Традиція Губського
Традиції та національні особливості є у кожного народу. Ними пишаються, їх згадують при кожному зручному випадку, вони обростають новими міфами і легендами. Але бувають і такі особливості національної традиції, за які, м'яко кажучи, соромно. Особливо це стосується газу і нафти. Так повелося, що вже ходять анекдоти про те, що українці крадуть все, а "тирити" газ і нафта - мало не улюблене заняття.
Хоча ще років 15 тому за таке звинувачення можна було і по голові виклопотати. Те, що українці "обожнють" сало - з цим ми звиклися, але те, що ми злодії газу та нафти - це вже ні в які ворота не лізе. Тим більше що сало любить практично вся нація, тоді як газ і нафта крадуть не все, а, вибачте за гіперболу, тільки "обрані".
Ця, з дозволу сказати, "традиція" зародилася зовсім недавно. Навіть старожили що не беруться назвати, хто саме стояв у її витоків, але є деякі відомості, що показують на особистості, які й сьогодні займають аж ніяк не останні посади в нашому багатостраждальному уряді. Нещодавно уряд знову зайнялося поламати і зжити цю "традицію". Президент України доручив уряду вирішити питання несанкціонованого відбору газу в січні 2008 р. Про це повідомив журналістам екс-міністр палива та енергетики, народний депутат від Партії регіонів Юрій Бойко. За його словами, починаючи з 20 грудня 2007 р. за спожитий газ облгазами не було сплачено ні копійки. Тобто знову держава повертається до ситуації 1990-х рр.., Коли мав місце несанкціонований відбір газу.
Навіть при режимі Кучми робилися спроби знайти послідовників і засновників "традиції". У листопаді 1994 року розпорядженням Кучми була створена комісія з перевірки декількох газових посередників, і в першу чергу концерну "Славутич" (з 1992 по 1998 року посаду голови ради директорів ЗАТ "Промислово-фінансовий концерн" Славутич "займав Богдан Губський). Комісія цікавилася розрахунками за поставлений газ з Туркменістаном, яка встановила, що колишні прем'єр-міністри Юхим Звягільський, а потім Віталій Масол практично одноосібно надавали даної комерційній структурі право проводити розрахунки (грошима, товарами, послугами) з цією азіатською країною. В результаті борг України за туркменський газ в тому ж 1994 році склав 143 600 000 доларів.
Після того, як Богдан Губський погосподарював в газотрейдерський схемах, він вирішив внести деякі "традиції" і в роздрібний ринок постачання природного газу. Цікаво послухати очевидців, які розповідали історію приходу Богдана Губського на підприємство "Черкасигаз". Це було влітку 2004 року, коли у вірності прем'єр-міністру Віктору Януковичу клялися всі, хто хотів прибрати до рук "ласі" підприємства. Ось і Губський, обіцяючи Януковичу достатню кількість голосів, за допомогою деяких членів тодішнього Кабінету міністрів стає власником блокуючого пакета акцій "Черкасигаз". Була заплачена передоплата в сумі 2 млн грн., А решта 600 тисяч доларів мали надійти після дачі Фонду державного майна дозволу на перепродаж пакета акцій від колишнього власника пакета акцій "Черкасигаз" "Д.С. Інвестмент ", структурі, підконтрольній Губському" Укртрансгазсервісу ".
Але Вищий господарський суд України завадив здійснити сю угоду. У вересні 2004 року суд визнає законною перепродаж пакета акцій, яка відбулася раніше, ще в 2002 році. А тепер здогадайтеся, хто є "тіньовим" власником компанії "Черкассигазсервіс", яка так хвацько перехитрила "Укртрансгазсервіс"? Ним є наш герой - Богдан Губський, який таким чином "прокрутив" контрагентів по угоді на 600 тисяч доларів. Тепер можете уявити, як така людина міняв менеджмент компанії "Черкасигаз", так би мовити залізною рукою наводив новий порядок. У підсумку, через залізної руки постраждало близько 10 працівників "Черкасигаз", не рахуючи покручених дверей, вікон і меблів.
Здавалося б, нова мітла і все таке, але господарська діяльність Губського на підприємстві теж не є еталоном ведення бізнесу. "Черкасигаз" в лічений час перетворився на багатомільйонного боржника. Гроші за газ, які повинні були йти в НАК "Нафтогаз України", осідали на рахунках Богдана Губського. Це не кажучи вже про те, що газорозподільні мережі в Черкаській області прийшли в технічний занепад, що в свою чергу позначалося на постійні перебої з постачанням природним газом споживачів, які існують і до сьогоднішнього дня.
Черкаське підприємство не єдине, на якому господарює Губський. У Вінницькій області ця людина контролює ВАТ "Вінницягаз", не безпосередньо, звичайно, а через фірму "Еталонінвест", він володіє 26% акцій цього підприємства. Справи тут аналогічні черкаським, тобто під тиском Губського вже помінявся голова наглядової ради "Вінницягаз". Можна припустити, що в майбутньому в засобах масової інформації варто чекати матеріалів, які розкажуть про гучні скандали у "Вінницягазі", а правоохоронні органи оголосять про відкриті кримінальних справах навколо газового бізнесу у Вінниці.
Сьогодні народний депутат проявляє великий інтерес і до нафтогазового бізнесу, але відкрито в ньому не світиться. Все робиться по-старому, нові бізнес-схеми реалізовуються через треті-четверті особи. Дозвольте трошки відхилитися від теми особистості Губського. Думаю, буде цікавий той факт, що компанії-посередники "Газтрейд" і МПП "Авто", за допомогою яких здійснювалися махінації навколо Кременчуцького НПЗ, контролювалися народним депутатом Володимир Зубик. У свою чергу діяв від імені татарських акціонерів Наіль Маганов отримував свою частку через аналогічні структури: "Новойл" і "Таїз". Відомо також, що всі чотири структури якимось чином перетиналися, що гарантувало їх взаємодію та контроль цих "бізнесменів" один за одним.
Тепер знову повернемося до пана Губського. Не дарма були згадані і Зубик, і Маганов. Справа в тому, що Губський давно є старшим діловим партнером Зубика. Навіть перший час, коли Зубик перейшов у Партію регіонів, журналісти очікували, що він "потягне" за собою всю "групу Губського", яка осіла в БЮТ. Але Губський продемонстрував таки тверду принциповість, яка не могла не здивувати самого Зубика. Правда, версія "мільйонів від Клюєва" задовольнила практично всіх.
Але Зубик і Губський як розкрадали "Укртатнафту" в 2004-2006 році, так і продовжували це робити далі в 2007 році. Весь "фарс" із зрадою Зубика був необхідний тільки з однієї причини - Губський просто прораховував варіанти. В Україні в той час було дві людини, які реально претендували на пост прем'єр-міністра: Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. Губський елементарно диверсифікував ризики, відправляючи Зубика до "регіоналів", а сам залишився під крилом БЮТу. За цей перехід Андрій Клюєв платив не грошима, а попросту гарантував, що уряд Януковича і далі буде закривати очі на махінації фірм Зубика навколо "Укртатнафти".
Це ж спільний бізнес з Губським - так що і його інтереси захищені. Як, втім, захищені і "традиції", які ще довго нагадуватимуть українцям, яка ми є нація. Чи все-таки знайдеться людина, якій вдасться заснувати нову традицію?