Тихий жах Віктора Мусіяки
Віктор Лаврентійович, Як ви оцінюєте ситуацію з реалізацією політреформи? В.М.: Якщо б навколо неї нічого не відбувалося - ідея референдуму, пропозиції щось переглянути і т.д., а все йшло свої чередом, як це передбачено законом про ведення в дію змін до Конституції, то просто має пройти час. Восени явно нічого не буде. По-перше, немає рішення Конституційного Суду. З різних причин, але його немає. Але тоді реформа автоматично вступає в дію з першого січня. Повторю, якщо її не чіпатимуть, якщо не буде відповідного рішення Конституційного Суду, то з 1 січня 2006 реформа входить в дію і тоді по суті, її механізми починають діяти з моменту обрання нового парламенту. Тоді питань немає. Але якщо якесь ворушіння почнеться, то ми будемо зберігати статус-кво, якщо раптом понад сподівання Конституційний Суд винесе рішення про неконституційність цього акта. Хоча я вважаю, що для визнання всього акта неконституційним підстав немає. Якісь фрагменти може бути. У мене самого є підозри, що дехто за що можна зачепитися. Але це якраз ті фрагменти, які я і сам не сприймаю. Скажімо, імперативний мандат. Хоча Конституційний Суд і сказав, що це положення конституційне. Але оскільки туди вносилися зміни в процесі голосування, ці фрагменти можна вважати такими, що суперечать Конституції. І якраз, вивалиться, скажімо, то зміна, яка вносить конституційне положення про імперативний мандат. Це нормально.
Те ж і з приводу загального нагляду прокуратури. Хоча я не вважаю його якимось одіозним, незважаючи на те, що багато хто на ньому заробляють політичні дивіденди. Там все набагато простіше. Я про це, до речі, говорив Ханне Северінсен, коли вона була в Києві. Я сказав, що нічого немає страшного в тому, навіть якщо це положення про загальний нагляд збережеться. По-перше, на відміну від первісно запропонованої, зараз абсолютно інша формулювання. Нагляд за дотриманням прав людини передали уповноваженому з прав людини, а за додержанням законів органам влади та місцевого самоврядування, тобто не в цілому, загалом, за всім. При цьому всі забувають, що є ще й перехідні положення Конституції 1996 року, де сказано, що коли будуть створені окремі органи, створено законодавство і окремі органи за дотриманням законодавства в країні, то з цього моменту загальний нагляд у прокуратури пропадає. Значить, потрібно просто виконати положення перехідних положень.
Правда, ми допустили одну помилку - не вказали конкретні терміни. Як це було із судовою реформою, де було вказано термін п'ять років. І за два дні до його закінчення довелося приймати закони. Так що, погано, чи добре чи, але процес пішов. А тут не термін не вказали і весь цей час нічого не робиться. Ну, це наша ментальність така.
У чому негатив того, що такий стан є в Конституції. У тому, що воно стає мертвим. Тобто текст буде, але не працюючий. Хоча і в цьому теж нічого страшного немає. Потрібно буде просто прибрати цей текст і все. Тому я не бачу особливих проблем.
Питання сьогодні полягає в тому, що цей процес обов'язково потрібно почати. Адже що відбувається сьогодні нова влада діє в тих же механізмах, які існували і при Кучмі. Це нової влади дуже подобається. Вона хоче це зберегти. Але якраз нинішні дії нової влади в рамках цього законодавчого масиву дуже ясно і яскраво демонструють, що його треба міняти. Тому, що це тихий жах. Тому що якщо в ці механізми вмонтувати ідеї Майдану, вони стають ще похлеще, ніж система, що існувала при Кучмі. А новій владі це явно подобається.
Конституційний фасад хороший, але по суті весь механізм заводиться не з конституційних статусних органів, що не від осіб, статус яких затверджено Конституцією, а від тих, хто взагалі ніякого державного статусу не має. Це все за фасадом і це, повторюся, всіх, хто при владі абсолютно влаштовує. Але ж це не можна терпіти. Ми це вже проходили.
Дивіться, що виходить: народ переконали, що саме ці люди повинні прийти до влади. Їм повірили і до влади привели. Але ж народ не можна обманювати вічно. Тому нам необхідно провести конституційну реформу. Потрібно почати цей процес, а потім йти далі до тієї ж адміністративної реформи. Яку, до речі, теж не треба гнати .. Може бути, потрібно, провести і певний експеримент
Це ж серйозні питання. А у нас політична доцільність знову визначає глобальні, масштабні речі. Так не можна. Я дуже поважаю Романа Петровича Безсмертного. Він став дуже глибоким фахівцем у сфері державного управління, і абсолютно впевнений у тих ідеях, які продукує. Але це лише ідеї. Вони матеріалізуються в конкретних формах. У тих же законодавчих. Але ми вже бачили, що найпрекрасніші форми не наповнюються конкретним змістом.
Скажімо, з приводу тієї ж Конституції можна говорити, що, те чи інше положення буде сумлінно усіма виконуватися. А якщо воно не виконується, і немає механізму змусити виконувати. Як немає механізму позбавлення від тих, хто не дотримується Конституції і закони. Адже тоді все Це вже буде вакханалія. Це буде свавілля. Просто антиконституційний свавілля. Тому хорошу, здорову ідею, яка закладена в адмінреформі, не можна впроваджувати таким чином. Інакше її можна буде просто підробити на корені. Так, вона потрібна, вона цікава. Але не дай Бог, якщо її впровадження призведе до якоїсь плутанині. Причому, глобальної, в масштабах держави. І тоді навіть хороші речі не будуть сприйматися. Потрібно все робити вкрай обережно. Наскільки життєздатна ідея з референдумом щодо політреформи? В.М.: Це марна затія. Це марна трата часу, марна трата грошей. Може бути, як піар-кампанія перед виборами ... Але в цьому випадку вона може зіграти проти ініціаторів. І, як я чув, дехто з здорових політиків вже говорив, що референдум може стати хорошим плацдармом і полігоном для опозиції, щоб показати його неспроможність. Ну, якщо автори ідеї з референдумом хочуть за державний рахунок ще й допомогти опозиції, то будь ласка ... А як у цій ситуації поведе себе парламент? В.М.: Я бачу і знаю, що ті, хто голосував за реформу, на цьому і будуть стояти. Вони від неї не відмовляться. Більше того, є деякі симптоми, що дехто з колишнього конгломерату сил, що представляють Нашу Україну, розуміє, що потрібно щось змінювати. Так що в парламенті знайти прихильників відмови від реформи в достатній кількості буде дуже складно.