Привид референдуму

Привид референдуму розбурхує уми. Фізично ніякого референдуму поки немає, але є ідея, яка поступово стає матеріальною силою, охоплюючи маси. В авангарді охоплених мас - Центрвиборчком, який вже взявся штампувати постанови про зразки печаток та про порядок закупівель для підготовки і проведення всеукраїнського референдуму. Опозиція в особі нардепа Ар'єва тут же підняла шум: "Банда всерйоз почала підготовку до повної узурпації: ЦВК вже видає постанови про підготовку до референдуму, ще навіть до створення ініціативної групи. Бульдозер може зупинити тільки вулиця!"

Те, що Ар'єв прилюдно займається алармизм, залишимо на його совісті - зрештою, час не військове, покарання за розповсюдження панічних чуток не передбачено. Відзначимо тільки, що всі постанови ЦВК по референдуму - а їх там всього сім - прийняті строго на виконання Закону про референдум і зовсім не мають на увазі будь-яких заходів з безпосередньої підготовки конкретного референдуму. Мова там йде про типові нормах і положеннях, що стосуються будь-якого всеукраїнського референдуму в принципі, без прив'язки до дати та строками. І якби ЦВК не прийняла такі постанови, це означало б, що вона не виконує своїх прямих обов'язків.

Ось якби ЦВК зайнялася вже формуванням окружних комісій, встановила терміни, виділила фінансування і розмістила в поліграфкомбінаті замовлення на друк бюлетенів, тоді Ар'єв мав би всі підстави бити на сполох, хоча простіше було б звернутися до суду на незаконні дії Центрвиборчкому.

Тепер про питання, які ніби як повинні бути винесені на суд народу. Це, як повідомляли неодноразово представники опозиції, вибори президента в один тур, скасування депутатської недоторканності, мажоритарні вибори до парламенту, зміна форми парламенту на двопалатну і скорочення кількості депутатів.

Ще люблять в тому ж контексті згадати вибори президента в парламенті - але це марно. Покажіть таку країну, в якій обраний депутатами президент мав би достатньо повноважень для того, щоб впливати на політику держави! Президент, обраний парламентом, годиться тільки для малювання підписи на міждержавних угодах після їх ратифікації парламентом.

А тепер подумайте, чи потрібно це Януковичу? Зрозуміло, немає. Як не потрібні йому і новації державного устрою начебто обраного парламентом президента з суперповноваженнями. За таке можна загриміти в узурпатори не тільки в очах опозиції, думка якої президенту явно не цікаво, а й в очах Європи та США. Причому загриміти можна голосніше, ніж гримлять зараз Путін, Лукашенко і покійний Чавес. А це означає санкції, пресинг, списки "а ля Магніцький" та інші принади.

Тому - не треба нас, маленьких, лякати - ніхто Януковича в парламенті обирати не збирається. Якщо, як побоюється опозиція, адмінресурс у стані сфальсифікувати результати всенародного референдуму, то й результати всенародних президентських виборів адмінресурс теж зуміє підкоригувати, і немає чого затівати сумнівну гру з парламентською республікою.

Чим погано скорочення кількості депутатів? Зрозуміло, чим це погано для бажаючих стати депутатами - конкурс на місце виросте, а кількість місць скоротиться. В іншому для всіх нас мало що зміниться. Зате маси охоче проголосують за скорочення, в надії, що доведеться годувати менше дармоїдів. Те, що при будь-якій реформі влади кількість дармоїдів і їх апетити лише зростають, як завжди, пройде повз масової свідомості.

Недоторканність депутатів - досить дивна штука. Протягом багатьох скликань ми чуємо від одних і тих же політиків то заяви про необхідність зняття недоторканності, то побоювання, що, позбувшись недоторканності, вони відразу стануть жертвами репресій влади. До речі, безсумнівно, що цю ініціативу народ підтримає - просто з прагнення до рівності і справедливості: чому, якщо ти не депутат, то тебе можна репресувати, а якщо депутат - то не можна!?

Зміна системи виборів на мажоритарну також навряд чи викличе сильне відторгнення в масах. Українці вже наїлися всіх систем - і мажоритарної (у 1994), і змішаною (в 1998, 2002 і 2012), і пропорційної (в 2006 і 2007). Результати кожного разу не радували виборця, зате при мажоритарці кандидати хоча б змагалися в асфальтування доріг та встановлення спортмайданчиків. У всякому разі, введення мажоритарки спрощує сам процес виборів і зменшує кількість заповнюваних бюлетенів, і виборець може підтримати цю ідею просто з технічних міркувань.

