Активіст про сутички на Майдані: поранених, які не встигли втекти, добивали "тітушки"

Майдан 2014 року дав відчуття, що ми – українці, але заради цього своїм життям пожертвували багато людей.

Таку думку в інтерв’ю газеті "Волинські новини" висловив 60-річний активіст із села Воля Львівської області, учасник Революції Гідності Сергій Козуля.

За його словами, в перші дні Майдану було тихо. Пік активних подій припав на 10 - 11 грудня 2014 року.

Читайте: "Було зрозуміло, що це закінчиться кров'ю": Турчинов відверто розповів про Майдан

"Політики годували нас обіцянками. Стверджували, що у них є план. Запевняли, що все спокійно буде. Того вечора хлопці вже каші наварили й спальні місця підготували. Дивлюся, нас уже оточили, а намет завалили. І тільки "тітушки" скрізь та міліція. Узяв свою стару каску, одягнув одну куртку, а на неї – ще й дублянку. Вона мене й урятувала, коли нас із брандспойтів поливали. Холодно було. Мороз. То я мокру одіж зняв, а в сухій залишився. Так ми тоді перший штурм вистояли. Я відразу зателефонував додому і повідомив, що живий-здоровий", – розповів чоловік.

Чоловік зазначив, що дивом вижив  під час одного з обстрілів – куля пролетіла за міліметр від нього.  Інших людей, які не встигли втекти, "тітушки" добили.

"Уже руки не відчував. Каска теж була погнута. Усе в крові було. Дивлюся – то одного убили, то іншого. Де у мене та сила взялася, не знаю, бо вдалося вирватися. Стояли сміттєві контейнери, то я туди прорвався. Складали людей на купи. Там і мертві, і живі були. Якщо бачили, що хтось ворушиться, тому швидку викликали й відвозили. І все було всипано квітами, які кияни приносили щодня. Мізки по стіні були розмазані... Ще через місяць туди приходили, а кров так і не змилася, – пригадує жінка. – Я не могла стримати сліз. Несли тих хлопчиків таких юних, а вони всі ніби усміхалися. Усіх їх у Михайлівський собор заносили", – розповів Козуля.

Як повідомляв "Обозреватель", донька загиблого учасника Майдану написала чутливий вірш.