Майдан об'єднаний: злиття чи поглинання?

Отже, два Евромайдана об'єдналися .

Про те, що Евромайдан - один, ще в понеділок на вечірньому мітингу заявив Олег Тягнибок, який викрив нову підступну тактику влади: розповідати про двох майданах - на одному погані політики, а на другому - хороші "не політики". Лідер ВО "Свобода" звично пожертвував формальною логікою, пояснивши глядачам, що відсутність політичної символіки означає відсутність політики і відмова від вимог відставки Азарова та імпічменту Януковича.

На це можна заперечити, що іноді саме відмова від вузькопартійних задач на користь завдань загальногромадянських і призводить до того результату, якого зважаючи своєї безпорадності та обмеженості не могли досягти дискредитували себе опозиційні партії. Але Тягнибок нам все одно не повірить.

Після Тягнибока теза про "єдиний майдані" звучав на європейській площі регулярно і на різні лади. Увечері у вівторок виступав "на розігріві глядачів" В'ячеслав Кириленко знову нагадав усім, що майдану не два, а один.

Тим часом, їх було два. І справа не в географії - між майданами якихось 400 метрів. Для спостерігача, чутливого до настроїв мас, це відстань здалося б не чотирма сотнями метрів хорошого асфальту, а чотирма сотнями метрів глибокої прірви, тому що "європейське віче" на Європейській же площі було заходом суто партійним. І справа не тільки в численних прапорах з партійною символікою, які забивали собою левову частку "картинки". Фізіономії трехголовой опозиції на великих екранах перед Українським домом і гримлять з динаміків мови - передбачувані та сірі, як депутатські піджаки - ось що робило майдан на Європейській площі неприйнятним для багатьох киян. І хоча зі сцени тут грали хороші музичні групи, цей захід все одно виглядало як якийсь гібрид провальною весняної акції "Вставай, Україно!" і не менш провального "юлевольного" наметового містечка біля Печерського райсуду.

Вечорами тут збиралися ті, хто готовий був кричати "Ура!" Яценюку, Тягнибоку і Кличка заради Європи, та ще ті, хто готовий був цю трійцю терпіти - знову ж заради Європи або хоча б заради коханих "Мандрів", "От вінта", "Моторолла" та "АтмАсфера". Як сказала автору зустрінута на Європейській площі знайома - переконана українська націоналістка: "Там, на Майдані Незалежності, все менше - але зате якось чесніше".

Там, на Майдані Незалежності, панувала інша атмосфера. Там людям, охочим виступити, куди простіше було дістатися до мікрофона, та й люди були куди як більш цікаві. Кияни та приїжджі, музиканти, поети, дисиденти, профспілкові ватажки, громадянські активісти, та просто "люди з вулиці" - вони говорили з учасниками майдану на їх мові, вони не намагалися звести проблему євроінтеграції до правильного голосуванню на окрузі № 223 або на президентських виборах 2015 У тих, хто "вів" безпартійний майдан, почасти вийшло відтворити в дуже урізаному варіанті атмосферу дев'ятирічної давності, з її наївною вірою в швидкі зміни і з щирим ентузіазмом мас.

Мешканці безпартійного майдану відверто кажуть: "Ми проти партій. У них - свої інтереси. А ми в 2004 р. на Майдані стояли і зараз постоїмо". Студенти твердять про те ж: "Там - партійний майдан. А ми, студенти, поза політикою. У кожного з нас є свої політичні уподобання, але тут ми не заради них, а рази спільної мети - євроінтеграції". Орієнтований на партійний актив "європейського віче" такого підходу б не зрозумів.

Ця різниця в підходах і, що важливіше - в світогляді, і призвела до комічної ситуації, коли заявила на безпартійний майдан вожді опозиції зіткнулися з відсутністю лояльності учасників. Журналіст Ольга Червакова пише у своєму акаунті на Facebook : "Щойно на сцену Вийшов віступатіТягнібок и почав віголошуваті гасла про відставкі і" пандугеть ", его освистали студенти скандуванням" без полiтики! без полiтики! ". З Яценюком Було ще гірше. ВІН даже НЕ встіг Сказати Нічого про політику, Промова два-три речення - и Вже ними втом господарів євромайдану: студентство перервалася его кричалки" Хто НЕ скаче, тієї москаль! ". Бідолашній партлідер даже НЕ второпав, Що сталося, а вокруг нього ВСІ кричали, біснуваліся, гоготали и підстрібувалі. Так ВІН и НЕ допромовляв! "

Нагадаю, ми зараз дивилися на майдани з точки зору спостерігача, чутливого до настроїв мас. А тепер давайте подивимося на ті ж майдани трохи інакше. Вожді опозиції далекі від досконалості, а їхні політтехнологи - аж ніяк не боги. Але прорахувати ситуацію і врахувати неминучий факт, що далеко не всіх прихильників євроінтеграції влаштовують такі партії і такі методи, думається, розуму вистачило і у них.

Що в цьому випадку робити? Дозволити "антипартійної групі" створити альтернативний майданчик, яка буде мобілізувати нелояльну до партій громадськість. Градус альтернативності витримувати такий, щоб два майдани не конфліктували між собою, але при цьому щоб "антипартійні" відчували себе політично комфортно і незалежно.

Чи було вимога Юлії Тимошенко прибрати партійну символіку і об'єднати майдани заплановано заздалегідь, або ж це був сюрприз для Яценюка? Невідомо. Однак у кожному разі, об'єднання майданів дало опозиції такий бонус, заради якого можна й пожертвувати партійною символікою. Все одно особи Тягнибока, Яценюка і Кличка, не кажучи вже про Іллєнко та Турчинова, набагато красномовніше будь-яких партійних прапорів - червоних, білих або синіх. А адже обличчя свої вони демонструвати не перестануть, такої домовленості не було.

Отже, замаскований партійний майдан переїхав до майдану безпартійному . Це означає, що він перенесе туди і свої партійні порядки. Партійна масовка своєю організованістю задавить напіванархічні ентузіазм "беспартійцев", і вже завтра тон на майданчику навколо монумента незалежності будуть задавати партії. Студентам же залишиться стрибати і кричати "Хто НЕ скаче, тієї москаль!" Білим панам подобаються танці тубільців ...