Блог | 100-ліття незалежності як привід діяти
Кажуть, у країнах Балтії весь 2018-тий присвячено 100-літтю їхньої Незалежності. Для українських політиків висновки з уроків Української Революції 1917-1921 також мають бути основною світоглядною зброєю, яка застосовується повсякчасно, а не лише під круглі дати.
Висновків є багато, цими днями про них не мало говорено. Проте, одну річ, вважаю, треба окреслити рельєфніше. Протягом 1917-21 рр. українська нація лише розпочала своє відродження. Саме брак української національної ідентичності серед люду призвів до військової поразки. Простіше кажучи, ми не встигли настільки усвідомити себе українцями, щоб створити справді дієве військо та справді дієздатну державу. А зовнішні вороги були сильні і було їх занадто багато.
Проте, Українська Революція все ж запустила маховик української ідентичності. Подальші явища, процеси та постаті - від Хвильового, Довженка та "харківського правопису" через подвиг УПА і аж до "шістдесятників" - створили базові передумови для відновлення Української Держави.
Пізніше, кожна із трьох сучасних українських революцій - "студентська на граніті", "Помаранчева" та Революція Гідності - посилювала серед людей заряд української ідентичності. Однак лише з початком російської агресії 2014-го року утворилося справжнє українське військо та до багатьох людей, урешті-решт, прийшло усвідомлення ворожості імперської доктрини "русского мира" до Незалежної України як такої.
З огляду на цю ворожість, політика української ідентичності має бути ключовим питанням порядку денного. На моє глибоке переконання, жодних незворотних змін у цій справі ще не відбулося. Усі ухвалені нами закони - декомунізація, захист інформпростору, українські квоти тощо можуть бути відмінені або просаботовані на догоду зміненій політичній кон'юктурі у випадку послаблення українських сил. А ключовий для справи незворотньої деколонізації новий Закон про українську мову взагалі лишається непідйомним завданням з огляду на різні обставини.
Отже, рік 100-ліття Незалежності просто необхідно використати для посилення політики української ідентичності та здійснити кроки, які унеможливлять реванш прокремлівських сил: 1)ухвалити, нарешті, Закон про українську мову, скасувавши "калєснічєнка-ківалава", 2)законодавчо унеможливити політичні спекуляції на почуттях віруючих в інтересах країни-агресора та 3)захистити глядачів від свідомих маніпуляцій з боку "українських" телеканалів, які мають кінцевих вигодонабувачів, що афілійовані із російським бізнесом чи владою.
Переконаний, лише здійснивши ці кроки, Україна впритул наблизиться до незворотності процесу деколонізації, від успішності проведення якого критично залежить майбутнє нашої країни. СЛАВА УКРАЇНІ!
