БлогиСвіт

Хто читав книжки Трампа, той нічому не дивується

639

У себе на батьківщині, де, за приблизними оцінками, лише минулого літа було продано 200 тисяч екземплярів його останньої книги, Трампа вже давно знають як автора програмно-патріотичних творів. У них він не лише висловлює своє занепокоєння щодо майбутнього США, а й оприлюднює власне бачення прийдешнього.

Так, 2000 року він видав книгу "Америка, якої ми заслуговуємо", а 2011 - "Настане час стати жорсткими. Знову зробити Америку першим номером", або "Знову зробити великою", як зазначається у кишеньковому виданні.

Звідси походить і "Знову великі" у заголовку останнього німецького перекладу, що можна розглядати як своєрідну актуалізацію обох названих книг. Усі три праці мають однаковий лейтмотив, особливо цікавим є погляд Трампа на зовнішню та безпекову політику, насамперед з огляду на Близький Схід і боротьбу з тероризмом.

Найбільша загроза для світової безпеки

До початку тисячоліття американський мільярдер пихато радив "хірургічний удар" проти Північної Кореї. Він мав стати непрямим попередженням для інших "конспіративних союзників" комуністичної диктатури - Іраку, Ірану, Лівії та Китаю, що з точки зору Трампа, становлять найбільшу загрозу для світової безпеки поруч з "Аль-Каїдою" бен Ладена, чию потенційну небезпеку він тоді правильно розпізнав. Іран та Ірак, на думку бізнесмена, тоді перебували на шляху до створення атомної бомби, керівництво у Тегерані ж було найнебезпечнішим ворогом з двох - через високорозвинені іранські ядерні технології в країні, а також ракети, які незабаром будуть спроможні досягти території США.

З 2011 року, на погляд Трампа, Іран становить особливо велику небезпеку. Адже вторгнення США в Ірак, від якого він застерігав, не лише коштувало Вашингтону шалених грошей, але й дало змогу іранському впливу в регіоні дуже сильно зрости. Трамп різко критикував Обаму, закидав йому нерішучість стосовно іранського керівництва. Найвищою метою американської зовнішньої політики щодо Тегерана має стати покладення краю його ядерним прагненням ще й тому, що радикальний іранський режим або сам застосує ядерну зброю, або передасть її у розпорядження терористів, писав Трамп 2011 року.

"Нічого не варта атомна угода"

У новій книзі Трампа Пакистан і Лівія взагалі не згадуються, хоча ще півдесятиліття тому він хотів з них як з нестабільних і невдячних країн вимагати гроші за військову допомогу США. У розділі "Зовнішня політика: боротьба за мир" майбутній президент США присвячує увагу насамперед противникам - "Ісламській державі", Ірану та Китаю. Ще у вступному слові Трамп нарікає, що російський президент Володимир Путін, якого він особисто дуже цінує, перехитрував Барака Обаму і створив у Сирії коаліцію, яка його невдовзі зробить "єдиним спроможним лідером у світі". У розділі, що стосується зовнішньої політики, повторюються вже відомі скарги: мільярди доларів змарновано на Близькому Сході, а Ізраїлю, найважливішому союзнику США у регіоні, зроблено боляче.

Новим є, звісно, засудження угоди з Іраном як договору, що нічого не вартий. Наслідком цієї політики, на думку Трампа, стало те, що "уявлення про американську велич, про нашу країну як ватажка у вільному і невільному світі, потьмяніло". Рецепт протидії цьому від Трампа - самозобов'язання стати найсильнішою військовою силою у світі, що мають фінансово підтримувати союзники, котрі перебувають під захистом США.

Розв'язати руки армійському керівництву

З точки зору обраного президента США, озброєння є передумовою постійної готовності до застосування сили. На відміну від випадку з Іраном, де його вимога покласти край атомній угоді не має жодних конкретних порад до застосування сили, у випадку поводження з "Ісламською державою" він вважає це необхідним. Крім того, терористична організація "сидить" в Іраку та в Сирії на нафтових потоках, які американцям вже давно варто було б "забрати". "Якщо військові радники рекомендуватимуть, "ми маємо відрядити обмежену, але достатню кількість сухопутних військ", вважає Трамп.

Що думає з цього приводу його майбутній радник з питань безпеки Майкл Флінн? Він теж минулого літа видав книгу з особливо войовничим заголовком "Поле бою. Як ми можемо виграти глобальну війну проти радикального ісламу та його союзників". Головними противниками тут виступають "Ісламська держава" та Іран, місцями тісно переплетені одне з одним, у тому числі і з огляду на можливу загрозу ядерної зброї. Для Флінна військове завдання у "світовій війні" проти радикального ісламу є легшим: потрібно, як сказав він на презентації книги, лише розв'язати руки армійському керівництву. Натомість складніше, за його словами, розпізнати ісламізм як ворога, який не лише становить для американців фізичну загрозу, а й нав'язує шаріат вже у багатьох місцях у власній країні. А також складніше - визнати ісламізм як ворога політично.

Не лише точка зору, що у боротьбі проти ісламістського тероризму йдеться про захист американських базових цінностей, визначає призначеного на посаду міністра оборони Джеймса Меттіса однодумцем Трампа і Флінна. Подібно до них він також вбачає в Ірані ворога, котрий як "агресивний гравець" найбільше загрожує американським союзникам на Близькому Сході. На переконання Меттіса, "Ісламська держава" є близькою до Тегарана."Іран - не ворог "Ісламської держави",- констатує він. Ще 2014 року Меттіс висловився за наземну операцію проти "Ісламської держави" з "належним складом військ". Він тоді засудив категоричну відмову адміністрації Обами застосувати наземні війська , а також піддав осуду у серпні 2015 року у журналі Time її військову політику в регіоні як таку, що не мала плану. Отже, у військово-політичній площині у Вашингтоні за президентства Трампа дещо зміниться, питання тільки в тому, якими будуть наслідки.

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Джерело
0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Наші блоги