегії реформування податкової системи. По-друге, тому, що прийнятий нереальний бюджет і взяті підвищені соціальні зобов'язання перед громадянами. Серйозні реформи в оподаткуванні можуть початися не раніше 2008
2. Масового переділу власності не буде. Набагато більше уваги приділятимуть "недопеределенним" "жирним шматках" держвласності. А вони ще залишилися - "Укртелеком", газотранспортна система, авіабудування, транспортна інфраструктура. Якщо в коаліції буде домінувати блок "Наша Україна", то більш ймовірний прихід іноземного інвестора, якщо "Партія Регіонів" - вітчизняного, а якщо Блок Тимошенко - швидше за все, постане питання про доцільність приватизації як такої.
3. Очікувати сплеску прямих іноземних інвестицій ні в цьому, ні в наступному році не варто, так як для іноземних інвесторів важливі не стільки складу коаліції та прізвище прем'єра, скільки здатність держави захистити їх право власності та право на дохід. Правила ж ігри у відносинах і з державою, і з судовою системою в одночас не зміняться.
Можна припустити тільки, що продовжиться прихід іноземних інвесторів в швидкозростаючий фінансовий сектор.
4. Не варто переоцінювати можливий вплив Росії на зовнішньоекономічну політику України, якщо в коаліції буде домінувати "Партія Регіонів". Україна експортує до країн ЄС на 20-25% більше товарів і послуг, ніж до Росії. Українська еліта буде просто змушена вибудовувати сприятливі економічні відносини з цими країнами.
5. Великий бізнес вже сформований. Досвід 2005 показує, що відібрати власність у нього практично неможливо ("Криворіжсталь" - виняток), можливе лише одних віддалити від впливу на урядові рішення, а інших наблизити. Наприклад, в 2005 р. свої позиції на ринку підсилили "ІСД" (Віталій Гайдук, Сергій Тарута), група "АвтоКрАЗ" (Костянтин жувати-го), ММК ім.Ілліча (Володимир Бойко), втратили - "Інтерпайп" (Віктор Пінчук ) і SCM (Рінат Ахметов).
6. Малий і середній бізнес вже адаптувався до стану перманентних виборів в країні і показав свою здатність ефективно захищати свої права. Мається на увазі скасування змін у системі оподаткування малого та середнього бізнесу, які були введені поправками до Закону про Бюджет-2005 в кінці березня 2005
В цілому, можна стверджувати, що економічний розвиток у більшій мірі залежить від самого факту виборів, а не від їх результатів. Історичний приклад - президентські вибори-2004. Скупка населенням валюти, посилення інфляційних очікувань, зменшення валютних резервів НБУ та інші негативні процеси відбувалися до виборів. Після "третього" туру українська економіка отримала сигнал "політичної визначеності" і майже повернулася до "довиборних" стан. Тут важливо зауважити, що стабілізація відбулася завдяки позитивним очікуванням, а не діям нової влади. Нинішньої виборчої кампанії не супроводжує настільки значне політичне напруження, яке спостерігалося в 2004 р. Крім того, до влади, при будь-якому розкладі, прийдуть сили, які у владі вже були.
Таким чином, незважаючи на відмінності в економічній політиці різних коаліцій, за будь-якої з них (і незалежно від особи прем'єра) в 2006 р. ми будемо спостерігати полухаотічную реакцію на виникаючі час від часу проблеми в економічній і соціальній сферах.
РИЗИКИ
Можна виділити кілька основних політичних та економічних ризиків подальшого розвитку української економіки.
1. Найбільші небезпеки для української економіки - тривала політична криза (затягування процесу формування парламентської коаліції і уряду) і формування негативних очікувань. Як показує досвід президентських виборів-2004, українська економіка, насамперед - її фінансовий сектор, здатні витримати тримісячне політичне протистояння.
2. Підвищення цін на імпортний газ з другої половини поточного року, причому на невідому величину. Очевидно, що в короткостроковій перспективі це негативно вплине на основні показники економічного розвитку країни:
· Підвищить загальний рівень цін через міжгалузеві зв'язки;
· Посилить девальваційний тиск на гривню, так як активізується попит на валюту для закупівлі імпортного газу;
· Зменшить прибутку та / або призведе до збитковості енергоємних виробництв;
· Сприятиме підвищенню рівня безробіття внаслідок можливого банкрутства підприємств.
Проте в середньостроковій перспективі подорожчання газу зробить на українську економіку оздоровчий вплив, так як відбудеться більш ефективний перерозподіл наявних ресурсів (насамперед - енергетичних) від підприємств, які знищують додану вартість, застосовуючи застарілі технології та неефективний менеджмент, до більш ефективним підприємства м.
3. Погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури на продукцію металургії та хімії - основи українського експорту.
4. Невиконання дохідної частини бюджету, так як завищений прогноз основних макроекономічних показників, на основі яких формувався бюджет 2006 р. У 2005 р. прогноз на 2005 р. переглядався шість разів, тільки в грудні - два рази (див. "Перегляд міністерством .. . "на стор.31). Прогноз на 2006 р. також недавно був підданий перегляду в бік зниження з 7% зростання ВВП до 6% - за словами прем'єра, і до 2,8% - за словами міністра економіки. Очевидно, що це не останній перегляд. Аргумент, що Бюджет-2005 був сформований на прогнозі 8,2% зростання реального ВВП, але був майже виконаний при зростанні економіки всього на 2,6%, - в 2006 р. не спрацює.
