18 вересня • оновлено в 10:51
Блоги Світ

/ Блоги - Політика

Мінська колія веде не в той бік

33.4т Читати матеріал російською

"Не можу повірити, що формула миру і процвітання для України може бути написана на папірці, під яким стоять підписи двох кремлівських найманців – російського посла і Кучми", – саме з цих слів починався перший у моїй особистій фейсбучній історії пост, що з'явився в лютому 2015 -го після ганебної змови в Мінську.

На п'ятий рік "врегулювання збройного конфлікту на сході України" під акомпанемент безвідповідального європейського словоблудства продовжують гинути люди, все частіше на вулицях наших міст зустрічаються скалічені солдати, як і раніше поневіряються по всій країні вимушені переселенці, на окупованих територіях живуть в постійному стресі мільйони заручників агресора.

Коли-небудь студентам на лекціях з міжнародного права "Мінські угоди", продиктовані Путіним і ретельно законспектовані Порошенком під наглядом Меркель і Олланда, наводитимуть в якості безальтернативного еталону цинізму.

В нашій історії ця змова залишиться прикладом того, як малодушний "лідер країни" спробував забути про Крим і погодився на євро-ідею умиротворення агресора за рахунок України, за рахунок нашої території та нашої незалежності.

Зараз на дипломатичному фронті назріває черговий "котел" – злегка змінений склад сановних євро-миротворців намагається нав'язати зрадницький мінський сценарій новому президенту нашої країни. Розповідями про безальтернативність "Мінська" і небезпеку скасування санкцій, у разі відмови від нього, Путін і його/наші європейські партнери безсоромно шантажують Україну.

Кучма в якості нового-старого представника України активно намагається здійснити в Мінську "великий прорив" – зняти економічну блокаду Донбасу в обмін на повернення власникам, читай українським олігархам, контролю над їхніми активами на окупованих територіях. Йому вторить представник Кремля Борис Гризлов: "У цьому питанні Донецьк і Луганськ запропонували конкретні ініціативи. Сподіваємося, що прямий діалог Донецька, Луганська і Києва дозволить знайти взаємоприйнятні рішення в межах роботи економічної підгрупи".

Ініціативи Кучми повністю вписуються в путінську концепцію "врегулювання внутрішнього конфлікту в Україні" і дозволяють агресору істотно заощадити на утриманні окупованого Донбасу, а вивільнені ресурси спрямувати на продовження війни. За цими ідеями не проглядається навіть натяку на стратегію відновлення миру і територіальної цілісності нашої країни.

Саме тому важливо на старті озброїти президента країни чітким розумінням наслідків реалізації всіх складових "мінської формули" і додатків до неї, озвучених Кучмою.

Перша з них – амністія.

У пункті 5 незаконно підписаного в Мінську документу зазначено: "Забезпечити помилування та амністію шляхом прийняття закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України".

Результатом такого кроку, за задумом Кремля, стане не лише звільнення від кримінальної відповідальності тих, хто вбивав і катував, а й "перемішування" злочинців з мільйонами мешканців Донбасу, які є беззахисними жертвами окупації.

Розрахунок агресора на те, що після такої амністії країну розділить не лінія фронту, а тріщина ненависті до кожного "донецького" без розбору.

Друга складова підривного плану Кремля (п.п. 9 і 11) – проведення під диктовку держави-агресора конституційної реформи і прийняття Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", що передбачає фактичну федералізацію країни з договірним входженням ОРДЛО до складу України, правом місцевої влади призначати прокурорів і суддів, а також можливістю створювати "загони народної міліції". Іншими словами, йдеться про легалізацію в правоохоронній та судовій системі осіб, які скоювали в період окупації тяжкі злочини і були амністовані відповідно до "мінських домовленостей".

Третя складова, покликана покінчити з українською незалежністю (п.п. 4, 9, 10 і 12), – проведення місцевих виборів до передачі Україні контролю над власним кордоном і до виведення іноземних збройних формувань, військової техніки та найманців. Іншими словами, йдеться про "вибори" під контролем окупантів, покликані легалізувати колаборантів в місцевих органах влади, наділених небувалими повноваженнями.

І ані слова про Крим і про компенсацію шкоди, заподіяної агресором українським громадянам, українському бізнесу та українській державі!

По суті, нав'язана нам "безальтернативність" Мінська стала головним досягненням Путіна у війні проти України. Ціна цієї багаторічної "безальтернативності" – тисячі загиблих, десятки тисяч поранених і скалічених, мільйони біженців і заручників окупантів.

Нескінченними розмовами про необхідність виконання "мінських угод" українська влада і наші західні партнери маскують відсутність реальної стратегії деокупації та реінтеграції Криму та Донбасу і зусиль з її розробки.

Насправді, очевидно, що "мінський формат" є лише безвідповідальною проекцією "нормандського формату", спотвореної путінською ідеєю участі кремлівських маріонеток в прямих переговорах з Україною.

Для того щоб знайти вихід з глухого кута, в який завела "мінська колія", необхідно визнати, що ані "мінський", ані "нормандський" формат не мають енергетики, достатньої для завершення російської агресії без територіальних і політичних поступок з боку України.

