Новий КПК: складніше, ніж здається; гуманніше, ніж говорять

Набуття чинності Кримінального процесуального кодексу (КПК) в 2012 р. стало помітною подією в українській правовій системі. Слід підкреслити, що документ отримав схвальні оцінки міжнародних експертів. Генеральний секретар Ради Європи Т. Ягланд у виступі перед Парламентською асамблеєю Ради Європи 2 жовтня 2013 зазначив, що "продовжується успішна імплементація Кримінального процесуального кодексу, прийнятого за рекомендацією Ради Європи. Україна врахувала майже 100% наших рекомендацій". Директор директорату з прав людини Генерального директорату прав людини і верховенства права Ради Європи Х.Джакумопулос 30 жовтня 2013 заявив, що Кримінальний процесуальний кодекс України - один з кращих в Європі. Беручи до уваги масштаб змін, для остаточних висновків часу, минулого з моменту набрання чинності нового КПК, явно недостатньо. Ефективність будь-якого акта визначається не тільки досконалістю норм, а й практикою їх застосування, для зміни якої, переконаний, необхідно набагато більше часу, ніж один рік, пише ZN . Критики нового КПК поширюють тезу, що Кодекс неефективний, оскільки не спричинив суттєвого збільшення кількості виправдувальних вироків. Подібні твердження обгрунтовуються не зовсім коректними порівняннями статистичних даних, які розглядаються окремо від комплексу змін, що відбулися в кримінальному судочинстві. Інакше кажучи, використовується просте механічне порівняння статистичних показників обвинувальних і виправдувальних вироків, що не дозволяє побачити, як функціонує нова система кримінального судочинства в цілому. Робити висновок про ефективність нового КПК України, використовуючи тільки кількість виправдувальних вироків, - те ж саме, що оцінювати майстерність автора за кількістю списаних їм аркушів паперу. Саме по собі кількість виправдувальних вироків не є якоюсь окремою метою кримінального провадження. Цей показник - лише один з індикаторів оцінки гуманності кримінального провадження та рівня об'єктивності дій державних органів. Існує цілий ряд інших індикаторів, що дозволяють робити висновки про гуманність, ефективності та справедливості кримінального провадження, забезпеченні дотримання балансу інтересів окремого громадянина і суспільства в цілому. До них можна віднести, зокрема, кількість осіб, які утримуються під вартою в очікуванні вироку; активність застосування запобіжних заходів, не пов'язаних з утриманням під вартою; кількість випадків втручання в приватне життя громадян (затримання, обшуки, виклики громадян до правоохоронних органів, негласні слідчі дії тощо); терміни розслідування і судового розгляду; число потерпілих, права яких були відновлені в результаті кримінального провадження, і т.д. Аналіз відповідних статистичних показників демонструє позитивні результати дії нового Кодексу. Для прикладу: - кількість осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах у зв'язку з обранням запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, зменшилася майже наполовину; - широко застосовується домашній арешт (12% від усіх обраних запобіжних заходів). В умовах дії положень старого Кодексу абсолютна більшість осіб, які перебувають зараз під домашнім арештом, містилися б під вартою в слідчих ізоляторах; - істотно зменшилася кількість випадків втручання в приватне життя громадян шляхом проведення обшуків, вилучення документів, "прослуховувань" та інших негласних слідчих дій; - наближається до 15% частка виробництв, що завершуються угодою, тобто в умовах, які всі сторони виробництва вважають відповідають їх інтересам. Повертаючись безпосередньо до питання виправдувальних вироків, слід звернути увагу на позитивну статистику їх збільшення. Так, у першому півріччі 2013 частка виправдувальних вироків, у порівнянні з першим півріччям 2012, зросла більш ніж у чотири рази. Крім того, проаналізувавши динаміку зростання чисельності виправдувальних вироків після набрання чинності нового Кодексу, можна побачити ще один цікавий факт : за останні три місяці було винесено понад 60% виправдувальних від загальної кількості вироків, винесених за час дії нового Кодексу. Інакше кажучи, тенденція зростання кількості виправдувальних вироків істотно посилюється, що дає підстави сподіватися на подальше значне збільшення їх числа. Переконаний, що простежувати динаміку зміни кількості виправдувальних вироків за новим КПК, приймаючи до уваги тільки їх просте співвідношення з кількістю виправдувальних вироків під час дії старого Кодексу, - категорично неправильно. Сукупність факторів, що впливають після прийняття нового КПК на кількість виправдувальних вироків і їх частку від всіх прийнятих, вимагає більш складного і комплексного аналізу. Наведу лише кілька таких факторів. 1. Відмова від процедури повернення кримінальної справи на додаткове розслідування. Можливість направити справу для проведення додаткового розслідування, яку давав КПК 1960 р., дозволяла суду необмежену кількість разів повертати кримінальну справу прокурору для організації додаткового розслідування, що в умовах недостатності доказів провини підсудного часто використовувалося як альтернатива виправдувального вироку. Слідчий, направляючи справу з сумнівними доказами в суд, фактично нічим не ризикував, оскільки у разі "негативного" для сторони обвинувачення розвитку подій він просто отримував справу назад для ще однієї, чергової спроби зібрати докази провини. Ліквідація такої зручної для правоохоронних органів і разом з тим абсолютно несумісною з європейськими стандартами процедури значно підвищила вимоги до якості проведення досудового розслідування. Тепер після отримання судом обвинувального акта справа не може бути повернуто для проведення додаткових слідчих дій і має завершитися кінцевим рішенням суду. Істотно звузили можливості слідчого і прокурора сумнівним шляхом збирати докази і направляти до суду справи зі слабкою позицією і положення нового Кодексу, спрямовані на посилення можливостей сторони захисту. Норми Кодексу, що обмежують випадки взяття підозрюваних під варту, розширюють права адвокатів, вводять можливості для сторони захисту самостійно проводити експертизи та ініціювати проведення слідчих та інших процесуальних дій безпосередньо перед судом, розширюють судовий контроль - в комплексі дозволяють зробити захист більш ефективною і, відповідно, підвищують вимоги до рівня професіоналізму правоохоронних органів у ході розслідування. Внаслідок таких нововведень правоохоронці стали більш виваженими підходити до прийняття рішення про направлення справи на розгляд суду, а практика направлення кримінальних справ з сумнівними доказами перестала існувати, оскільки втратила сенс через неминучості завершення таких дій виправданням особи . Зазначені зміни підтверджуються аналізом кількості осіб, засуджених судом: у першому півріччі 2012 р. були засуджені 90743 чол., а в першому півріччі 2013 р. - вже 70 078 чол., тобто на 20 665 чол., або 23%, менше. Цей важливий і досить істотний показник свідчить, що кримінальне переслідування значної кількості осіб, які в майбутньому повинні були бути виправдані судом, було припинено ще на стадії досудового розслідування. Інакше кажучи, потенційні "виправдані" поповнили категорію осіб, які навіть не були звинувачені у вчиненні злочину. Звичайно, однозначно стверджувати, що із зазначених понад 20 тис. всі особи були б виправдані, - не можна, проте навіть невелика частка цієї кількості осіб могла б представляти собою сотні або навіть тисячі виправдувальних вироків. Переконаний, що для громадянина такий результат, як припинення кримінального переслідування на досудовій стадії, більш прийнятний ніж виправдання судом, оскільки менше впливає на його життя і не вимагає тимчасових, матеріальних і моральних витрат. 2. Скасування процедури "приватного обвинувачення". У контексті аналізу цього фактора слід зазначити, що багато виправдувальні вироки, які виносилися згідно з правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р., припадали саме на цей вид виробництва. Так, в 2012 р. їх частка дорівнювала 40% (!) Від усіх винесених виправдувальних вироків. Необхідно нагадати, що "приватне звинувачення" передбачало звернення потерпілого з скаргою не в правоохоронні органи, а безпосередньо до суду, який розглядав кримінальну справу без проведення досудового розслідування. Як правило, предметом таких виробництв були звинувачення у самоправності, нанесенні легких тілесних ушкоджень та інші схожі випадки, досить часто балансували на межі кримінальної та інших видів правопорушень, які не мають нічого спільного зі злочинами (наприклад, побутові сварки, непорозуміння між сусідами і т.п .). Після набрання чинності КПК 2012 такі дії підлягають обов'язковому досудовому розслідування і, як правило, завершуються угодою про примирення або ж просто не доходять до судової стадії, оскільки провадження щодо них закриваються ще в ході розслідування, з огляду на часті випадки відсутності події злочину, а також об'єктивну складність встановлення достатніх доказів для складання обвинувального акта в умовах зустрічних звинувачень. Таким чином, у зв'язку з відміною інституту "приватного обвинувачення" загальна кількість виправдувальних вироків мало б зменшитися за рахунок виключення виправдувальних вироків в таких категоріях справ. Однак, як вже зазначалося вище, загальна кількість виправдувальних вироків зросла, і тенденція зростання зберігається. Це може свідчити про те, що виправдувальні вироки у справах "приватного обвинувачення" були заміщені в статистиці виправдувальними вироками вже відносно звинувачень в серйозних кримінальних правопорушення. Отже, замість виправдувальних вироків в кримінальних справах відносно незначних злочинів, що складали 40% від усіх виправдувальних вироків, після прийняття нового КПК України ми отримали такі вироки відносно більш складних злочинів. Це свідчить про поступову перебудову правозастосовчої практики, де виправдувальний вирок розглядається як "надзвичайне явище" в роботі правоохоронних органів і суду. 3. Введення в кримінальному судочинстві можливості укладення угод між підозрюваним і потерпілим або прокурором. Цей фактор теж відіграє важливу роль, оскільки безпосередньо впливає на результати порівняння кількості виправдувальних і обвинувальних вироків. Критики помилково не враховують швидкість прийняття різних типів судових рішень. Так, завдяки впровадженню інституту угод у кримінальному провадженні майже 15% виробництв завершені угодами. Подібне справи розслідуються і розглядаються в стислі терміни: іноді з моменту вчинення злочину до моменту прийняття вироку про затвердження угоди проходить 10 днів, при цьому позитивний результат отримують все: потерпілий - шляхом швидкого відновлення своїх прав (відшкодування збитку, моральна сатисфакція), обвинувачений - шляхом швидкого розгляду і заздалегідь узгодженого ним покарання, держава - шляхом економії трудових і матеріальних ресурсів. Разом з тим, такі угоди затверджуються обвинувальними вироками, що поповнюють, відповідно, статистику засуджених осіб. Виробництва ж, що завершуються виправдувальними вироками, - навпаки, тривають місяцями, оскільки багато часу йде на збір доказів слідчим, змагальний процес з допитом всіх свідків і дослідженням всіх доказів у суді, процедурами оскарження і т.д. Отже, показник кількості обвинувальних вироків зростає значно швидше, ніж виправдувальних, що в умовах аналізу невеликого відрізка часу функціонування нового КПК України прямо впливає на співвідношення між цими видами вироків, причому, зрозуміло, не на користь виправдувальних. Таким чином, стає очевидною неможливість використання буквального порівняння чисел або відсотків з метою точного визначення тенденцій зростання кількості виправдувальних вироків після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України. Формула, що дозволяє визначити тенденції кримінального судочинства в питанні виправдання (а точніше - неосуду) невинних осіб за старою та новою процедурам - набагато складніше, ніж просте механічне зіставлення чисел. Така формула повинна передбачати порівняння, з одного боку, кількості виправдувальних вироків, прийнятих згідно КПК 1960 р., а з іншого - сукупності таких показників, як кількість виправдувальних вироків за новим Кодексом, кількість незасуджених осіб, відмінність між термінами, необхідними для винесення виправдувальних і обвинувальних вироків. Підсумовуючи, вважаю, що подальша імплементація норм КПК України сприятиме не тільки збільшенню виправданих осіб, а й підвищенню рівня загальної справедливості і гуманності кримінального провадження. Досягнуті результати застосування його положень однозначно свідчать про рух у правильному напрямку. Андрій ПОЙДА, "Дзеркало Тижня"