Коментар: Румунські демонстранти ще не перемогли

Заяви прем’єр-міністра заплутані, не зовсім зрозуміло, чи є відмова від пом’якшення антикорупційних норм і амністії корупціонерів остаточною. Так вулицю не заспокоїти. Спершу люди вимагали лише відкликати урядовий декрет, яким частково знімалася кримінальна відповідальність за хабарництво, але тепер вони вже вимагають відставки уряду. Таких протестів Румунія не бачила з часів повалення комуністичного режиму 27 років тому.

Багато людей, які вже більше тижня виходять на мирні акції протесту по всій країні - і старі, і молоді, і сім’ї з дітьми - не ймуть віри раптовому задньому ходу уряду. Буквально за день до оголошення про відкликання декрету голова соціал-демократів Лівіу Драгня виключав будь-які поступки у цьому питанні. Драгня - ляльковод за лаштунками маріонеткового уряду - був би першим, хто мав би зиск від змін до кримінального законодавства. Якщо антикорупційні норми справді послабили би, судовий процес проти голови соціал-демократів у справі про зловживання владою був би зупинений. Враховуючи це, громадянське суспільство не вірить обіцянкам влади і обіцяє продовжити протести. Президент Румунії Клаус Йоганніс також наголосив, що відмова від суперечливих поправок має бути лише першим кроком, за яким мають слідувати інші. Сам президент минулого тижня подав скаргу до Конституційного суду на урядовий декрет.

Таким наступним кроком мало би стати відкликання законопроекту, яким передбачається амністія частини засуджених за корупцію та зловживання владою. Ухвалення цього законопроекту зіграло би на руку багатьом політикам, зокрема і ляльководу соціал-демократів Драгні. Торік він був умовно засуджений до двох років ув’язнення за маніпуляції на виборах. Через цей вирок він у грудні не зміг обійняти посаду прем’єр-міністра, попри перемогу очолюваної ним партії на парламентських виборах. Безоглядності і нахабності, з якою його партія перекроює законодавство під особисті потреби свого лідера, немає аналогів у Європейському Союзі. Тим не менше, критика з Брюсселя та інших європейських столиць не вирізнялася виразністю. Ані європейські, ані, зокрема, німецькі соціал-демократи не виступили з критикою цієї очевидної спроби підірвати основи правової держави. Це вкрай поганий знак, який свідчить про неправильне розуміння партійної солідарності.

Натомість румунське громадянське суспільство цієї зими стало більш зрілим. Його мирний, послідовний і виразний протест проти корупції і свавілля заслуговує на повагу. Йому не затулити рота подачками уряду або порожніми обіцянками. У боротьбі з прогнилою політичною системою воно поки ще не перемогло. Однак протести по всій країні є недвозначним сигналом про те, що суспільство стежить за кожним рухом діячів при владі. Румунським соціал-демократам доведеться змиритися з тим, що перемога на виборах ще не означає, що вони можуть робити все що завгодно і ставати понад законом.