Як у Росії приховують загибель своїх солдатів в Україні: розповідь правозахисника

У неоголошеній війни з Україною продовжують брати участь російські військовослужбовці. Контрактників, яким пощастило повернутися з Донбасу живими, звільняють. А про тих, хто повернувся додому у фургоні з написом "вантаж 200", кажуть: це був нещасний випадок.

Законодавство Росії зобов'язує розслідувати кожен випадок загибелі військового, але це правило не спрацьовує, коли солдат гине на чужій землі. Родичі загиблих за сприяння правозахисних організацій намагаються дізнатися правду, але офіційні структури не поспішають ділитися інформацією. Більшість росіян не хочуть повномасштабної війни з Україною, але це не означає, що вони вийдуть на свій Майдан.

Про це в інтерв'ю "Обозревателю" розповів член Ради з прав людини при президенті Росії, член правління Міжнародного товариства "Меморіал", правозахисник Сергій Кривенко .

- Чи зверталися до вас у "Меморіал" російські військовослужбовці, які брали участь у бойових діях на території України?

-У нас на даний момент тільки кілька заяв від військовослужбовців, які заявляли про те, що вони були направлені для участі в бойових діях. Це не масове явище.

-Чому військовослужбовці звертаються до правозахисної організації?

-За захистом своїх прав. Зараз йде звільнення військовослужбовців-контрактників, і вони не згодні з тим, що їх звільняють. Тому вони звертаються до нас з тим, щоб захистити свої права.

- Їх звільнення якимось чином пов'язано з тим, що вони воювали в Україні?

- Я не можу сказати, з чим це пов'язано, тому що ситуація дійсно дуже суперечлива і незрозуміла. У наказах пишуть: "недотримання умов контракту", і за цією формулою може ховатися все що завгодно. Поки справа не дійшла до суду, поки ми тільки готуємо документи, але однозначно пов'язувати звільнення з цими причинами я теж не можу.

- Контракт розривається саме з тими, хто воював в Україні?

-Немає чіткої картини, бо йде спецоперація. Російська влада офіційно не підтверджує участь російських військовослужбовців у військових діях на території України. Військовослужбовцям чітких наказів не зачитується, а як це оформляється - теж поки незрозуміло. Їх відправляють у відрядження в Ростовську область. Як все це оформляється - ми зараз і намагаємося з'ясувати.

Ті військовослужбовці, які звернулися до нас, брали участь у бойових діях влітку - як вони кажуть. Восени ми отримали витяг з наказу про те, що в жовтні вони, виявляється, були вже звільнені. Вони самі не подавали рапорт. Багатьом з них не вистачає всього декількох місяців до вислуги років, коли їм надаються додаткові пільги. Вони самі не розуміють, у чому причина цього звільнення, і звертаються до нас. А ми будемо звертатися до суду, щоб скасувати цей наказ.

- Які формальні підстави участі російських військових у війні в Україні називаються, крім "відрядження" в Ростовську область?

Направляти в Україну російських військовослужбовців - протизаконно, навіть за російськими чинними законами, тому що немає указу президента, Росія офіційно не воює з Україною - слава Богу. Тому будь-який такий наказ був би протизаконним. Все оформляється якось по-іншому.

- І з приводу "вантажу 200". Чи збираєте ви інформацію про російських військовослужбовців, загиблих в Україні?

- Збираємо. До нас і в партнерські правозахисні організації звертаються і родичі загиблих, і товариші по службі. Цю інформацію ми збираємо і направляємо запити у військову прокуратуру, у військово-слідче управління з вимогою підтвердити або спростувати факт загибелі військовослужбовця, і провести розслідування. Тому що за російськими законами по кожному випадку загибелі військовослужбовця має бути порушена кримінальна справа, має бути проведено розслідування і встановлено винних.

Мої партнери отримали відповіді з військової прокуратури з підтвердженням факту загибелі, принаймні, кількох десятків військовослужбовців. Повідомлялося про те, що військова прокуратура проводить розслідування, але інформації про порушені кримінальні справи поки немає.

- Тобто поки не порушено жодної кримінальної справи?

- Я не можу цього стверджувати. У нас поки немає такої інформації. Немає її ні на офіційних сайтах слідчого комітету та військової прокуратури, ні в офіційних відповідях.

-Які причини смерті зазвичай вказуються?

- Ситуація дивна. У кількох документах, які є у нас, чітко зафіксовано, що загибель настала через осколкові поранення, через рани, втрати крові...

- Принаймні, не від дизентерії.

-Так, це не якийсь мор. Але поки в усних відповідях військове командування запевняє, що це нещасні випадки, які сталися на полігонах в Ростовській області, або якісь надзвичайні події. Але при цьому не порушуються кримінальні справи, що дивно. На жаль, в російській армії гинуть військовослужбовці в мирний час. Два роки тому на полігоні, де знищувалися снаряди, були випадки загибелі. Одразу ж почалося розслідування. Офіцер, який допустив недотримання техніки безпеки, безпосередній командир, був засуджений. Це стандартний порядок, і це завжди відбувається. На відміну від нинішньої ситуації.

- Скільки родичів загиблих звернулися в вашу організацію?

- Безпосередньо в нашу організацію - кілька людей. Але таких організацій багато - є комітети солдатських матерів, є інші правозахисні організації.

- На що вони можуть розраховувати сьогодні?

- Тут теж ситуація дивна. Нещодавно була нарада заступника міністра оборони Росії. На ній було заявлено про те, що всі загиблі останнім часом військовослужбовці отримують статус "загинули при виконанні службових обов'язків". Це означає, що військовослужбовець загинув, виконуючи наказ. Тоді родичі отримують страхову виплату та одноразову допомогу від міністерства оборони - незалежно від обставин загибелі.

За російськими цінами всі ці виплати в сумі складають понад 5 мільйонів рублів. Плюс є невеликі пільги.

Ще одна категорія ветеранів бойових дій, на яких дають соціальний пакет родичам загиблих, застосовується тільки тоді, коли держава офіційно визнає факт ведення бойових дій.

- Тобто родичі звертаються до вас, щоб отримати цей соціальний пакет, а не для того, щоб з'ясувати причину смерті військовослужбовця?

- Ні. Якраз соціальний пакет вони отримують без нас. Ці гроші повинні виплачуватися за законом, і вони виплачуються. А до нас родичі звертаються за тим, щоб дізнатися обставини загибелі. Ні їм, ні нам, ні суспільству військове командування нічого не повідомляє.

Ми не є слідчим органом, ми не маємо сил і засобів для проведення самостійного розслідування. Єдине, що ми можемо - віддати ці факти розголосу і вимагати від держави проведення ретельного розслідування, як того вимагають російські закони.

- За вашими оцінками, чи може загибель російських військовослужбовців на території України спровокувати протестні настрої всередині Росії?

- Ситуація, звичайно, дуже складна. Зараз російське суспільство піддається безпрецедентній ідеологічній обробці, пропаганді. Таке зомбування необхідно мати на увазі. Тим не менш, факти загибелі насторожують - вони не збігаються з цією ідеологічною картиною і ведуть до реальності. Чи доведе це до якихось протестних дій - не зрозуміло.

Під час війни в Афганістані, яку вів Радянський союз, теж приховувалася інформація про загиблих. Тим не менш, "вантаж 200" приходив, але це не викликало значних протестних дій. А під час війни в Чечні, коли все було більш гласно і відкрито, суспільство породило цілий рух солдатських матерів.

Але я хочу сказати, що неоголошена війна з Україною дуже непопулярна в російському суспільстві. Тут треба розділяти. Емоційну підтримку влади та її дій проявляє більшість - за опитуваннями, понад 80%. Але коли ставлять запитання, чи бажаєте ви бойових дій з Україною, таку тезу підтримує відсотків 8. Тобто пряма війна в Росії абсолютно не популярна.