Так що по цих трьох пунктах адмінресурсу не доведеться особливо напружуватися - народ все зробить сам. А от необхідність введення двопалатного парламенту доведеться чимось обгрунтовувати. Чимось вигідним для мас. Але які вигоди людям несе це нововведення - неясно. А якщо врахувати, що наявність верхньої палати найчастіше відбиває федеративний устрій держави, то це може стати додатковим аргументом проти.

Ну і, нарешті, самий сумнівний пункт - вибори президента в один тур - можна висувати виключно орієнтуючись на лінь виборця, який не хоче йти до урн два рази на місяць.

Але експерти поки не заглядають так далеко - вони обережно ставляться до самої ідеї референдуму.

Кость Бондаренко

Якщо референдум відбудеться, то він буде стосуватися саме основ парламентаризму в Україні в першу чергу. У 2000 р. вже був референдум за народною ініціативою. Тоді на нього виносилися питання парламентського життя. Думаю, що і зараз ці питання будуть повторені, можливо, буде винесено питання, на якій основі можуть проходити вибори і так далі. На референдум може бути винесено маса питань, крім, очевидно, питання довіри-недовіри влади.

Звичайно, очікувати надмірно високої явки - 80-90% не варто. Але в той же час не варто недооцінювати громадян України. Якщо явка буде 51%, то вже можна вважати, що референдум відбувся.

А імплементація, згідно з новим законом про референдум, настає автоматично, голосування в Раді не потрібно.

Говорити це буде про те, що у нас змінюється законодавство, і Рада, прислухавшись до думку громадян, зобов'язана буде прийняти законодавчі акти, які регулюватимуть ті чи інші дії, прийняті на референдумі.

Віталій Бала

Провести референдум, з моєї точки зору, - непросте завдання. По-перше, повинна бути вибудувана чітко організаційна структура; по-друге, ми поки не знаємо, які питання будуть винесені. Ми чули про недоторканність, про зменшення кількості депутатів, про вибори на мажоритарній основі. На сьогоднішній день є трохи більше 50%, що він буде проведений. Якщо ж після розблокування парламенту в ньому будуть прийматися рішення, скажімо, з пенсійної реформи або з виборів в Києві, то це зменшить вірогідність проведення референдуму до 40%.

Я вважаю, що всі ці заяви про нього - більше елемент залякування або спроби чинити тиск з боку влади. Мені взагалі важко уявити, що його можуть вирішити провести до саміту у Вільнюсі, адже тоді до нього буде залучено дуже велика увага.

Думаю, що, швидше за все, на самому верху зараз зважуються всі "за" і "проти".

Крім того, не варто забувати про те, що опозиція може захотіти піти на випередження і під цей референдум провести свій референдум, мобілізуючи свої сили. І якщо ці референдуми будуть істотно відрізнятися, то це буде черговим витком протистояння між владою та опозицією. І поки вони не можуть визначити, хто з них вийде переможцем.

Олександр Палій

Очевидно, референдум буде проведений для того, щоб знищити будь-які вогнища потенційного опору у вигляді парламенту. Для того щоб далі узурпувати владу, зробити всіх залежними від кримінальних переслідувань і так далі. Я думаю, що будуть також питання про зняття недоторканності і про вибори на мажоритарній основі. На тій основі, де у влади є можливість маніпуляції.

Явка може бути різна: якщо опозиція бойкотуватиме, то буде низька явка, а якщо візьме участь - то вище. Але закон про референдум так написаний, що, скільки б не прийшло, все одно достатньо. У багатьох країнах треба враховувати думку всіх громадян, а у нас - ні.

Але не думаю, що навіть якщо референдум проведуть, результат буде приємний для влади. Ну, проведе вона його і що? Все одно Конституція забороняє вносити зміни в обхід парламенту, тобто це будуть сумнівні за легітимності рішення, які нічого не означатимуть. Прийме КСУ рішення про те, що можна змінювати рішення якимось іншим способом - влада тоді назвуть узурпатором, а потім, як говорив Остап Бендер, почнуть бити.