Німецько-українська скрипачка: "Людям потрібно нагадувати про мирне життя"

Скрипачка з Берліна Марина Бондас дає концерти в прифронтових містах сходу України для місцевих жителів та військових. "Музики лікує", - переконана вона. Репортаж DW.Їй було 13 років, коли батьки вирішили в 1990-х роках виїхати закордон. Родина талановитих скрипалів емігрувала з України до Німеччини. Зараз Марина Бондас - перша скрипка Симфонічного оркестру Берлінського радіо. От уже впродовж двох років вона їздить уздовж лінії фронту на сході України та, як каже сама скрипачка, "лікує душі" людей своєю грою.

У 2013 році, коли почався Євромайдан у Києві, Марина Бондас на волонтерських засадах перекладала новини з України німецькою мовою. А навесні 2014-го року вона вперше після 20 років відвідала рідний Київ. "Саме тоді я інакше подивилася на свою батьківщину. Я відчула, що на мою любов вона відповідає взаємністю", - пригадує Марина.

З Берліна на лінію фронту

Щоранку Марина їде берлінським метро на роботу. Її легко впізнати - в руках футляр зі скрипкою, а на ньому жовто-блакитна стрічка. Більшість колег з Симфонічного оркестру Берлінського радіо знають, чим Марина займається у вільний від роботи час. "Так, мої колеги здебільшого схвально ставляться до моїх поїздок на схід України. Дехто думає, що я занадто ризикована", - посміхаючись, розповідає жінка в перерві між репетиціями в оркестрі.

Важко усвідомити, що сьогодні вона грає концерт у затишній берлінській атмосфері серед найкращих музикантів, а вже за кілька днів виконує соло в прифронтовому східноукраїнському місті, де мешканці здебільшого звикли чути гуркотіння артилерії, а не класичну музику. "У Берліні та на сході України моя скрипка звучить зовсім по-різному. Часом мені здається, що в Україні виконання виходить більш чуттєве. Я відчуваю величезну відповідальність перед цими людьми", - ділиться переживаннями Марина й додає: "Від них я черпаю натхнення".

Скрипка під час ескалації в Авдіївці

За час своєї добровольчої місії Марина Бондас відвідала десятки міст та селищ сірої зони Донецької та Луганської областей. Проте особливу увагу вона приділяє місту Авдіївка, що в кількох кілометрах від окупованого Донецька. Там вона дає концерти в місцевих школах, будинках для дітей з обмеженими можливостями, будинках пристарілих, перед військовими. А торік для музично обдарованих дітей організувала відпочинок поблизу Берліна.

Так сталося, що цього разу під час поїздки Марини до Авдіївки в регіоні відбулась серйозна ескалація, коли місто зазнало інтенсивних обстрілів реактивними системами "ГРАД". Однак Бондас не полишила місто, навіть коли з’явилась така можливість. Коли Авдіївка через обстріли залишилась без електропостачання, а згодом без води, опалення та мобільного зв’язку, скрипалька з Берліна своєю музикою намагалася підтримати людей.

Скрипачці не вдалося зіграти у міській школі, тому що школи закрились через обстріли, але вона грала в сім’ях, де є діти. Невеличкий домашній концерт Марина дала і в родині Савкевичів, яка мешкає в Старій Авдіївці. Лінія вогню тут походить зовсім поруч, і гуркіт канонади чути особливо сильно. Раптом помешкання, яке освітлювалося лише свічкою, заповнилось звуками класичної музики. 8-річна Марійка та 11-річний Данило підігрували скрипачці на піаніно та гітарі. "Я вірю, що людям, у життя яких прийшла війна, треба допомагати. Я можу це робити за допомогою своєї музики. Їм весь час треба нагадувати про мирне життя. Особливо дітям", - каже Марина.

"Такого виконання я ще ніколи не чув!"

"Пані, що ви тут забули у такий-то час?" - запитує військовий, коли Марина завітала на одну з баз українських збройних сил. "Хочу вам зіграти на скрипці, щоб ви могли трохи розслабитися після цих важких бойових днів", - відповідає скрипачка.

Бійці сідають довкола Марини, яка стоїть посеред невеликої кімнати. З першими звуками гри на обличчях чоловіків можна помітити цілу палітру емоцій - подив, захоплення та насолоду. Багато хто дістав мобільний телефон та почав записувати виступ на відео. "Такого виконання я ще ніколи не чув!" - вигукує один з них, коли скрипачка закінчує грати першу композицію. Виступ триває хвилин сорок, солдати наперебій замовляють мелодії. Під час виконання останньої раптово зникає світло - закінчився бензин у генераторі - армійці дістають ліхтарики, складається враження, що це маленькі софіти під час виступу на великій сцені. "Мені неймовірно важливо виступити й перед військовими. Від їхнього морального стану залежить наш спокій", - пояснює Марина.

Останню для цієї поїздки композицію Марина виконує в розбомбленій квартирі на 9-му поверсі сумнозвісної, як її називають місцеві жителі, "розукрашки" - такої собі візитівки Авдіївки. Цей будинок зазнав найбільших руйнувань під час запеклих боїв 2014-2015 років. Його вікна виходять на Донецьк. Марина відкриває футляр, в якому зберігає окрім скрипки ще й усі сувеніри, котру їй подарували на лінії фронту, - прапорці, стрічки, ляльку-мотанку, та починає виконувати гімн України. Граючи, вона дивиться на горизонт - саме там за лічені кілометри окупований сепаратистами Донецьк. Вона схиляє голову, а з її очей течуть сльози.