Судіть самі. Збільшення доходів бюд-жету-2005 відбулося в першу чергу за рахунок збільшення платежів від великих підприємств (НАК "Нафтогаз України", транспорт). Більше того, НАК "Нафтогаз України" використовувала залучені іноземні кредити для сплати податків до бюджету. Іншими причинами були жорсткість податкового законодавства, вилучення значної частини прибутку державних і напівдержавних підприємств. Іншими словами, зростання доходів бюджету було забезпечено екстенсивним шляхом. Причому зараз можливості екстенсивного збільшення доходів вичерпані.
ОБМЕЖЕННЯ
Усі реформи мають свою ціну. Українські політики до цього часу не були готові її платити - з різних причин. Спочатку економічне зростання забезпечували не так реформи, скільки глибина падіння вітчизняної економіки. Можливості для зростання на старій базі після кризи 1998 р. були величезними.
Але останні два роки Україна перебуває в стані перманентних виборів. Основним же обмеженням для проведення економічних реформ є неминуче короткострокове погіршення соціально-економічних показників:
· Банкрутство неефективних підприємств;
· Зростання безробіття;
· Скорочення доходів бюджету;
· Труднощі з виконанням соціальних функцій держави;
· Прискорене зростання цін внаслідок вирівнювання структури цих цін.
Саме короткострокові негативні ефекти реформ відлякують політиків від їх проведення. Існують й інші перешкоди на шляху здійснення економічних реформ:
• неефективна судова система (сприятиме перерозподілу власності). До завершення переділу власності ніхто не зацікавлений у сильній і незалежній судовій системі. Після завершення цього процесу ми будемо спостерігати прогрес у судовій реформі. Слід зауважити, що депутат з його недоторканністю може принести набагато менше шкоди, ніж довічно призначається недоторканний суддя;
• невизначеність нової політичної системи (відсутність законів про Кабмін, Президента, опозиції і т.д.);
• слабкість громадянського суспільства (відсутність ефективного, контролю над владою з боку громадян). Досвід 2005 показав, що, на жаль, громадянське суспільство в Україні перебуває в зародковому стані. Воно здатне не допустити до влади і голосувати проти, але не здатна контролювати владу та впливати на ключові рішення в економічній і соціальній політиці;
• неефективність функціонування державного апарату. Знову ж, досвід 2005 продемонстрував, що ні "старі", ні "нові" чиновники не зацікавлені в адміністративній реформі. Більш того, діюча система "проковтнула" навіть, судячи з усього, щиро вважав цю реформу необхідною Президента;
• інфляційні очікування. Довіра населення до національної валюти продовжує знижуватися: депозити у гривні в січні - березні 2006 р. залишилися на рівні початку року, а у валюті - збільшилися на 10%. Крім того, починаючи з вересня 2005 р. населення купує більше валюти, ніж продає (див. "Сальдо ..."). У лютому обсяг купівлі валюти в 2 рази перевищив обсяг продажу.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Як показує аналіз, в поточному році безвідносно до результатів парламентських виборів українську економіку чекає "близьконульових" динаміка. Інше питання, чи призведе ця стагнація до подальшого зростання або до ще більшої кризи. Метою будь-якого сформованого уряду не повинен бути високий показник ВВП або промислового виробництва вже в поточному році. І новій владі треба буде чітко заявити (а головне - усвідомити це для себе), що будь-яка справжня реформа призводить до короткострокового погіршення економічних і соціальних показників.
Не будемо рекомендувати нової влади, які заходи необхідно вживати. Більше користі принесе перелік спокус, яких слід уникати:
• субсидування цін для промислових енергоємних підприємств. Підвищення цін на енергоносії може призвести до відновлення повсюдного надання податкових пільг під виглядом стимулювання програм енергозбереження;
• відмови від підвищення цін на газ для населення;
• адміністративного втручання в ціноутворення при підвищенні цін на окремих товарних ринках;
• подальшого підвищення соціальних виплат і пенсій, не забезпечених зростанням економіки;
• перегляду підсумків приватизації;
• відмови від болючої реформи системи соціального захисту, в тому числі і пенсійної реформи;
• проведення адміністративно-територіальної реформи без чіткої концепції реформування міжбюджетних відносин.
Слід зауважити, що одна з основних відмінностей нинішніх виборів від будь-яких інших, в тому числі і від президентських виборів-2004, - це часовий інтервал до наступних виборів. Наступні вибори в Україні відбудуться лише через три з половиною роки (якщо, звичайно, раніше не трапиться розпуск парламенту. - Ред.) - найбільший безвиборних період за роки незалежності (див. "Вибори і економіка" на стор.28, 29). На перший погляд, шанси для проведення непопулярних реформ (насамперед, у системах соціального захисту та пенсійного забезпечення) і популярних, але несучих ризики для виконання бюджету, а значить, і для виконання соціальних зобов'язань бюджету перед громадянами (мова, в першу чергу, про податковій реформі), дуже хороші. Однак у зв'язку з формуванням нової політичної системи економіка в 2006 р. відійде на другий план. І якщо не почати радикальні реформи хоча б в 2007 р., ми можемо знову догодити в тривалий виборний процес, коли про серйозні реформи тільки говорять, але нічого для них не роблять.
В цілому, відсутність стратегічного бачення подальшого розвитку економіки є основною причиною невдач і минулої, і нинішньої влади в багатьох сферах економічної політики.
Віктор Скаршевський, радник Секретаря РНБОУ, голова експертної ради Центру СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
"Бізнес"