Формулу миру для України треба шукати в площині реалізації Будапештських гарантій, оскільки лише в цьому унікальному для нашої країни форматі нам хтось щось винен.

Що ж стосується "Мінська", то списати його вже неможливо. Широко розрекламований, але фактично не працездатний формат необхідно докорінно змінити, як за складом учасників, так і з точки зору порядку денного.

Очевидно, що після примусу агресора до миру і повного повернення наших територій, настане непростий етап їх реінтеграції. Від того, наскільки успішно він пройде, залежить спокій на Європейському континенті. Крім того, ми розраховуємо на реалізацію обіцянок наших європейських партнерів в питанні післявоєнного відродження країни.

Саме тому в стратегії, запропонованій командою політичної партії та правозахисного руху СИЛА ПРАВА, "нормандсько-мінському" формату відводиться роль важливого переговорного майданчика для міжнародної експертизи українського плану реінтеграції Криму та Донбасу.

Такий підхід, поряд з докорінною зміною цілей переговорів, вимагає участі в них офіційних осіб держав Нормандської групи. При цьому статус Російської Федерації, як держави-агресора, повинен обмежувати її можливості обговоренням графіка, а не умов виходу з Криму і Донбасу. Участь представників окупаційних адміністрацій виключено зовсім. Будь-яка слабина української позиції в цьому питанні – прямий шлях до повномасштабної поразки у війні за незалежність України.

Деокупація і реінтеграція тимчасово окупованих територій України – паралельні взаємопов'язані процеси, якими необхідно займатися вже сьогодні.

Команда СИЛИ ПРАВА в якості альтернативи неприйнятної "мінської формули" запропонувала український план реінтеграції Криму та Донбасу, в основу якого покладено два законопроекти.

Перший – проект Закону України "Про відповідальність", який регулює відповідальність громадян України за злочини, вчинені на окупованих територіях в інтересах агресора. Він опублікований і вже протягом кількох місяців проходить громадське обговорення і правову експертизу.

У Криму та на окупованих територіях Донбасу мешкають мільйони наших співгромадян, абсолютна більшість з яких не скоювали жодних злочинів проти своєї країни. Вони – жертви збройної агресії та окупації. Цей закон дає кожному з них чіткий сигнал – ви нам не вороги.

Основне завдання цього закону – зруйнувати стіну страху, нерозуміння і ненависті, яку Кремль наполегливо зводить між вільною і окупованими територіями нашої країни.

Водночас пропонується встановити спеціальну систему покарання за злочини проти своєї країни, вчинені на окупованих територіях, і привести тяжкість покарання у відповідність до тяжкості злочину.

Другий підготовлений законопроект – "Про перехідний період" – покликаний відповісти на численні запитання щодо того, як, ким і в які терміни на територіях, що звільняються, відновлюватиметься українська влада і порушені права наших громадян.

Головне завдання перехідного періоду – вивести мільйони людей зі стану стресу, забезпечити безпечне повноцінне життя, дати роботу, повернути впевненість у майбутньому.

В сумі запропоновані законопроекти дають повне уявлення про правила, за якими ми, всі разом, збираємося налагоджувати мирне життя на звільнених територіях.

План дій в Мінську, так само, як і план українського наступу в Будапештському форматі, підготовлені командою СИЛИ ПРАВА для нашої країни, є невід'ємними складовими Стратегії перемоги.

Продовження ж безглуздих маневрів в "мінській колії", що прорита Путіним, – прямий шлях до історичної поразки в боротьбі за незалежність України.

Підпишись на Telegram-канал і подивись, що відбудеться далі!

Читайте всі новини по темі "мінські домовленості" на сайті "OBOZREVATEL".

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

27
Коментарі
43
61
Смішно
76
Цікаво
41
Сумно
14
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані
Кокорин Виктор
Кокорин Виктор
Свидомьё похоже к вечеру забывает что утром делали. Забыли кто запросил мира после котлов и подписание соглашения о перемирии? Это был Порошенко. Он обосравшись за свою задницу быстро подписал Минские соглашения, а когда ЛДНР прекратили бить ВСУшников и успокоилась бойня быстро их забыл. Но потом всё переврав в обратную сторону начал эти соглашения бойкотировать, что с успехом четыре года и делал.
Показати коментар повністю
Савченко Тамила
Савченко Тамила
Кокорин Виктор, а зачем убивать украинцев? Братья, ведь.
Показати коментар повністю
Odessa Dmitri
Odessa Dmitri
Автор знает чем фантазии отличаются от целей?
Показати коментар повністю
Малиновская Татьяна
Малиновская Татьяна
Не мешало бы вспомнить украинушки свое историю гетманов разных, их схватки и предательства. На роду украинушки записано быть ВСЕГДА под кем-то, потому как свою государственность создать никогда не удавалось - пыжились года на 3-5 и опять в стойло. Вот и теперь попали, правда в англосакское, там пощады не ждите.
Показати коментар повністю

Блоги / думки

ads pixel