"Відправив чи Ющенко у відставку разом з Томенка його теорію олігархів, так і залишилося незрозумілим"

Текст виступу директора Центру політичного мислення Василя Стоякіна на круглому столі. Круглий стіл проходив на сайті "Обозреватель" 18 жовтня.

З приводу Генерального прокурора. Мені абсолютно не цікаво, хто стане новим Генеральний прокурором. З однієї простої причини: зараз досить очевидно, через цей парламент жодна дійсно цікава політична фігура не пройде. Отже, новим Генеральним прокурором буде, як зараз модно стало говорити, "технічний кандидат" - небудь юрист, який буде спокійно, слухняно виконувати свої функції, а якщо він почне викидати якісь колінця, то цьому будуть страшно здивовані все, і ті, хто його поставив, і ми в тому числі, і ми зараз не вгадаємо, де він це саме колінце викине.

Мені більший інтерес становило спостерігати саме за політико-технологічною схемою того, як знімався Генпрокурор Піскун. Це взагалі була дуже цікава і дуже повчальна картина, хоча наводить вона до дуже нехорошим висновків про деякі політичні діячів сучасності.

Спочатку згадаємо історію, хто такий Піскун і звідки від взагалі взявся. Ми всі знаємо, що таке печерське, воно ж Басманному право, і ми повинні віддавати собі звіт, що якщо Піскуна поставили на посаду рішенням Печерського районного суду м.Києва, тобто все підставу підозрювати, що іншим шляхом його відновити на цій посаді було просто неможливо. І вже це змушує думати, що знаходиться він на своїй посаді не зовсім за законом. Я думаю, що новий Міністр юстиції, як би хто до нього не ставився, ясність у це питання внесе, рано чи пізно.

У даному випадку не зрозуміла поведінка В.А.Ющенко. Чому Ющенко прийняв з рук Л.Д.Кучми цей "подаруночок"? Очевидно, збереження на посаді Піскуна було результатом тіньових домовленостей. І ці тіньові домовленості, які все накопичуються і накопичуються, виникає враження, що за нової владою не стоїть ніякої юридичної легітимності, крім цих тіньових угод, які кимось десь на коліні були підписані.

Що стосується відставки. В.А.Ющенко не перестає мене вражати, і в даному випадку він в черговий раз продемонстрував фантастичну здатність на рівному місці плодити собі найсильніших ворогів. Єдиним до нього політиком, який це вмів так робити, був тільки В.В.Медведчук. Але Ющенко Медведчука далеко переплюнув, Медведчук і мріяти про такий успіх не може, тому що ніхто з противників Медведчука не може зрівнятися з Юлією Володимирівною Тимошенко, яку Ющенко виштовхнув до себе в опозицію.

Тут ситуація точно така ж. У випадку з Піскуном зрозуміло, що Віктору Андрійовичу треба було відправляти Піскуна у відставку. І судячи з усього, він хотів його просто "кинути". Що ж це таке? Євросоюз не розуміє, ПАРЄ не розуміє, як у нас проходить розслідування справи Гонгадзе, Луценко не розуміє, чому йому не дають переслідувати ворогів народу, що це взагалі таке? Тобто, приводів відправити його у відставку було дуже багато, і зробити це можна було в будь-який момент. Віктор Андрійович вибрав саме той чудовий момент, який був найбільш зручний для Піскуна. Я тут не погоджуся з думкою, що Піскун пішов з не піднятою високо головою. Навпаки, він пішов з високо піднятою головою, як той самий чесний прокурор, якому заважало працювати дуже погане оточення народного Президента, і тепер потрібно говорити про те, що Піскуна зняли за те, що він почав справу Порошенко, за те, що він збирався допитати Катерину Чумаченко, за те, що він збирався відкрити народу очі і розповісти правду про отруєння Ющенка і про замовників справи Гонгадзе, чого Президент явно чути не хоче. Зрештою, за те, що з його подачі в Америці заарештували Щербаня, який може розповісти, напевно, щось про нинішній губернатор Сумської області та його стосунки з родиною Президента. Тобто Піскун весь у білому, на білому коні, а де знаходиться після цієї історії перебуває Віктор Андрійович Ющенко, судіть самі.

