Туреччина: Без партнерства з Німеччиною не обійтися

232

Образи турецького президента Ердогана на адресу Німеччини - не лише небезпечна політична гра з вогнем, адже залежність турецької економіки від ФРН є дуже високою.Поведінку президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана можна описати як класичний приклад рубання гілки, на якій сидиш. Від коментаторів нині часто можна почути, що, мовляв, Німеччина та весь ЄС залежні від Туреччини через зупинення Анкарою потоку біженців у Європу. Однак через заблокований "балканський маршрут" ця теза уже не відповідає дійсності як раніше.

Навпаки, саме Туреччина сильно залежить від Європи. А серед усіх європейських країн Німеччина впевнено і зі значним відривом посідає тут першу позицію: Берлін є найважливішим партнером Туреччини у торгівлі. Щорічно Туреччина експортує до ФРН товарів на близько 14 мільярдів євро, що становить майже 10 відсотків усього турецького експорту. Слідом іде Великобританія, а за нею зі значним відривом Ірак. Далі у списку країн-імпортерів турецької продукції розташувалися інші незахідні експортні партнери Анкари. Цих даних достатньо, щоб зрозуміти розклад торговельних контактів Туреччини та напевно безперспективну переорієнтацію турків на ринки поза ЄС.

Якщо ж детальніше розглянути товарну структуру німецького експорту, то залежність турків стає ще більш очевидною: обладнання, електричні та хімічні продукти, велика частина з яких вироблена вузькоспеціалізованими німецькими компаніями, і які важко закупити в інших країнах. Німеччина ж імпортує з Туреччини здебільшого текстильні вироби, а також, з великим відривом у ціновій вартості, продукти харчування. У цьому сенсі послуги турецького сільського господарства не є незамінними - текстильні вироби пропонують також Китай чи Бангладеш, а палітра інших постачальників харчової продукції є навіть ширшою. Дві наступні цифри свідчать самі за себе: Німеччина для турецької сторони є головним партнером у торгівлі. Для Німеччини ж обсяги торгівлі з Анкарою лише на 13-му місці. Отже, тут досить "жирний" дисбаланс.

Туристи обирають інші маршрути

Особливість турецько-німецьких економічних відносин проявляється й у великій кількості дочірніх фірм німецьких компаній у Туреччині, де таких понад 6 тисяч. Тож у цій статистиці Німеччина теж лідирує. Не в останню чергу цьому сприяє і велика турецька громада у самій Німеччині, що значно полегшує налагодження ділових контактів.

І все ж у Туреччині регулярно фіксують негативне сальдо торговельного балансу, яке турецька сторона намагається компенсувати за рахунок туризму - важливої статті валютних надходжень країни. У цьому зрізі німці торік теж лідирували за кількістю: 15 відсотків усіх іноземних туристів прибули у 2016-му до Туреччини саме з ФРН.

Водночас туризм у Туреччині впавза рік, що минув, майже на третину. За даними німецького Інституту ринкових досліджень GfK, уже у січні цього року кількість бронювань турецьких готелів німцями на прийдешній літній сезон була на 58 відсотків нижчою у порівнянні з торішніми, вже слабкими, показниками. Основними причинами спаду оглядачі вважають терористичну загрозу і нестабільну політичну ситуацію в країні після спроби путчу торік. Деякі німецькі туристи бойкотують турецький напрямок цілком свідомо, проявляючи таким чином політичну позицію. Як пише експерт туристичної галузі Торстен Кірстгес (Torsten Kirstges) на сторінках понеділкового випуску газети Osnabrucker Zeitung, "за наявності частково антиєвропейських та антинімецьких настроїв, які проявляються у тому числі у висловлюваннях турецьких посадовців, імідж Туреччини як туристичного напрямку і надалі втрачатиме популярність в очах німців".

Невизначеність - найгірше для інвесторів

Однак страждає не лише туризм. Складні часи переживає весь комплекс торговельних відносин між країнами. Якщо на початку 2000-их Туреччина хизувалася навіть вищими, ніж у Китаю, темпами економічного зростання у середньому на 7 відсотків щороку, останнім часом ці темпи значно уповільнились. А за підсумками третього кварталу 2016 року турецький ВВП навіть скоротився. І цим погані новини не вичерпуються: після спроби путчу торік турецька ліра втратила 30 відсотків своєї вартості, показники інфляції в країні дорівнюють 8-9 відсотків, а безробіття перетнуло позначку 10 відсотків. З меншим оптимізмом виглядають і рейтинги Туреччини у міжнародних рейтингових агентствах.

До цього слід додати і політичну невизначеність: президент Ердоган ув'язнив або відсторонив від роботи тисячі осіб, його стиль правління дедалі більше нагадує автократію. Все це відображається і на інвестиційному кліматі в країні. Інвестори традиційно полюбляють діяльність у стабільній політичній системі з правовим захистом та прогнозованістю. Ердоган асоціюється рівно з протилежним.

Експерт Німецької промислово-торговельної палати (DIHK) Фолькер Траєр (Volker Treier), який відповідає за напрямок зовнішньої торгівлі, на сторінках австрійської газети Die Presse зазначив, що вже зараз інвестори зайняли вичікувальну позицію, а у разі погіршення взаємин відносна економічна стабільність, що ще панує зараз, може бути "затишшям перед бурею". "Німецькі підприємства хоч і не йдуть з країни, але й не роблять нових інвестицій", - констатує він.

Для країни, яка сильно залежить від темпів економічного зростання, така нерішучість інвесторів вже має стати "тривожним дзвіночком". І якщо турецький президент Ердоган перетне своїми образами межу, найважливійшій торговельний партнер Туреччини остаточно захоче вийти з гри.

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини