Перевірка на Майдані

Судячи з усього, ювілейні урочистості, присвячені річниці помаранчевої революції, лідери коаліції "Сила народу" відзначать на одній трибуні. Віктор Ющенко в теледіалогу зі студентами сказав про це, нехай і у своїй звичайній манері: мовляв, він запрошує на Майдан усіх, навіть опонентів, з чого можна зробити висновок, що "кіт Леопольд" знову мирить всіх "мишей", а вони, як завжди, артачатся. Втім, ще на минулому тижні глава президентського секретаріату О. Рибалю до за підсумками переговорів з керівництвом БЮТ впевнено стверджував, що угода досягнута.

Насправді, що б не говорили Віктор Андрійович і "нашоукраїнці" на публіку, Тимошенко на трибуні Майдану потрібна їм зараз більше, ніж вони їй. Після відставки уряду, корупційних скандалів, меморандуму з Януковичем, "междусобойчиков" з олігархами влади доводиться доводити, що вона все ще помаранчева, тобто революційна, ну хоча б частково. Звичайно, всю осінь Президент намагався вселити народу, що рік тому, блокуючи Кабмін, ВР, адміністрацію і Центрвиборчком, він (народ) вибирав главу держави, а не якусь політичну коаліцію, не прем'єр-міністра і т.д. Іншими словами, пропонував любити його на Майдані, а не Майдан в ньому.

З цього, втім, нічого не вийшло. Президенту таки наполегливо нагадали, що революційний вибух в країні відбувся не стільки через любов до нього, скільки від небажання далі терпіти політико-економічний режим, побудований на корупції, брехня і бюрократичному свавіллі, від масового усвідомлення того, що далі так жити не можна, що країна вимагає масштабного оновлення. Ну а привід ... Паризька голота взагалі брала Бастилію, щоб там пожерти, а незалежність США почалася з "бостонського чаювання", коли переодягнені індіанцями янкі зробили наліт на британські судна і викинули за борт 342 ящика чаю на знак протесту проти його безмитного ввезення в Північну Америку. Та й взагалі революція - це ж не торгова марка "Так!", Її дітям не передаси і не відміниш указом.

Ситуація була б іншою, якби в 2005 році нинішній владі вдалося залучити на свій бік значну частину виборців, що не голосували за Ющенка. Але поки що з цього нічого не вийшло. Більш того, жовтневі опитування громадської думки показують, що число громадян, що підтримують Президента, значно менше, ніж тих, що голосували за нього на виборах. І це через рік після обрання! Про рейтинг НСНУ і говорити не доводиться.

Ситуація для придворної партії дійсно складна. Південно-Схід "чистить" себе під Януковичем і "Регіонами", а якщо говорити відверто, під антипомаранчевими настроями.

У великих містах популярна Тимошенко, а з недавнього часу набирає очки Литвин. На селі перші скрипки грають Мороз і знову Литвин. Захід страждає від надлишку дрібних політичних груп, незадоволених угодовської політикою режиму щодо олігархів і його заграванням з Сходом. Тут знову ж сильна Юля. У таких обставинах Банковій і НСНУ нічого не залишається, як знову зайнятися "помаранчевим" електоратом (не віддавати ж його "Батиавщіш"), а також задіяти старі кучмівські моделі адміністративного тиску.

Є свій збочений символізм у тому, що саме українському студентству - нашому майбутньому - Президент перше оголосив, що лідером списку "Нашої України" він по-старому бачить свого прем'єра. Ну, дійсно, хто ж ще є в нашій країні подавцем бюджетних благ, як ні голова уряду, кого до самих виборів будуть щодня крутити по телеку? (Решта здобувачі депутатських мандатів, відповідно до закону, зможуть це робити по чайній ложці, тільки за рахунок виборчих фондів в рамках політичної реклами.) Хто ж ще всенародно відомий, щоб стати лідером "фаворита виборчих перегонів", як не Єхануров? Чесно скажу, я намагався пригадати, чим запам'ятався мені Юрій Іванович як політик з тих пір, як він перестав бути першим віце-прем'єром з питань регіональної реформи, якою так і не здійснив. Згадав тільки одне: публічна пропозиція депутата Єханурова відновити виробництво в Україні ядерної зброї. Свого часу це викликало маленький політичний скандальчик. А так ... У дні помаранчевої революції майбутній лідер "помаранчевих" особливо помічений не був. Одним словом, Президент призначив своїм політичним заступником посаду в ієрархії виконавчої влади. Але на те вона і партія влади, щоб її очолювала посаду. Як все-таки не пощастило президентському кумові Петру Порошенку! Будь він прем'єром, був би на місці Юрія Івановича. А уявляєте, як не пощастило секретарю РНБО Анатолію Кінаху?

Що стосується агітації в помаранчевих рядах, робота тут ведеться по всіх можливих напрямах. Явно для помаранчевих мас віце-прем'єр Роман Безсмертний заявив, що після парламентських виборів НСНУ ні в якому разі не збирається блокуватися з "Регіонами". У таборі Януковича, наскільки мені відомо, до цього демаршу поставилися з іронією: мовляв, свята пройдуть, а шахтарі залишаться. Активно ведеться робота і по "роз'ясненню", що і як було "насправді" рік тому. Екс-держсекретар А.3інченко позначив її як спробу "Нашої України" привласнити собі Майдан і всіляко замовчати роль інших політичних сил у перемозі помаранчевої революції. Проблема лише в тому, і це прекрасно розуміють на Банковій, що без участі Тимошенко, Турчинова, Зінченко, Томенко, Луценко Президенту не вдасться зберегти обличчя. Занадто багато хто пам'ятає, як було насправді.

До честі Тимошенко, незважаючи на не дуже чесну по відношенню до "Батьківіні" інформаційну кампанію, яку Банкова і НСНУ намагаються зараз просувати в ЗМІ, вона погодилася на цей раз піти назустріч Президенту. Зрозуміло, у неї є можливість влаштувати альтернативний Майдан, і він напевно вийшов би жвавіше і чесніше того, який в змозі влаштувати Безсмертний співтовариші. Але робити політику на "святому" Тимошенко не стала. І це правильно!

Святкування перемоги на різних "майданах" було б грандіозною спільної помилкою Ющенка і Тимошенко. Люди, які рік тому вийшли на вулиці, щоб захистити країну від кучмізму, змінити її долю, не винні в тому, що їхні лідери згодом посварилися. Хто на чиєму боці сьогодні, громадяни скажуть наприкінці березня на парламентських виборах. А зараз це не до місця і за людськими, і з політичних міркувань. Адже важко уявити кращий подарунок Януковичу, Кучмі, есдекам, всім силам реваншу до річниці президентських виборів, ніж такий.

Інша справа, що принципово в політичній конфігурації помаранчевих нічого не зміниться, і по закінченні урочистостей "дуель", як назвав відносини НСНУ і "Батьківщини" Р.Безсмертний, продовжиться. Причому чим ближче до березня, тим з більшим напруженням. Нікуди не дінешся, на парламентських виборах колишнім соратникам так чи інакше доведеться ділити "майдан", ту частину українського електорату, яка підтримала помаранчеву революцію. І такий порядок речей змушує серйозно задуматися, що буде в Україні після підрахунку голосів на парламентських виборах.

Андрій ФЕДОРОВ, " Свобода "