Зараз зрозуміло, що Піскун піде в політику, і що шкоди від його політичної діяльності для нинішнього Президента і сил, які його підтримують, буде більше, ніж достатньо, боротися з ним буде вкрай важко. Саме тому, що відправили його у відставку в найбільш невдалий момент. Хоча з іншого боку, в даній ситуації, це один з небагатьох моментів, поки Ющенко став Президентом, випадків, коли він проявив справді державну мудрість. Піскун абсолютно чітко поставив перед всієї нинішньої правлячої елітою таку альтернативу, що ви, звичайно, Президента можете слухатися, а можете, як я, на Президента плювати, відкрито йому в обличчя говорити, що ти мене відправити у відставку не зможеш, тому що я на Порошенко справу завів, а він твій кум, тощо. Тобто, не відправити його у відставку в цій ситуації було неможливо, і мені здається, це один з випадків, який показує, що Ющенко як політик все-таки не безнадійний. У критичній ситуації він може приймати правильні рішення, без яких обійтися було ніяк не можна. І тут він був абсолютно правий.

Тепер що стосується зустрічі Ющенка з олігархами. У чому була особливість цієї зустрічі - що Ющенко за своєю звичкою, за сформованою вже традицією говорив багато і ні про що. Тобто він подав масу дуже приємних для бізнесу сигналів, але не зміг чітко пояснити свою позицію з тих чи інших питань. Ну ось він відправив у відставку Томенко, але от відправив він у відставку разом з Томенка його теорію олігархів, так і залишилося незрозумілим. Тобто, ким він вважає тих людей, з якими він зустрічався? Це представники великого національного капіталу? Або це представники не зовсім українського бізнесу? Чи це дійсно олігархи? Або це хто? Він зрозумів взагалі ту просту істину, що великий бізнес за визначенням не може не впливати на владу? Або він цього не зрозумів. Наші великі бізнесмени це розуміють, а чи розуміє це сам Ющенко? І до якої міри він готовий дозволити бізнесу на владу впливати? На ці запитання відповідей на зустрічі не було.

Не відповів на ці питання і Юрій Іванович Єхануров. Він, наприклад, говорив, що треба припинити реприватизацію, але потрібно доплачувати за неправильно приватизовані об'єкти. Виникає питання: а доплата за ці об'єкти, нібито, неправильно приватизовані, це що? Це не реприватизація? По-моєму, це реприватизація.

Ситуація виникла така, що бізнесмени вийшли з цього заходу з розуміємо того, що Ющенко начебто готовий піти на поступки. Але без розуміння того, що ж це за поступки можуть бути. І те, що сьогодні відбулося в парламенті, це був тест Віктору Андрійовичу на розуміння того, що ж він все-таки робить і на його моральну спроможність. З приводу моралі Віктора Андрійовича я вже говорив не раз, повторю: мені здається, що для українських бізнесменів це був дуже важливий момент. Ющенко сказав, що він проти реприватизації. Йому можна вірити? Давайте подивимося на недавні події з приводу недоторканності депутатів місцевих рад. Спочатку Віктор Андрійович підписує Меморандум з опозицією про те, що депутати отримають недоторканність, потім він заявляє, що він категоричний противник такої недоторканності, потім він підписує Закон про те, що депутати так-таки недоторканість мають, потім скаржиться на себе в конституційний суд. Який-небудь середньостатистичний український олігарх, подивившись на цю картину, може для себе зробити висновок: можна довіряти такій людині чи ні? Я думаю, може, і висновок буде абсолютно очевидним. І сьогоднішнє голосування по "Криворіжсталі", як мені видається, якраз і спрямоване на те, щоб перевірити Віктора Андрійовича "на вошивість" - чи готовий він відповідати за свої слова. Справа в даному випадку не в "Криворіжсталі" і не в тому, праві або не праві Пенчук і Ахметов, коли її приватизували, мають рацію або не праві Ющенко і Семенюк, коли її реприватизували.

У даному випадку мова йде про те, чи може великий капітал, взагалі український бізнес, довіряти чинної влади, довіряти Президенту, і до якої міри. Тобто, якщо Президент накладає вето на цей законопроект, звідси випливає висновок: всі його розмови про те, що реприватизація неприпустима, не мають під собою ніякої змістовної та моральної бази, Ющенко за свої слова відповідати не готовий.