Загальна демобілізація

"Ми за мир у всьому світі", "Ні паліям війни!" - Такі гасла довгий час дзижчали постійним пропагандистським фоном в наших вухах при радянського життя. Будучи однією з найагресивніших і непередбачуваних країн світу, СРСР на словах постійно боровся проти війни. На жаль, знову настав такий час, коли доводиться займатися антивоєнної пропагандою. Тільки цього разу по-чесному:

На засіданні Ради безпеки , від якого чомусь чекали мало не оголошення третьої світової війни (до речі, ми ж не знаємо, що було сказано в закритій частині), президент Росії сказав дві важливі речі. По-перше, що прямої військової загрози суверенітету і територіальної цілісності нашої країни сьогодні немає. По-друге, що "Росія, слава богу, не входить ні в які альянси, це теж значною мірою запорука нашого суверенітету, будь-яка країна, яка в альянси входить, відразу частину свого суверенітету віддає".

Тут показово не тільки кожне сказане слово, а й контекст. Прямої військової загрози немає - а "крива" є? Сьогодні немає - а завтра можлива?

Про альянси і суверенітет найкраще пояснює приклад сім'ї. Будь-яка сім'я має на увазі, що чоловік і жінка (хоча бувають і одностатеві сім'ї) віддають один одному частину свого суверенітету. Але цілком можна жити і в усій повноті суверенітету - холостяком. І ось ще що важливо з точки зору розуміння нинішньої російської політики:

Це кримінальний злочин.

Проблема в тому, що, як ніколи сильно в пострадянський час, сьогодні територіальної цілісності та суверенітету Росії загрожує її власна політика. Настав час тотальної демобілізації з тією ментальної і почасти вже буквальною (добровольці-то воюють) війни, в яку націю роками послідовно занурювала і, нарешті, з головою занурила сама наша влада.

Всі ці розмови про "війну у порога", про "нас втягують у війну", про "ворога біля воріт" в сьогоднішній ситуації є не просто пропагандою, а й небезпечною для Росії перекрученою інтерпретацією фактів, їх можливих причин і наслідків. Нікуди нас не втягують, ми втягуємося самі. В нікому не потрібне (насамперед нам самим як нації) протистояння з усім розвиненим світом.

До моменту безкровного приєднання Криму і Севастополя різноформатних участь у військовій кампанії допомагало російської влади залишитися і відволікти увагу населення від наростаючих системних, в принципі нерозв'язних при такій політиці, економічних проблем в країні. Після тривалої кривавої історії так званих ДНР і ЛНР і особливо після загибелі пасажирського "Боїнга" військовий конфлікт на Україні скоріше заважає самозбереження російської влади, ніж сприяє.

Ця політика прямо працює на ослаблення і руйнування Росії в її нинішніх кордонах, а не на "розширення російського світу". Вона зменшує, а не збільшує можливості Росії впливати на долі людства і навіть на свою власну долю. Зокрема, тепер ми на довгі роки вперед станемо абсолютним енергетичним і в підсумку політичним заручником Китаю, якщо не повернемося в русло осмисленою і реально продуктивної зовнішньої політики.

Як же демобілізувати націю після такої ядерної сублімації усіма можливими засобами військових настроїв в суспільстві? Перш за все, Росії необхідно публічно підтримати зусилля українських властей щодо якнайшвидшої ліквідації ДНР і ЛНР і публічно ж визнати ці структури нелегітимними. І вже точно сприяти якнайшвидшому повного зникнення з політичного простору всіх цих Гиркин-Бородаєв-Болотова, як вже зникли звідти козак Бабай, народний мер Слов'янська (хтось ще пам'ятає його прізвище?) І хтось Пушілін.

Розмови про те, що нібито розігріті маси не пробачать цього нашій владі, - сильне перебільшення. Бо якщо влада буде показувати по телевізору картинки квітучого під російським керівництвом Криму, переставши взагалі згадувати про ДНР з ЛНР, наша публіка швидко забуде Україну.

А от якщо снаряди з української території продовжать регулярно залітати в Ростовську область - не забуде. Проблеми України нехай вирішує Україна: у нас своїх повно.

Відсидітися в окопах інформаційної війни, не думаючи про те, що відбувається у себе вдома, у росіян не вийде. Країні треба терміново займатися економічними реформами. Причому не стільки захищати економіку від санкцій, як каже президент, скільки створювати умови для припливу внутрішніх і зовнішніх інвестицій, повернути базові економічні свободи, прибрати руки держави з горла бізнесу. І в принципі перестати давати приводи для цих санкцій.

Реально головна загроза безпеці Росії сьогодні - економічний крах, до якого впевнено веде її нинішній мілітаристський курс.

Не можна робити ставку на нафту і газ як на наші єдині стратегічні статті експорту в найближчі десятиліття. Пора перестати марити про "Новоросії" та "російською світі в широкому сенсі". Розширювати цей російський світ можна тільки за рахунок збільшення економічної потужності тієї Росії, яку ми маємо зараз. Чи не конфронтація з Україною або Заходом, а початок конструктивного освоєння власної території і формування повноцінної економіки - ось куди держава повинна спрямовувати свої зусилля і зусилля нації, якщо дійсно любить Росію і піклується про її майбутнє.

Перетворення Росії в світову економічну державу з високим рівнем життя, миролюбної і передбачуваною зовнішньою політикою повинно стати головним напрямком мобілізації ресурсів нації. Росії потрібно повноцінний розвиток власної гігантської території, економічний контроль над якою вона втрачає, а не приєднання нових земель і не чергове в історії випадання з цивілізації. Не кажучи вже про те, що для будь-якої нормальної людини загибель ні в чому не винних людей в принципі не може бути виправдана ніякої "геополітикою".

Потрібно зробити все, щоб припинити війну. І реальну, і інформаційну, і емоційну. І не треба думати, що ми тим самим допоможемо "ворожому Заходу" або Україні. Ми допоможемо передусім самі собі. Повернемо себе в Росію.