УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Енергетичний вампір

Енергетичний вампір

Січень 2006 відкладеться в пам'яті не тільки як час небувалих холодів, а й як початок практичної реалізації нової енергетичної політики Росії. Програма ця націлена на вирішення особливо важливої ??для нинішніх господарів Кремля "проблеми-2008": моменту, коли Володимир Путін повинен передати скіпетр і державу - атрибути російського самодержавства - своєму наступникові. Судячи з усього, глава Російської держави не піде ні на продовження президентських повноважень, ні на третій каденцію, як припускали політологи. Поки він навіть не думає і про так звану політичну реформу українського зразка, після якої ВВП міг би зайняти пост прем'єра: парламентсько-президентська форма правління в федеративної Росії може каталізувати розпад держави, що зберігає цілісність виключно завдяки сильній вертикалі влади, в тому числі потужному репресивному апаратові . Однак для контролю над такою сировинною країною, як РФ, не обов'язково займати високий державний пост. Досить керувати природними монополіями, складовими основу російської могутності. Це Володимир Володимирович зрозумів ще на початку своєї президентської кар'єри. Ще в ті часи він поставив курирувати газове напрямок двох найближчих соратників по петербурзькому періоду: Дмитра Медведєва, сьогодні займає пост віце-прем'єра, та Олексія Міллера, який очолює РАТ "Газпром". Саме ці панове свого часу розробили концепцію енергетичної безпеки Росії і тепер відповідають за її втілення. Січневий конфлікт можна сміливо віднести на їх рахунок.

"Надзброї"

За повідомленнями світової преси, г-да Медведєв і Міллер виконують найважливіші доручення пана Путіна. Свого часу вони розробили стратегію виборчої кампанії невідомого кандидата Володимира Путіна, поставивши на другу війну в Чечні, і домоглися тріумфальної перемоги над комуністами. При Путіні-президентові Дмитро Медведєв був призначений главою його адміністрації і головою ради директорів "Газпрому". Олексій Міллер став заступником міністра енергетики, а згодом - головою правління "Газпрому". Все це відбулося блискавично, тому що нова влада бажала усунути корумпованих керуючих енергетичного сектора епохи Єльцина, контролювати природні ресурси, зміцнити владу Путіна, перетворити газ і нафту в зброя, яка може повернути Росії статус наддержави. За наступні п'ять років були арештовані всі, хто чинив опір огосударствлению ринків газу та нафти, починаючи з панів Голдовського (газова корпорація "Ітера") і Ходорковського (нафтова корпорація "ЮКОС"), звільнений весь менеджмент "Газпрому". Петербурзької команді Володимира Путіна вдалося уникнути порушення видобутку, розподілу та комерціалізації енергії, і вони забезпечили компанії монополію на російський газ. "Газпром" сприяє Кремлю в ліквідації "ЮКОСа" (ринкова вартість якого становила близько $ 20 млрд), через державний "Роснефть" набуває "Сибнефть" Абрамовича (за $ 13 млрд) і піднімається на олімп світових виробників, маючи 640 млрд куб. м газу на рік, 153 тис. км газопроводів і 350 тис. співробітників. Після чого гігант готовий піти на штурм непокірних колишніх радянських республік і повернути Москву до групи світових геополітичних лідерів.

Пакт Путіна-Шредера

Череда січневих подій дає підстави вважати, що діяльність енергетичної імперії Росії перейшла з пасивної фази в активну. Спочатку припиняються поставки газу в Україну, потім нашу делегацію змушують підписати сумнівне з точки зору і міжнародного права, і національних інтересів двох країн угоду. Незабаром кількома вибухами в Північній Осетії були зруйновані сотні метрів трубопроводу, через який газ поставлявся до Грузії, і в той же день в Карачаєво-Черкесії невідомі підірвали три опори на високовольтній лінії електропередачі, по якій до Грузії надходить основна частина електрики. Країна фактично залишилася без опалення та електроенергії. Одночасно "Газпром" тисне на Румунію, Болгарію, Туреччину і Молдову, вимагаючи переглянути контракти на постачання газу в ці країни. Світова преса відразу ж заговорила про застосування Москвою "енергетичної зброї".

"Газпром" заперечує присутність політики у своїх діях. Однак його новітня історія свідчить про зворотне. Вперше застосування "енергетичної зброї" було зафіксовано в 1990 р., тоді "Газпром" перервав поставки енергоносіїв балтійським республікам, намагаючись задушити їх прагнення до незалежності. У 1992 р. Кремль перекрив поставки енергоносіїв тим же державам у відповідь на вимоги про виведення залишилися на їх території російських військ. У 1993-1994 рр.. РФ скоротила постачання газом України, намагаючись, серед іншого, змусити її надати Москві більший контроль над енергетичною інфраструктурою країни і домогтися переваг при розділі Чорноморського флоту. У 2003-му атаки зазнала Латвія. Російська НАФТОТРАНС-портная монополія "Транснефть" "висушила" латвійський нафтопровід і термінал в Вент-спілсе, оскільки латиші не захотіли віддавати їм незамерзаючий термінал.

Прояви російської енергетичної політики - це блокування доступу казахської національної нафтогазової компанії "КазМунайГаз" до нафтопереробних і перевалочним потужностям "Мажейкю Нафта" в Литві, гальмування розвитку міжнародних проектів Каспійського трубопровідного консорціуму і нафтопроводу Одеса-Броди для поставок каспійської нафти на європейський ринок.

В останні роки "Газпром" на прохання Кремля неодноразово перекривав поставки газу до Грузії, а щоб оплачувати транзит палива територією Кавказу, монополіст побудував дорогою і екологічно небезпечний газопровід по дну Чорного моря. Тепер, щоб не платити за транзит державам Східної Європи, "Газпром" планує побудувати другий такий же газопровід протяжністю 1200 км - по дну Балтійського моря. Володимир Путін навіть умовив екс-канцлера Німеччини Герхарда Шредера стати головою наглядової ради оператора газопроводу. Показово, що угода про спорудження цього газопроводу з президентом Путіним у свій час підписував саме канцлер Шредер. А західна преса заднім числом охрестила його "пактом Путіна-Шредера", знайшовши для цього документа історичну аналогію з підписаним в 1939 р. Пактом Молотова-Ріббентропа, відповідно з секретними положеннями якого була розділена Польща, а Радянський Союз знову отримав можливість окупувати країни Балтії . Аналогії очевидні. "Запропонований газопровід через Балтійське море, який буде постачати газом Німеччину безпосередньо з Росії, дозволить розв'язати руки Кремлю в тиску не тільки на Україну, а й на таких членів ЄС, як Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина та балтійські держави, - заявила нещодавно екс -прем'єр Юлія Тимошенко. - Бо саме завдяки обхідному газопроводу "Газпром" матиме можливість перекривати поставки блакитного палива покупцям з Східної Європи, не припиняючи його поставок на західні ринки ".

Путін-2008

Те, що сталося в грудні-січні в українсько-російських відносинах насправді було запрограмовано "Енергетичною стратегією Росії до 2020 р." ще три роки тому, вважає аналітик Михайло Гончар. У цьому документі, каже він, достатньо прозоро виписано нинішня поведінка Москви: "Протягом найближчих років експорт енергоресурсів залишиться ключовим фактором як для розвитку національної економіки, так і для економічного і політичного становища Росії у світовому співтоваристві". Далі йдеться про те, що міжнародна діяльність РФ у сфері енергетики буде грунтуватися на присутності російських компаній на внутрішніх енергетичних ринках зарубіжних держав, співволодінні збутовою мережею енергоресурсів і об'єктами енергетичної інфраструктури в цих країнах. "Тверді позиції Росії на світових енергетичних ринках дозволять не тільки забезпечити стабільний дохід від експорту продукції ПЕК, але й істотно зміцнити економічні та політичні позиції країни у світі", - прямо вказано в документі.

Але мова йде не тільки про світовому енергетичному пануванні, а й про конкретні амбіції господаря Кремля. "Газпром" - улюблений концерн Володимира Путіна, - пише австрійська "Дьє Вельт". - Він регулярно запрошує до себе його голову Олексія Міллера, який присвячує президента в секрети газових справ, так що той вже вважається знавцем галузі ". Не в останню чергу тому й виникло припущення, що в 2008 р., після закінчення президентського терміну, Путін може очолити "Газпром".

Герман Піросмані, "Ділова Столиця"

http://www.dsnews.com.ua