Двічі вкрадений завод

Верховна Рада за три дні встигла двічі заборонити уряду приватизувати "Криворіжсталь". Блага впевненість Президента Ющенка і прем'єра Єханурова, що завод все одно буде виставлений на повторний конкурс, мало що міняє. І клятвені зобов'язання глави Фонду держмайна Валентини Семенюк виконувати не партійні, а урядові рішення і таки виставити завод на продаж не гарантують благополучне закінчення конкурсу, навіть якщо він і почнеться.

По-перше, іноземні інвестори, які подали заявки на участь у конкурсі, чудово пам'ятають долю Пінчука та Ахметова, проблеми у яких виникли у зв'язку з тим, що завод спочатку був приватизований з порушенням закону. Причому формальним порушником була держава, а не олігархи. Не випадково, напевно, дев'ять з дванадцяти потенційних інвесторів вже відкликали свої заявки на участь у конкурсі. Мало що спаде на думку української влади через рік, тим більше що після парламентських виборів одні нинішні політики й чиновники залишать керівні пости, а інші втратять значну частину повноважень. По-друге, "гри" навколо заводу тривають і у виконавчій владі. Не може не насторожити потенційних інвесторів той факт, що раптово (після публічної суперечки з В.Семенюк, хто ж керує "Криворіжсталлю" і контролює фінансові потоки підприємства) був звільнений заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко. Між іншим, думки Грищенко і Семенюк не зійшлися не тільки в питанні про "Криворіжсталь", але і в процесі повернення у власність держави Нікопольського заводу феросплавів. Заступник міністра тоді наполягав на тому, що держава має всі підстави провести збори акціонерів і призначити на завод свій менеджмент, в той час як Семенюк ніяк не могла "знайти" акції підприємства на рахунках Фонду держмайна, в результаті чого менеджмент Пінчука продовжує розпоряджатися на НЗФ, незважаючи на судові рішення.

Цікавий також факт, що звільнення Грищенко, втягнувшись в черговий конфлікт з ФДМ, відбулося після зустрічі Семенюк з Ющенком. При цьому варто згадати - Семенюк звинувачували в тому, що вона і Соцпартія на регулярній основі отримують від Пінчука мільйони доларів з прибутку НЗФ за збереження цього підприємства під контролем пінчуківського менеджменту. Зараз Семенюк звинувачується в тому, що забезпечила реалізацію не менше ніж 30% продукції "Криворіжсталі" через офшорні фірми, контрольовані соціалістом нардепом М.Рудьковським, які, в свою чергу, співпрацюють з ахметовській "Leman Commodities". Характерно, що в останні місяці "Криворіжсталь" знизила прибутковість саме на 30%.

Оскільки Семенюк не вжила жодних спроб захистити свої честь і гідність у суді, виникає парадоксальна ситуація. Одного чиновника (Семенюк) тільки ледачий не звинувачує в корупції, причому наводяться конкретні факти, а звільняють іншого (Грищенко). Таким чином, отримує розвиток схема, задіяна Президентом в ході відставки Кабміну. Звинувачують у корупції оточення Ющенка, а у відставку разом з звинуваченими відправляють і уряд Тимошенко. Природно, це дає додаткові підстави підозрювати наявність у команди Ахметова-Пінчука впливових лобістів на вищому державному рівні. Причому, судячи з усього, після формального звільнення Президента від опіки Порошенка, Третьякова, Мартиненка потенціал цих лобістів не зменшився.

Фактично інвестори отримали чіткий сигнал про високу ймовірність прийняття за конкурсом про "Криворіжсталь" політично мотивованого рішення. Якщо ж виходити з виступу В.Семенюк у Верховній Раді в минулий четвер, де вона заявила, що конкурс необхідно провести тому, що "вже внесено три мільярди застави та послідують штрафні санкції" (насправді на 21 жовтня було внесено всього до 500 млн . гривень), то можна припустити, що глава ФДМ просто зацікавлена ??у зриві конкурсу, але не з вини держави, щоб не було штрафних санкцій.

Підсумовуємо. По-перше , незважаючи на формальне повернення "Криворіжсталі" у власність держави, фактично з'ясовується, що контролюють підприємство структури все тих же Ахметова і Пінчука.

По-друге , є обгрунтовані підозри про існування зв'язку між лобістами в оточенні Ющенка, Пінчуком, Ахметовим і ФДМ.

По-третє , Ахметов продемонстрував свої можливості впливу на Верховну Раду, в якій рішення про збереження "Криворіжсталі" у державній власності підтримали не тільки соціалісти і комуністи, але і Народна партія, а також Партія регіонів, ще рік тому (у прем'єрство Януковича) вважала , що "Криворіжсталь" має бути обов'язково приватизована.

По-четверте , активні дії щодо захисту інтересів Ахметова і Пінчука на "Криворіжсталі" виконавчі та законодавчі органи державної влади почали вживати після зустрічі Ющенка з олігархами. У ЗМІ негайно була скинута інформація, що Ющенко і Ахметов домовилися про припинення замахів держави на власність донецького клану і про співпрацю фракцій НСНУ та Партії регіонів у новій Верховній Раді. Глава держави нібито пообіцяв також, що Київ не втручатиметься в "донецькі" політичні інтереси у Великому Донбасі (Донецька і Луганська області) і поверне Ахметову контроль над місцевими органами влади в цих регіонах в обмін на лояльне ставлення до передвиборних інтересам НСНУ. Побічно заяви Ющенка, що він Президент всіх українців, а не тільки "помаранчевих", і про необхідність тісної співпраці держави і великого національного бізнесу, що пішли за згаданої зустріччю з олігархами, підтверджують інформацію про змову Ющенка з донецьким кланом.

Фактично намагаючись зберегти кучмівську систему управління країною, Ющенко прийняв на озброєння передвиборчі гасла Януковича і тому його союз з Ахметовим виглядає більш ніж природно. Голосування пропрезидентських фракцій (включаючи НСНУ) в парламенті проти заборони на приватизацію "Криворіжсталі" є в цій схемі не більше ніж політичним ходом, покликаним відвести підозри і продемонструвати вірність обіцянкам Майдану. Все одно їхні голоси не могли вплинути на рішення Верховної Ради.

Якщо схема збереження ахметовского контролю над заводом, формально переданим в державну власність, буде реалізована, бюджет, виконання якого експерти і так вважають практично нереальним, недорахується 15 - 25 мільярдів гривень, які інвестори можуть заплатити за "Криворіжсталь". Тобто країна недорахується тримісячного фінансування всіх без винятку бюджетних витрат. Крім того, оскільки формально завод повернутий державі, Україна ще повинна буде заплатити Ахметову і Пінчуку внесені ним понад чотири мільярди гривень плюс інвестиції в розвиток виробництва. Можна не сумніватися, що цих інвестицій олігархи нарахують на кругленьку суму.

У порівнянні з такою перспективою "гри" навколо "Криворіжсталі", початі в свій час Януковичем і Кучмою в інтересах тих же Пінчука та Ахметова, здаються дитячою забавою. Віктор Михайлович і Ринат Леонідович повинні скинутися на пам'ятник Віктору Андрійовичу, а Соціалістичну партію України поставити на вічне забезпечення.

Володимир ПАВЛЕНКО, "Свобода"