, view = metaData.view != null ? string.Join("|", metaData.view) : null})

Німеччина ще довго не зможе відмовитися від вугілля

326

Навіть після закриття 2018 року останньої шахти в Німеччині, країна ще довго потребуватиме вугілля насамперед для теплових електростанцій, адже відновлювальні джерела енергії не покриють енергетичних потреб.Хоча 2018 року в Німеччині закриються останні шахти з видобутку кам'яного вугілля, економіка ФРН ще десятиліттями змушена буде споживати вугілля. Адже на 2022 рік заплановано також вивести з експлуатації останні атомні електростанції країни, а на струм з відновлювальних джерел енергії припадає лише 31 відсоток із загальної генерації. Тож вугілля й надалі залишатиметься важливим енергоносієм для ФРН.

Мова йтиме про вугілля, яке Німеччина тоді вже імпортуватиме у повному обсязі. Причому в значних кількостях, адже зараз країна імпортує 55 мільйонів тонн вугілля щорічно, пояснює виконавчий директор Спілки імпортерів вугілля Франц-Йозеф Водопіа (Franz-Josef Wodopia). "Дві третини вугілля потрібно для електростанцій, а одна третина - для чорної металургії. На додачу, невелика частина йде на опалення", - говорить Водопіа.

Відмова від власного видобутку

У результаті реалізації програми поступового виведення з експлуатації німецьких вуглевидобувних підприємств, що мала місце впродовж останніх років, обсяги видобутку німецького вугілля скоротилися до 3,8 мільйона тонн у 2016 році. Без імпорту про покриття потреб країни у вугіллі вже тривалий час не може бути мови. 2015-го переважна частина завезеного з-за кордону вугілля - 36,5 мільйона тонн - пішла на вироблення електроенергії.

Тривалий час найбільшими постачальниками вугілля для Німеччини були Китай та ПАР. Однак нещодавно ця ситуація змінилася, адже Китай змушений був імпортувати вугілля. Щороку Піднебесна завозить до 200 мільйонів тонн цього енергоносія. Тож зараз головними постачальниками "енергетичного вугілля до Німеччини є Росія, на яку припадає близько 15 мільйонів тонн, та Колумбія з близько 10 мільйонами тонн", каже Водопіа. Ще шість мільйонів тонн імпортують зі США.

Найбільші обсяги коксівного вугілля завозять з Росії та США. Це вугілля потрібне для чорної металургії. Звичайне кам'яне вугілля не підходить для цього, адже при його спалюванні виділяється багато сполук сірки, а також сажі, а це засмічує чавун та сталь.

Альтернативні джерела енергії не зарадять

Торік сукупні обсяги світової торгівлі вугіллям становили 1,1 мільярда тонн. За розрахунками Спілки імпортерів вугілля ФРН, у першій половині цього століття вугілля не втратить свого значення. Те саме стосується й Німеччини, попри те, що в країні триває перехід на відновлювану енергетику.

Поки складно підрахувати, скільки саме струму надходитиме в мережу з альтернативних видів енергії. Тож Франц-Йозеф Водопія зазначає: "У наступні десятиліття ми ще будемо потрібні. Я навмисне стверджую так приблизно, адже оцінювати політичні рішення щодо енергетики непросто. Чи збудують у нас лінії електропередач, які постачатимуть струм з Північної до Південної Німеччини? Чи може хтось відкриє доступні за ціною засоби для накопичення енергії, які нам поки невідомі?" На ці питання поки що немає конкретних відповідей.

2022 рік: АЕС виведуть з експлуатації

Досі на вугілля припадає близько 40 відсотків струму, який генерують у Німеччині. З них 23 відсотки - буре вугілля, а 17 відсотків - таке незамінне кам'яне вугілля. Незамінне ще й через те, що 2022 року в Німеччині виведуть з експлуатації останні ядерні реактори. Франц-Йозеф Водопіа переконаний на тлі цього, що "з завершенням епохи атомної енергетики настане певна стабілізація для вугілля, адже відновлювана енергетика, яка залежить від сонця та вітру, не зможе замінити собою атомну енергетику, що працює цілодобово".

А названа вище залежність від імпорту означає автоматично й залежність від кон'юнктури на світовому ринку та стрибків цін, які там час від часу спостерігаються. Як це було, приміром, торік, коли попит пожвавився, і ціни на вугілля раптово суттєво зросли. Якщо влітку 2016 року тонна імпортного вугілля коштувала близько 50 євро, то до кінця року його вартість майже подвоїлася, досягши позначки в близько 100 євро, зазначає Водопія. "А щодо коксівного вугілля, то тут ціни додали в ціні навіть у три або чотири рази. В залежності від того, про яку якість вугілля йдеться", - каже він. Тобто, вартість такого вугілля може перевищувати 250 доларів за тонну.

Металургії без вугілля не обійтися

Тож найбільші прибутки імпортери вугілля отримували від коксівного вугілля. Так само, за словами Водопії, саме на чорну металургію вони покладають у майбутньому найбільші надії. "Адже коли споживання кам'яного вугілля знижуватиметься в процесі переходу на відновлювальні джерела енергії, роль коксівного вугілля стане навіть важливішою", - сподівається Водопіа. Зрештою, продукція німецької чорної металургії користується в світі просто бездоганною репутацією.

Як наслідок, німецькі сталевари й надалі купуватимуть значні обсяги коксівного вугілля у Спілки імпортерів вугілля. Попри перехід на "зелені" види енергетики та амбітні цілі в планах захисту клімату, розвинута німецька економіка не зможе обійтися без вугілля навіть після завершення ери внутрішнього видобутку вугілля.

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги