Лариса Денисенко: Де Леся?

719

"Жінко, виходь заміж та народжуй, тільки завдяки цьому ти станеш календарно-помітною", - Лариса Денисенко, спеціально для DW. Український календар. Звучить, звичайно, не настільки одіозно, як український глобус. Однак через перспективу розлучення робочого та офісного люду з вихідними днями - а це ж ой як шкода! - він знову в тренді. І люди починають вдивлятися у зміст того: хто, що і навіщо святкує в державі та за традицією.

Наближається 8 березня. Свято жіноче таке, але дамокловим мечем нависла над ним загроза, що зі святкових дат його приберуть. Потішать іншим - щоб народ не думав, що у березні відпочивати не доведеться, - введуть державне свято - Шевченківський день - 9 березня.

Великий Кобзар, безумовно, є знаковою для України особистістю, але хочеться разом з "Приватбанком" запитати: "А де Леся?"

Про важливість для правозахисного руху Міжнародного дня прав жінок писали мої колежанки та колеги у своєму зверненні. Вони наголосили, що 8 березня - знаковий політичний день, коли кожна жінка має нагоду вголос нагадати оточенню про те, що вона - рівноцінна, повноправна громадянка, особистість, Людина, яка має власні інтереси, потреби і права, які це суспільство зобов'язане поважати і дотримуватися.

Радянська влада, котра завжди декларувала рівність, але ніколи цю рівність не забезпечувала і не захищала, радо вихолостила правозахисний зміст цієї дати, нафарширувала його салатами, мімозою, шоколадками і м'якими іграшками, відколи у магазинах з'явилась справжня кава, то і кавою у ліжко.

Свято весни, жіночності і краси? Виходить, що згідно з цими штампами - чоловік просто не може бути прекрасним, бо не перебуває в колі обраної прекрасної статі.

Але корпоративному чоловічому люду на це байдуже - він завчасно закуповує тюльпани, крокуси та мімозу, цукерки, пухнасті серця та сонечка, щоб зранку кожна людина офісу жіночої статі не почувалася позабутою. Часто всім цим процесом порядкують бухгалтерки.

І це набагато простіше, ніж переглянути політику рівних можливостей компанії та ввести сітку рівних заробітних плат.

А жінки у цей день досі несуть пригощення: салати, торти, пироги, завершують то діло готувати поночі, тягнуть то все до офісів, бо як іще жіночно-прекрасно виявити вдячність за святковий тюльпан?

Священні корови

Відповідно до дат, визначених українським календарем, український святково-календарний світ виглядає як чоловічий.

Виняток становить День матері, що визначається як державне свято-робочий день.

Вводиться і нове державне свято-вихідний - День сім'ї. В це коло, припускаю, допускаються жінки та діти. Якщо у людини немає сім'ї, то це її проблема, її вибір, і хай навіть не мріє, що Держава зверне на неї увагу, хіба що введе ще один податок: на безсімейність. Який тобі ще вихідний? Забагато персональної свободи.

Те саме стосується жінок, які не є матерями. Хочеш бути поміченою - зроби свій внесок до демографічного зростання нації. Виходить то в тебе чи ні, хочеш ти цього чи ні, можеш ти це чи ні - Державу це не обходить.

Жінко, виходь заміж та народжуй, тільки завдяки цьому ти станеш календарно-помітною.

Між іншим, дзеркальної пошани чоловіку-батьку немає, тому чоловік може залишатися просто чоловіком. А якщо хоче додаткової пошани, треба послужити в армії - хоча вихідний День захисника України так чи інакше у свідомості стосується всіх чоловіків, цивільних та військових, а не прицільно захисників та, що не менш важливо, захисниць.

Зміщення фокусів

Свято-вихідні питання в актуальному їх обговоренні, утім, виходять за суто гендерні межі. Звичайно, День пам'яті і примирення 8 травня є дуже важливим днем. Але ж до цих пір залишаються живими люди, які здобули важку перемогу над нацизмом. Тому чи виправдано зміщувати цей фокус? І проголошувати 8 травня вихідним, а 9-те, по суті, відправляти у тінь.

І як може бути державним святом День хрещення України-Русі? Мені важко збагнути це з точки зору частини третьої статті 35 Конституції України, де йдеться про те, що "церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова".

Але оскільки в календарі присутні інші християнські свята, щоправда, під більш адекватною парасолькою "традиційних", можу запропонувати внести зміни до статті 6 Конституції України, і тим самим визнати, що "державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову та християнську".

А загалом, якщо бути чесними, треба розширювати палітру традиційних свят.

Новий рік, Різдво і Великдень. Замало!

Де День Святого Миколая? Де Водохреща? Де Меланки та Василя? Де Андрія? Де Івана Купали? Де всі Спаси? Вшанування Богородиці де?

Де день української картоплі? Раніше цими днями якраз і були 1-2 травня, але все. Декомунізовано. Це що, сини Порошенка за нас всіх картоплю садитимуть?

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини